Ви є тут

Архітектурно-просторова організація стольних городів Галицької землі ХІ-ХІІІ століть.

Автор: 
Петрик Василь Михайлович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2003
Артикул:
0403U002139
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2.
МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ АРХІТЕКТУРНО -ПРОСТОРОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ СТОЛЬНИХ ГОРОДІВ
ГАЛИЦЬКОЇ ЗЕМЛІ
У цьому розділі визначається сукупність загальнонаукових (емпіричних та теоретичних) і професійних архітектурних методів та послідовність їх застосування при аналізі та відтворенні окремих архітектурних об'єктів і планувального укладу стольних городів.
2.1. Вибір методів дослідження
У роботі використовується сукупність загальнонаукових (емпіричних та теоретичних) і професійних архітектурних методів. Дослідження архітектурно-просторової організації містобудівного об'єкту (у дослідженні - стольного города) передбачає виявлення різноманітних функціональних процесів у його архітектурно-просторовій структурі, взаємодія яких відбувається за допомогою комунікаційних зв'язків [69, с.3, 53]. Основою просторової структури містобудівного об'єкту є його планувальна структура, схема якої залежить від розташування функцій та організації зв'язків.
Оскільки планувальна структура об'єктів дослідження виявлена частково, необхідно застосувати системний підхід до аналізу містобудівних об'єктів, що використовується в сучасних, зокрема в архітектурних, дослідженнях [31]. При системному підході ми оперуємо поняттями структури і функції, а основним засобом дослідження є побудова моделі, що відображає всі фактори та взаємозв'язки у системі. При моделюванні системи використовуємо структурну модель, що описує множину взаємозв'язаних елементів системи, та функціональну модель, що описує дію системи. Ця методика аналізу апробована А. Рудницьким для сучасного міста [198, с.24]. Методика побудови структурних моделей для аналізу містобудівних та архітектурно-будівельних систем розглянута у дослідженнях Й. Фрідмана [222], В. Тімохіна [207], М. Габреля [51], В. Абизова [2], П.Мерлена [125]. У нашому дослідженні системою будемо вважати город як цілісний містобудівний об'єкт.
Архітектурно-просторову організацію города досліджуємо в такій послідовності:
- визначення принципів функціонально-просторової організації стольного города за допомогою системного моделювання;
- виявлення характерних рис архітектурно-планувальної структури стольних городів Галицької землі;
- визначення особливостей та закономірностей формування і розвитку архітектурно-просторової організації стольних городів Галицької землі з ХІ до кінця ХІІІ ст.
Для досягнення мети та виконання завдань дослідження використовуються такі методи:
1) аналіз першоджерел, насамперед історичних документів у часових межах дослідження, науково-дослідних звітів;
2) порівняльно-типологічний аналіз;
3) графоаналітичний аналіз зв'язків у функціональній системі города;
4) натурні дослідження: візуальне обстеження, архітектурно-археологічні дослідження;
5) архітектурно-композиційний аналіз (графічне дослідження);
6) історико-генетичний аналіз [156, с.255].
Послідовність використання цих методів формує методологію наукового дослідження, як процес, що складається з кількох етапів, що відповідають поставленим завданням [199, с.21].
Архітектурний простір давніх українських міст княжої доби проявляється передусім у планувальній структурі, оскільки більшість архітектурних об'єктів того часу перестали функціонувати. Тому розглядатимемо город ХІ - ХІІІ ст. насамперед як архітектурно-археологічний об'єкт.
Дослідники виділили основні архітектурно-археологічні ознаки середньовічного європейського міста та міста княжої доби Київської Русі: економічні, адміністративні, військові, ідеологічні, культурні, побутові, топографічні, планувальні [100, с.24; 208; 228]. Вони описують матеріалізовані характерні особливості архітектури, планування, композиції та функціональної структури столичних городів. Базою для їх дослiдження є комплексне вивчення джерел: матерiалiв археологічних розкопок, письмових документiв, картографiчного матерiалу [124; 205].
Важливим є аналіз достовірності та інформативності матеріалів архітектурно-археологічних досліджень, достовірності фіксації та опису. Такими матеріалами є наукові звіти про археологічні та архітектурно-археологічні дослідження (розвідкові, стаціонарні, рятівні, охоронні), науково-реставраційні звіти та науково-проектна документація (на стадії науково-дослідних робіт).
Потреба використання такого роду джерел зумовлює застосування при дослідженні комплексу специфічних історико-археологічних та архітектурних методів аналізу, а саме: методи археологічного датування, методи порівняння та аналогій, методи історико-архітектурного датування, стратиграфічний метод та ін. Аналіз архітектурних об'єктів та елементів планування, виявлених при опрацюванні історичних джерел та в процесі натурних досліджень дозволяє визначити відомі нам характеристики об'єктів дослідження.
До виявлених та функціонально атрибутованих архітектурних об'єктів прикладаються методи архітектурно-композиційного аналізу (пропорційний, метричний, компаративний аналіз), що вивчаються на предмет застосування принципів розпланування окремих архітектурних об'єктів та їх елементів, побудови архітектурної форми (метрика, пропорції, середньовічні мірничі системи, принципи композиції) при розплануванні архітектурних ансамблів та містобудівних комплексів.
2.2. Методика аналізу джерел та матеріалів досліджень
У дослідженні використовуються наступні джерела: писемнi (лiтописнi), iконографiчнi матерiали, картографічні, археологiчнi матерiали.
2.2.1. Історичні джерела. За літописними джерелами та історичними документами XIV - XV ст., що згадують архітектурні та топографічні об'єкти стольних городів Галицької землі, складаються списки. Списки подаються у вигляді таблиць, де вказується назва города, назва об'єкту, дата згадки, контекст згадки і характеристики, джерело інформації. Згадані в історичних джерелах архітектурні та містобудівельні об'єкти використовуються як базові елементи функціональних схем. Функціональні зв'язки між ними визначаються характером інформації про них. Оскільки сакральні споруди є найстійкіш