РОЗДІЛ II
СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ РОЗВИТКУ У СТУДЕНТІВ САМООЦІНКИ ОСОБИСТІСНИХ
МОРАЛЬНИХ ЯКОСТЕЙ
У педагогічній науці дослідно-експериментальна робота розглядається як спосіб
перевірки гіпотез і їх доведення до рівня конкретних технологічних рішень. При
цьому особлива роль відводиться розкриттю суті експерименту у його
констатуючій, формуючій і контролюючій функціях [12, 28, 70]. Виходячи з
окреслених завдань нашого дослідження, ми спрямували дослідно-експериментальну
роботу на визначення педагогічних умов і засобів їх реалізації, які мають
сприяти становленню самооцінки особистісних моральних якостей студентів
училища.
На першому етапі нами передбачена необхідність діагностування реального стану
об’єкта дослідження. Оскільки в нашому дослідженні ним є сам процес становлення
самооцінки особистісних моральних якостей, то він розглядається шляхом аналізу
зв’язку динаміки власних самооцінок особистісних моральних якостей з рівнем
розвитку системи морально ціннісних орієнтацій. Це дозволило отримати
результати за допомогою розробленої автором методики діагностики рівня розвитку
системи морально ціннісних орієнтацій і структури власних самооцінок
особистісних моральних якостей студентів, а також результати розрахунків сили
кореляційних зв’язків динаміки самооцінок і окремих параметрів системи морально
ціннісних орієнтацій.
Це дозволило нам визначити ряд педагогічних умов, які, на нашу думку, можуть
сприяти становленню власних самооцінок особистісних моральнихякостей студентів.
Тому одним із параграфів розділу ми присвятили навчально- тренінговому курсу
для студентів, який став у нашому експерименті основним засобом актуалізації
визначення нами педагогічних умов розвитку самооцінок та виявлення і
характеристики результатів його впливу.
2.1. Педагогічне діагностуванння як засіб виявлення рівня розвитку системи
морально-ціннісних орієнтацій і самооцінки особистісних моральних якостей
студента
Розкриття особливостей процесу і методики діагностуванння рівня розвитку
системи морально-ціннісних орієнтацій і самооцінки особистісних моральних
якостей студентів, розроблених та апробованих у ході даного дослідження,
потребувало короткої характеристики основних теоретичних засад зазначеного
процесу.
Зважаючи на висновки, зроблені вище в першому розділі в результаті визначення
ролі ціннісних орієнтацій у розвитку моральної самосвідомості, можна
стверджувати, що вивчення системи морально-ціннісних орієнтацій студента може
стати важливим резервом інтенсифікації процесу морального вихованння. Лише
знаючи вихідний рівень наявності певних якостей, можна визначити, а потім і
здійснювати певну педагогічну діяльність.
Пізнаючи духовний світ студента, розкриваючи моральну сутність молодої людини,
дізнавшись, що цінує студент, а що відкидає, заперечує чи засуджує, які цілі
ставить перед собою, як ставиться до інших, до себе, чи керується своїми
цінностями у поведінці, ми маємо змогу дізнатися, що це за людина, який її
моральний потенціал. А все це загалом дає нам можливість уявляти не лише те,
яким є сьогодні студент, але й яким він буде в майбутньому.
Варто зазначити, що на сьогодні в різних науках, які займаються вивченням
особистості, простежується певна суперечність між реальними численними
теоретичними підходами і великим обсягом експериментально виявлених
характеристик особистості. Причинами такого стану можна назвати факти
багатомірності високого порядку у характеристиках особистості, їхню
розрізненість, допустиму природу явищ, відсутність явно виражених кількісних
норм і еталонів, а також трудність об’єктивного синтезу фрагментарних знань
[62-109]. Можна сказати, що особистість не піддається повному і точному опису,
а “нелінійність”, невизначеність і неоднозначність властивостей внутрішнього
світу людини висувають у ході дослідження такі завдання, які важко вирішити у
термінах чисто якісних, конкретно описаних категоріях. Водночас вивчення
зв’язків між окремими елементами внутрішньої сфери людини, її самопізнання може
давати багатий матеріал, професійна інтерпретація якого буде сприяти одержанню
достовірної інформації про особистість.
У ході розробки методики діагностування, яка відповідала завданням і меті
нашого дослідження, ми дотримувалися думки, що дослідницькі методики, щоб стати
засобом вирішення педагогічних завдань, підпорядковуватись навчальним і
виховним функціям, повинні, на нашу думку, відповідати таким вимогам:
по-перше – бути науково обгрунтованими;
по-друге – органічно входити у повсякденний навчально-виховний процес;
по-третє – систематично в тому чи іншому педагогічному інструментарії
використовуватись протягом тривалого часу (щоб можна було з’ясувати, наскільки
стійкими є ті чи інші характеристики особистості);
по-четверте – результати діагностики мають бути максимально об’єктивованими.
Ми вважали за доцільне розглянути методику діагностичного дослідження як
перехідну ланку між теоретичними положеннями чи гіпотезами, висунутими у нашій
роботі, і реальною педагогічною практикою. Для нас було важливо, щоб методика
діагностування змогла порівняно легко переводити наукові завдання дослідження
на “мову” дій, ситуацій і станів, яка б була доступною і зрозумілою для
учасників обстеження, тобто молоді студентського віку, яка перебуває у
навчальному закладі першого рівня. А ми за допомогою цієї ж методики, зібравши
первинну інформацію, могли б знову перевести отримані відомості на “мову”
теорії та гіпотези.
Під час проектування методики діагностування ми спиралися на думку Б.П.Бітінаса
про те, що “наукова розробка педагогічної діагностики передба
- Київ+380960830922