Ви є тут

Геологічна будова і етапи розвитку Єсаулівсько-Нагольчанського структурного вузла (Нагольний кряж)

Автор: 
Новик Володимир Анатолійович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2003
Артикул:
0403U001669
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ГЕОЛОГІЧНА БУДОВА І РУДОНОСНІСТЬ ЄСАУЛІВСЬКО-НАГОЛЬЧАНСЬКОГО СТРУКТУРНОГО ВУЗЛА

Перші відомості про виявлення поліметалічних руд у Нагольному кряжі належать до 1780 року, коли Говорков повідомив Берг-колегію, що біля слободи Нагольної виявлено 4 кварцові жили, які містять у собі свинцевий блиск, а золото в кварцових жилах Нагольного кряжу було знайдено більш як через 100 років після цього [25]. Найбільш інтенсивно цей кряж вивчався в чотири періоди: 1780-1834 р.р., 1889-1897 р.р., 1930-1940 р.р., 1970-1985 р.р. На теперішній час геологорозвідувальні роботи в цьому районі проводить Державне регіональне геологічне підприємство "СхідДРГП" (м. Луганськ), але оскільки зараз ці роботи фінансуються з державного бюджету менше ніж вдвічі від запланованого, то пошукові роботи рухаються досить повільно.
Гострий Бугор став відомий у літературі після того, як геолого-розвідувальними роботами гірничого промисловця Глєбова в 1893 році було виявлено тут золото у кварцових жилах. Після цього Геологічний комітет направив Ф.М. Чернишова для огляду розвідувальних робіт Глєбова і встановлення характеру рудних покладів і їх перспективності. На засіданні Мінералогічного товариства Чернишов дав позитивний відгук про перспективи Нагольного кряжу. Влітку 1894 року Ф.М. Чернишов разом з Г.Д. Романовським знову відвідав Нагольний кряж. В 1895 році Ф.М. Чернишовим та Г.Д. Романовським була надрукована стаття в "Геологічному журналі", в якій автори описали деякі родовища району, відмітивши їх недостатню розвіданість.
З 1904 по 1906 роки вивченням мінералогічного матеріалу Нагольного кряжу, який був зібраний на той час, займався Я.В. Самойлов. В 1905 році з'явився попередній звіт професора Самойлова [97] після його подорожі до Нагольного кряжу. В цьому звіті про Гострий Бугор Самойлов пише таке: "Розбиваючи шматки рудного матеріалу, можна зустріти (для цього треба озброїтись достатнім терпінням) включення самородного золота... Галеніт і сфалерит зустрічаються в жилах порівняно рідко. З сульфідних сполук найбільше поширений пірит. Бурий залізняк є у вигляді щільних жовен і досить часто у вигляді псевдоморфоз по піриту. У вигляді чорних і буро-чорних примазок, кірок і натьоків у вільних порожнинах кварцу зустрічаються манганові руди." В 1908 році надрукована найповніша робота на той час з історії і мінералогії Нагольного кряжу Я.В. Самойлова [98]. В ній професор Самойлов повно і детально розглядає історію Нагольного кряжу, дає короткий опис окремих родовищ і досліджує мінерали його родовищ. Він грунтувався на тому, що характер кварцу жил Гострого Бугра не типовий для піритової золото-вмісної кварцової формації.
В 1923 році П.І. Степанов [99], описуючи корисні копалини Донбасу, вказує, що в Нагольному кряжі трапляються в невеликій кількості самородне золото і срібні руди, але промислового значення вони не мають. В 1928 році з'явилась стаття М.Х. Платонова про можливість поновлення рудної справи в Нагольному кряжі [100]. В 1930-1931 рр. в Нагольному кряжі провадив розвідку Укргеолтрест. Під час цих робіт гірничих виробок не проводили, а лише опробували старі відвали. Керівником цих робіт був інженер К.М. Віфанський. В збірнику "Главнейшие полиметаллические месторождения СССР" за 1931 р. К.М. Віфанський помістив статтю "Геолого-экономический очерк жильных месторождений Нагольного кряжа" [101], в якій говорить, що куполоподібні піднесення порід утворились у результаті другорядної складчастості, яка поширена по осі кряжу.
Нагольний кряж почав вивчатись більш інтенсивно в 1930-1940 р.р. трестом "Донбасполіметал" для забезпечення сировиною Костянтинівського цинкового заводу. В цей період перспективи цього району вивчали такі геологи як: П.Г. Білик [16, 20, 24], В.Г. Бондарчук [21], П.В. Кулібін [22], І.М. Миронов [17], М.І. Світальський [18], Ю.Ю. Юрк [23, 25], А.А. Якжин [27, 28], Ф.Є. Рудих [26], І.І. Танатар [102].
Уявлення М.І. Світальського (1936) про рудоносність Нагольного кряжу, про зв'язок зруденіння в Центральному Донбасі з виверженими породами гранітоїдного складу, які відносно неглибоко залягають поблизу денної поверхні, загалом не змінювалися до 60-х років.
В 1939 році в працях Воронезького університету вийшла стаття Є.К. Лазаренка "К металлогенической характеристике Донецкого бассейна", в якій автор вказує на зв'язок родовищ і рудопроявів з крупними структурними елементами Донбасу - Головною і Південною антикліналями, а також виділяє три вікові групи зруденіння і відмічає зв'язок однієї з них з поперечним підняттям кімерійського циклу. На думку Лазаренка спільність структур, які контролюють розміщення як вивержених порід, так і рудних родовищ, свідчить про спільність їх утворення в результаті диференціації єдиного магматичного вогнища, яке залягає у вигляді гранітних і гранодіоритових масивів вздовж антикліналей і куполів Донбасу. В статті Є.К. Лазаренка була наведена металогенічна схема центральної частини Донецького басейну.
Всі вони відзначали значимість і перспективи тільки жильного свинцево-цинкового зруденіння, висловлювали суперечливі думки. Після цього етапу в межах Нагольного кряжу роботи були припинені, тільки на початку 70-х років І.Л. Нікольським [29], А.В. Юрчуком [103] та іншими на Гострому Бугрі були проведені геолого-розвідувальні роботи, в результаті яких у свердловинах №№ 2244, 2246, 2235, 2334, 2231, 2379 були встановлені інтервали підвищеного рівня золотоносності на глибинах 446-490 м і 840-980 м. Зона зруденіння нижнього ярусу на сьогоднішній день залишається практично невивченою.
З 1970 року визначились нові перспективи району, які пов'язані з прожилковими і прожилково-вкрапленими золото-срібло-сульфідними рудами, які утворюють штокверки та лінійні зони. В період 1970-1985 р.р. район був покритий геологічною зйомкою м-бу 1:50000 і частково 1:25000 (тільки східна частина території до с. Єсаулівка). До цього періоду відносяться роботи таких відомих геологів: Ю.О. Кузнєцова, О.Г. Сіденка [32, 33], В.А. Жуліда [34, 37, 42, 54], А.І. Резнікова