РОЗДІЛ 2
ІНФОРМАЦІЙНО?АНАЛІТИЧНІ СИСТЕМИ ОБЛІКУ І КОНТРОЛЮ
ВИКОРИСТАННЯ ОБ'ЄКТІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
2.1. Інформаційні системи як інструмент технічного переоснащення виробництва та управління
На рубежі століть питання економічної стратегії загострюють необхідність підготовки довгострокових програм соціально-економічного розвитку і супутніх планів комплексних заходів з проблем, пов'язаних з організаційним, статистичним, ресурсним і правовим забезпеченням [1, 2, 13, 127]. Основа такого завдання - це формування економічних механізмів регулювання взаємоузгодженості перспективних програм щодо тенденцій глобалізації економіки, відкритості і конкурентоздатності на світовому ринку наукоємного товару, інтенсифікація сфер інформаційних технологій, узагальнення передових знань.
Впровадження сучасних інформаційних систем розглядають як інженерно-консультаційний процес, який передбачає узгоджені дії постачальника інформаційної системи і її споживача, спрямовані на введення системи в промислову чи іншого роду практичну експлуатацію [4, 44, 47-48, 70-71]. Саме з цією метою, наприклад, Національною науковою радою США ініційовано розробку системи постійних консультувань і аналізу для управлінських структур усіх рівнів для вирішення гострих проблем сьогодення, які базуються на наукових дослідженнях і прогнозах: клонування живих організмів, створення протиракетних систем, вирішення проблем глобального потепління, оптимальний і ефективний розподіл асигнувань від федерального бюджету на перспективні НДДКР та далекосяжні розробки тощо [96].
Нині гостро постало питання удосконалення механізму управління розвитком пріоритетних напрямів науково-технічної діяльності як одного з елементів єдиної державної системи. Створюється цілісна концептуальна база методологічних принципів з метою відтворення організаційно-економічного середовища з метою забезпечення інтенсифікування конкретних прерогатив. Головним аспектом координації дій є інформаційно-технологічна складова [10, 40].
Проте складність тут полягає в тому, щоб надати обліковій та плановій політиці і структурі керування такого виду, якого вимагає система для стабільної й ефективної роботи. Керуюча і керована системи мають відповідати одна одній [70, 74]. Це вимагає від замовника практичних кроків, які б довели, що він насправді прагне змінити своє відношення до ведення діяльності. Автоматизація, що не враховує принципів дійсності, тільки закріплює неоптимальні бізнес-процеси, а отже є неефективною. Впровадження корпоративних інформаційних систем містить у собі виклик керівникам різних рівнів. Зростання поінформованості зводить до мінімуму невизначеність у прийнятті управлінських рішень керівниками усіх рівнів. На перший план виходять компетентність і відповідальність [57, 106, 122-124].
Що стосується успіху впровадження з погляду тих, хто його здійснює, то він залежить від ступеня розуміння специфіки конкретного підприємства. Крім цього, системні інтегратори повинні не тільки знати теорію і практику облікової і планової діяльності, але й вміти "розпізнавати" ситуації, пов'язані зі структурною реорганізацією і можливими конфліктами, бути готовими до їх запобігання. Така концепція передбачає взаємодію людського інтелекту зі знаннями у сфері економічних теорій, фінансових і виробничих процесів, сучасних інформаційних технологій, соціальної психології. Тому важливими на сьогодні є не тільки практичні шляхи вирішення проблеми, але й надійне прогнозування у цьому напрямі. Наведене можна проілюструвати на прикладі того, яке місце на сьогодні займають ці процеси в країні, а саме - інформаційні технології у виробництві та управлінні, наприклад, у військово-промисловому комплексі (ВПК) [95]. Так, найближчим часом заплановано створити умови для концентрації капіталовкладень на пріоритетах структурних перетворень. Ввести нормативне лімітування бюджетних коштів для фінансування федеральних цільових програм, їх попереднє інвестиційне забезпечення. Конкурсність, підсилення відповідальність розробника програми за рівень наукового обгрунтування її економічної ризикованості, кооперація для вирішення соціально-економічних проблем при максимальному залученні потенціалу науки у промисловість набувають актуального змісту.
З цією метою, наприклад, в Росії в останні роки започатковано орієнтування на створення ситуаційних центрів стратегічного управління [90, 95]. Це дає можливість візуалізувати великі обсяги інформації в зручному поданні для підготовки управлінських рішень. Велике значення приділяється створенню єдиного термінологічного поля. Мають формуватися теоретико-методологічні основи для науково аргументованого оцінювання інвестиційного забезпечення фундаментальної науки за системою експертних економічних рекомендацій. Центральною складовою цих систем є штучне інтелектуальне середовище як комплекс взаємозалежних структурованих понятійно-змістовних об'єктів у певній сфері знань, що важливо для оптимізації вартості НДДКР, включаючи структурно-логістичний аспект. Критерію "вартість-ефективність" у цьому випадку мають відповідати потенційні резерви - нематеріальні основні виробничі фонди науки, здатні виділити конкретний науковий об'єкт і оцінити його перспективність.
Економічне становище підприємств ВПК різко змінилося. Якщо раніше вони існували при повній державній захищеності, то тепер в ринкових умовах вони змушені змінювати пріоритети своєї діяльності. У свою чергу, повинні різко змінитися і завдання, що постають перед управлінським персоналом підприємств, і методи їх вирішення. Ефективне керування виробничими процесами в умовах конкуренції - ось на що спрямовані сьогодні зусилля підприємств ВПК. Отримати прибуток, розширити позиції на ринку - це основні цілі будь-якого виробництва, які диктують підприємствам необхідність застосування сучасної стратегії керування, впровадження нових технологічних рішень.
Одна з головних передумов успіху на ринку відповідних послуг - це постійна боротьба за зниження виробничих витрат. Проте навіть саме завдання визначення