РОЗДІЛ 2.
МАСОВА СВІДОМІСТЬ ЯК ДИНАМІЧНИЙ ЧИННИК ТЕКСТУ РАДЯНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
На матеріалах першого розділу ми переконалися у важливості такого чинника як
масова свідомість у формуванні культурних парадигм розвитку сучасних
суспільств. Та у процесі історичного огляду ми зустрічали досить багато
визначень і тлумачень вищезгаданого феномену. Це зумовлювалося в першу чергу
багатоманітністю контекстів, у яких він виступає, світоглядною установкою
дослідників та типом завдань, які вирішував той чи інший філософський дискурс.
Тому насамперед визначимо ті поняття маси та масової свідомості, які будуть
працювати у методологічних контекстах подальших розділів.
Одразу зауважимо, що термін “масова свідомість” багатозначний, бо, по-перше,
широко існує у численних контекстах, не лише наукових, по-друге, він сам
поєднує два поняття - “маса” та “свідомість”, кожне з яких визначається
сучасною наукою досить неоднозначно, по-четверте, наукових контекстів так
багато, що, як свого часу помітив ще Фрейд, тільки групування та класифікація
різноманітних форм утворення мас та виявлених ними феноменів, породили чималу
літературу. Це й зумовлює попередню складність у встановленні термінологічної
чіткості роботи.
Щоб уникнути цієї складності, можна рухатися двома способами: або обрати з
існуючих значень одне і строго керуватися ним у дослідженні, або знайти
концепцію, яка б дозволяла окреслити межі значення терміну “масова свідомість”,
враховуючи кожне його значення, важливе для характеристики саме радянської маси
(чи радянських мас) як таке, що по-своєму описує певний бік складного
багатогранного явища. При цьому багатозначність сприймалася б як реалізація
закладених в цьому понятті смислових потенцій, викликаних до життя певними
запитами людського розуму.
Оскільки ми досліджуємо не лише той аспект, де масова свідомість виступає у
якості аудиторії тексту культури, а намагаємося створити методологічну матрицю
для дослідження якраз живого багатоманіття стосунків, які виникали у цьому
тексті, то ми не можемо ігнорувати жодного із смислових аспектів, у яких це
явище існувало чи сприймалося. Тому обираємо саме другий шлях дослідження.
Ґрунтуючись на бінарному принципі як одному з основних принципів людського
мислення, спочатку визначимо наш термін через його головні опозиції. Потім
розглянемо його прояви у певних, необхідних для нашої роботи, контекстах. Те,
що значення терміну іноді виглядатимуть як такі, що майже виключають одне
одного, не повинно сприйматися як термінологічна суперечливість, а розглядатися
згідно із принципом доповнюваності, заявленим нами як один із структурних
принципів роботи. Цей принцип дає змогу об`ємного бачення явища, а отже і
розуміння його багатополярності, а отже і багатофункціональності, до чого ми,
власне, і прагнемо.
Таким чином, по-перше, окреслимо значення, якого набуває масова свідомість у
кожній із визначених нами основних смислових опозицій, по-друге, намітимо
зв`язки між кожною опозицією та художньою культурою, та позначимо основні
проблеми, породжені цими зв`язками, по-третє, встановимо, у яких контекстах
нашої роботи працюватиме те чи інше значення.
2.1. Масова свідомість та індивідуальна свідомість
2.1.1. Масова свідомість (поряд з іншими формами колективної свідомості)
постала для філософського осмислення у другій половині ХІХ ст. перш за все як
психічний феномен, основні ознаки якого, виділені Зігеле та Лебоном, полягали у
такій зміні інтелектуальної та емоційної сфери індивіда у масі, яка призводила
його до тимчасової деградації. Ця зміна характеризується двома головними
ознаками: гальмуванням інтелектуальної діяльності та підвищенням афективності.
Явища підпадіння індивіда під такий специфічний стан тодішніми дослідниками
бачилися як пережиток минулого і тимчасова перешкода на шляху до прогресу
людства.
Отже, оскільки розвиток індивідуальності співвідносився з розвитком людства, то
він тісно пов`язувався з прогресом людської свідомості, а отже глобальним
смислом і метою поступу. Те, що природно протистояло індивідуальності,
сприймалося як пережиток погано розвинутої свідомості, який рано чи пізно має
бути подоланий. Так Ломброзо робить оптимістичний висновок: з розвитком
цивілізації та особистості, коли відчуття стануть різноманітнішими, а уявлення
численнішими, люди будуть все важче і важче піддаватися таким регресивним
змінам розумових здібностей, які виникають у людини, захопленої будь-яким
загальним рухом.
Щодо того, як “масова людина”, тобто, “безсвідомий масовий компонент” [5:443]
психіки, активізується у масі й отримує тимчасову перемогу над індивідуальною
свідомістю, Нойманн, так само як Фрейд і Юнг, підкреслює принципову роль
наркотичної ейфорії, що виникає у людини в масі: “Отруйний вплив перебування в
масі полягає саме в його характері, що п`янить і завжди сприяє розчиненню
свідомості та її здатності до розрізнення” [5:462 ].
Шукаючи ознаки “людини маси” та підкреслюючи нівелюючі для індивідуальних
людських проявів властивості натовпу й активізацію позасвідомої сфери, Лебон
[7] теж вказує на певні типові відчуття: свідомість незвичайної сили та втрату
почуття відповідальності за власні дії. Умовою цього Лебон, так само, як і
Ломброзо, вважає певний гіпнотичний стан -“інфекційний” масовий транс,
пов`язаний із втратою свідомої особистості, коли внутрішній стан індивіда
наближений до душевного життя первісних людей. Ця думка була підтримана і
розглянута у тих чи інших контекстах практично всіма дослідниками масової
психології. Так Юнг, виділяючи “масовий стан” як особливий психічний стан
людини, підкреслює роль емоцій у йог
- Київ+380960830922