Ви є тут

Міста Волині в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.

Автор: 
Прищепа Олена Петрівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2003
Артикул:
0403U001520
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
СОЦІАЛЬНА І НАЦІОНАЛЬНА СТРУКТУРА
МІСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ
2 .1. Динаміка чисельності міського населення
Перебіг урбанізаційного процесу на Волині в другій половині ХІХ – на початку ХХ
ст. досить чітко, хоча й односторонньо, фіксує динаміка демографічних змін.
Підкреслимо, що у співвідношенні із родом занять міських жителів чисельність
міського населення є однією з найважливіших ознак міста. Враховуючи наявні
статистичні джерела, аналіз демографічних змін міського населення варто
розпочати на прикладі офіційних міст Волинської губернії.
Як у всій царській Росії, на Волині в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.
також проявилася тенденція до переважаючого зростання міського населення. Так,
якщо з 1856 р. по 1912 р. населення всієї губернії зросло з 1498000 чол. до
3815000 чол., а саме у 2,5 рази, то відповідно його міська частка виросла із
103569 чол. до 338575 чол., тобто у 3,5 рази [324, с. 295; 98, с. 53; 129, с.
88-89]. По відношенню до всього населення Волині питома вага міського населення
за цей час зросла з 6,9% до 8,9%.
Варто наголосити, що подібні показники були в числі найнижчих як серед
“малоросійських” губерній, так і серед губерній всієї Європейської Росії. Так,
в 60-і рр. ХІХ ст. питома вага міського населення Волині не перевищувала
середні показники по Правобережній Україні, які складали 9,1% [167, с. 119]. У
1897 р., коли питома вага міського населення Волині складала 7,8%, в усіх
губерніях Правобережної України маємо показник 9,6%, водночас як по
Європейській Росії він був ще вищим – 12,9% [251, с. 172; 78, с. 6]. І в 1913 –
14 рр. питома вага міського населення Волині не перевищувала 9%, між тим як
питома вага городян у складі населення всієї царської Росії складала 15,3%.
Зазначимо, що на даний час питома вага міського населення Київської губернії
удвічі перевищувала аналогічні показники по Волинській губернії [321, с. 98,
103; 77, с. 8].
Співставлення чисельності населення всієї губернії з чисельністю її міського
населення, а також визначення питомої ваги останнього, дає підстави
стверджувати, що урбанізаційний процес на Волині то набирав темп, то знову
уповільнювався (див. додаток Б).
Так, дані додатку Б фіксують зменшення питомої ваги міського населення Волині у
1897 р. порівняно з 1883 р. від 8,5% до 7,8%. Та все ж спаду чисельності
міського населення на даний час не спостерігалося. Як і в попередні періоди,
воно продовжувало зростати. З 1883 р. по 1897 р. кількість міського населення
тут зросла на 58357 чол. За весь період другої половини ХІХ – початку ХХ ст.
спад міського населення в даному регіоні України спостерігався лише з середини
60-х рр. до початку 70-х рр. ХІХ ст., на що звернув увагу і детально розглянув
у своєму дисертаційному дослідженні А.Гуменюк. За його підрахунками, на даний
час при загальній тенденції до зменшення кількості міського населення всієї
Правобережної України, на Волині подібний спад виявився найбільш відчутним.
Якщо з 1858 р. по 1861 р. міське населення Волині зросло від 110200 чол. до
129600 чол., то в 1866 р. воно становило тільки 114000 чол., і навіть у 1870 р.
не досягло рівня 1861 р., склавши лише 124500 чол. [178, с. 59].
Такі коливання демографічних показників міського населення на Волині А.Гуменюк
пояснює несприятливими природними факторами: неврожаєм 1865 р., епідемією
холери 1866 р. тощо [178, с. 56]. Однак подібні стихійні лиха поширювалися на
весь регіон Правобережної України. Стосовно Волині напрошується ще одне
пояснення відчутного зменшення тут чисельності міського населення в зазначений
період: тривалий застій у розвитку приватновласницьких міст краю у 50-60-і рр.
ХІХ ст., який співпав у часі із ліквідацією кріпосного права. Адже і після 1861
р. статус цих міст залишався незмінним, а їх власники не зуміли швидко
відреагувати на нову економічну ситуацію. Їх прибутки різко скоротилися, а самі
приватновласницькі міста на даний час виявилися найменш привабливими для
сільського населення, яке земельний голод і сплата викупних платежів змушували
все частіше шукати заробітків, в тому числі і в містах [28, арк. 16 зв].
Пояснення незначного спаду питомої ваги міського населення на Волині у
1883-1897 рр., на наш погляд, слід шукати у більш прискорених темпах зростання
всього населення губернії, яке на даний час майже подвоїлося у порівнянні з
попереднім періодом. Зауважимо, що в “малоросійських” губерніях приріст
населення в пореформений період був вищим, аніж в усій царській Росії, що
спричинило тут аграрне перенаселення [175, с. 59]. А за підрахунками А.Рашина,
у 1863-1914 рр. чисельність населення Волинської губернії поміж трьох губерній
Правобережної України зростала найвищими темпами. Так, якщо в цілому на
Правобережній Україні вона зросла у 2,4 разів, то на Волині – у 2,6 разів [321,
с. 26].
Слід відзначити, що такого відчутного зростання населення Волинської губернії
як у 1883-1897 рр. не спостерігалося ні в 50-80-х рр. ХІХ ст., ні пізніше,
наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Середньорічний показник загального приросту
населення губернії на даний час склав 3,2%. Між тим як у містах цей показник
був дещо нижчим – 2,4% (див. додаток В). Однак у решті розглянутих нами
хронологічних відрізків темпи зростання міського населення істотно випереджали
темпи зростання населення всієї губернії.
Найбільш відчутний розрив у темпах зростання чисельності населення по
відношенню до всього населення губернії продемонстрували волинські міста у 1897
– 1912 рр. За даний проміжок часу їх населення зросло на 44,5%, а загальний
приріст населення по губернії становив лише 27,6%. Між тим у межах самого
хронологічного відрізку 1897-1912 рр., яки