Вы здесь

Регуляторна дія монохроматичного видимого світла нетеплової інтенсивності на розвиток птиці (за функціонуванням енергетичної, гідроксилюючої та антиоксидантної систем)

Автор: 
Якименко Ігор Леонідович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2003
Артикул:
0403U001412
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Робота виконана протягом 1992–2002 років у лабораторіях кафедри фізики та
кафедри дрібного тваринництва Білоцерківського державного аграрного
університету, у відділі біофізики канцерогенезу Інституту експериментальної
патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України та на
виробничій базі ЗАТ “Гаврилівський птахівничий комплекс” і ЗАТ ”Білоцерківське
птахопідприємство”. Дослідження проведені на інкубаційних яйцях, ембріонах та
молодняку перепелів (породи – перепела японські, англійські білі та фараони),
курей (кроси Arbor Acres, Cobb, Avian Farms, Бройлер-6, порода Кучинські
ювілейні), качок (крос Медео) та гусей (порода Великі сірі). Досліди з
молодняком птиці та статевозрілою птицею після дії факторів впливу виконані на
перепелах (перепел японський).
У першій серії дослідів було вивчено вплив монохроматичного видимого світла на
ембріональний розвиток та виведення молодняку птиці. За джерело
монохроматичного світла використовували гелій-неонові лазери ЛГН-111,
ЛГН-602-Н, що генерують у червоній ділянці спектру (l=632,8 нм), вихідна
потужність променя – 25 мВт та 50 мВт, відповідно, та гелій-кадмієвий лазер
ЛГН-405-К, що генерує світло у синьому діапазоні (l=441,6 нм), вихідна
потужність променя – 15 мВт. Червоне світло гелій-неонового лазера
використовували як таке, що за чисельними літературними даними проявляє
найбільш виражену біологічну активність. Синє світло гелій-кадмієвого лазера
використовували для порівняльної оцінки ефективності монохроматичного світла
різних діапазонів.
Для кожного досліду формували контрольні та дослідні групи-аналоги
інкубаційних яєць відповідного виду, породи та кросу птиці, що були однакові за
усіма ознаками (вага, термін зберігання, вік та умови утримання птиці тощо).
Птицю батьківського стада, від якої брали інкубаційне яйце, утримували у
стандартних для кожного виду та кросу птиці умовах за промислових норм годівлі,
щільності посадки, норм освітлення та температурного режиму. Інкубаційне яйце
для дослідів збирали від перепелів віком 3–7 місяців, курей – віком 9–10
місяців, качок та гусей – віком до 15 місяців. Для кожного окремого досліду
використовували інкубаційне яйце від птиці строго одного віку, однакових умов
утримання, з одного пташника.
Світлову дію чинили на прогріте до кімнатної температури інкубаційне яйце
перед закладкою на інкубацію (за 2 години до закладки у лабораторних умовах та
за 12–24 години до закладки у виробничих умовах). В цей час ембріон птиці
перебуває в яйці на стадії ранньої гаструли [370].
Для опромінення використовували розфокусоване за допомогою спеціальної системи
лінз лазерне світло. Густина потужності випромінювання складала 0,005–20
мВт/см2, час опромінення тривав 60–180 с. В окремих дослідах для опромінення
інкубаційного яйця використовували нерозфокусоване лазерне світло. Опромінення
яйця та зберігання його до інкубації здійснювали у затемненому приміщенні при
інтенсивності фонового освітлення не більше 3 лк.
Дослідні групи інкубаційного яйця опромінювали у відповідних режимі (зазначено
у табл. 3.2–3.18). Густина енергії, що припадала на інкубаційне яйце, становила
при цьому 0,3 – 1200 мДж/см2.
Контрольні групи яєць не опромінювали, але зберігали до інкубації в однакових
умовах разом з яйцем дослідних груп. Курячи, качині та гусячи інкубаційні яйця
дослідних та контрольних груп проходили перед інкубацією стандартну
дезінфекційну обробку парами формаліну (у виробничих умовах) чи
ультрафіолетовим випромінюванням (у лабораторних умовах) [207; 405].
Інкубацію здійснювали з дотриманням стандартних вимог відповідно до норм
промислової інкубації кожного виду птиці, що була використана в експерименті
[207]. У лабораторних умовах інкубацію здійснювали в інкубаторі ИЛУ-Ф-0,3, у
промислових умовах – в інкубаторах “Універсал–45; 55”. Під час інкубації
здійснювали біологічний контроль, після її завершення – стандартний аналіз
відходів інкубації з визначенням кількості незапліднених яєць та загиблих
ембріонів та часу їх загибелі під час інкубації [207; 370]. Після виведення
молодняк перепелів утримували у віварії на сбалансованому комбікормі з
дотриманням стандартних вимог [330], якщо інше не передбачалося умовами
проведення досліду. У виробничих умовах молодняк бройлерів утримували за
стандартних умов промислової технології.
Для оцінки інтенсивності раннього ембріонального розвитку птиці
використовували методику підрахунку диференційованих пар сомітів у перепелиних
ембріонів на 38-му годину інкубації, адаптовану з такої для курячих ембріонів
[364]. Кількість пар сформованих сомітів є найбільш простим критерієм для
визначення стадій розвитку ембріонів птиці з 23 по 53 годину розвитку (7–14
стадії розвитку) і цей критерій є достатньо точним для практичних цілей [368].
Перепелине яйце після означеного терміну інкубації у стандартних умовах
охолоджували до 10–15°С, шкаралупу у верхній третині яйця розрізували та
знімали, тримаючи його довгою віссю горизонтально, відсмоктували білкову
оболонку. Ембріон птиці знімали з поверхні жовтка за допомогою кільця
фільтровального паперу (внутрішній діаметр 15 мм, зовнішній – 20 мм), що
накладали на жовток таким чином, щоб ембріон опинився всередині паперового
кільця. Обрізавши ножицями жовткову оболонку по зовнішньому краю паперового
кільця, пінцетом переносили ембріон, що закріпився усередині паперового кільця,
у дистильовану воду. Обережно відмивали його від залишків жовтка, фіксували
5 %-ним розчином трихлороцтової кислоти та пере