Ви є тут

Підвищення ефективності використання основного капіталу на підприємствах бурякоцукрового виробництва Вінницької області

Автор: 
Боковець Вікторія Вікторівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2003
Артикул:
0403U002180
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ТА ВІДТВОРЕННЯ
ОСНОВНОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВ БУРЯКОЦУКРОВОГО ВИРОБНИЦТВА ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
2.1. Стан і тенденції розвитку бурякоцукрового виробництва
Україна належить до традиційно цукрових держав світу, що зумовлюється досить сприятливими грунтово-кліматичними та економічними умовами для розвитку буряківництва й виробництва цукру. Ця галузь бере початок свого розвитку з двадцятих років XIX століття. З того часу цукрове виробництво набуло пріоритетного значення серед харчових галузей країни. Але не раз матеріально-технічна база цукрової промисловості України у минулому столітті зазнавала значного руйнування, а вирощування цукрових буряків потрапляло до глибокої кризової ситуації, зокрема як це має місце в останні роки здійснення аграрної реформи.
Після відбудови зруйнованих під час Великої вітчизняної війни буряківництва і цукрової промисловості, галузь поступово набувала розвитку - розширювались посівні площі цукрових буряків, нарощувались їх валові збори, зростав обсяг випуску цукру-піску (таблиця 2.1.).
Таблиця 2.1.
Виробництво цукрових буряків та цукру в Україні
Показники1960196519701975198019851990199520002001Посівна площа цукрових буряків, тис. га14571863165917691775164116071475747853Урожайність, ц /га218235280217274265276205179183Кількість діючих цукро-піскових заводів167180185186191191193192192147Перероблено цукрових буряків за рік, млн. тонн25,839,241,437,936,337,644,229,613,215,6Вихід цукру в % до ваги перероблених коренів12,8713,5912,8612,2510,4311,4711,9711,3911,6811,40Виробництво цукру-піску з цукрових буряків, тис. тонн3,3405,6445,0614,6795,3024,3665,4983,5001,542,00
У середині 60-х років посівні площі під цукровими буряками збільшились у два рази, урожайність зросла на третину, а валові збори - у три рази. У 1965 році в Україні було досягнуто найбільших обсягів виробництва цукрової сировини й випуску цукру-піску з вітчизняної сировини. В цей період має місце найвищий, вихід цукру з перероблених буряків, що істотно впливало на збільшення його-валового виробництва.
У наступні роки площі під цукровими буряками набули тенденції до поступового скорочення при деякому підвищенні урожайності й зниженні виходу цукру при переробці сировини.
Валове виробництво цукру, хоча і знижувалось в окремі роки до 4,4-4,7 млн. тонн, давало можливість повністю задовольняти внутрішні потреби країни і щорічно виділяти значну його частину для експортних поставок. Протягом тривалого історичного періоду Україна займала одне з провідних місць серед країн-експортерів цукру. У 1986-1990 роках середньорічне виробництво цукрової сировини становило 43 млн. тонн, а бурякового цукру досягло майже 5 млн. тонн. Його експорт становив 3663 тис. тонн, або 54% загального обсягу виробництва.
Кризова ситуація, яка охопила всі галузі агропромислового комплексу, особливо відчутно позначилась на бурякоцукровому виробництві, призвела до глибокого занепаду буряківництва як провідної рослинницької галузі, руйнування матеріально-ресурсного потенціалу цукрової промисловості. Посівні площі, урожайність і валові збори цієї стратегічної для держави культури а також обсяг виробництва цукру скоротилися до рівня 1950р.
Україну поступово витіснили інші країни із зовнішніх ринків збуту цукру. Як наслідок - держава втратила важливе джерело валютних надходжень, а і сільськогосподарські товаровиробники - реальні доходи й можливості поліпшення соціальних умов працівників аграрної сфери.
Вважаємо доречним звернути увагу на головні економічні наслідки системної кризи: втрачаються вітчизняні традиції вирощування цукрових буряків - важливої для економіки України сільськогосподарської культури; постійна не завантаженість потужностей цукрових заводів, в зв'язку з тим, що цукрових буряків вистачає для роботи в оптимальному виробничої економічному режимі (90 днів) тільки для третини з них; висока собівартість українського бурякового цукру (на сьогоднішній день 400-450 доларів СІПА за одну тонну), що робить його неліквідним на внутрішньому ринку і неконкурентоспроможним на зовнішніх цукрових ринках; зниження внутрішнього споживання цукру в Україні на душу населення з 50 кг у 1991 році до 25 кг у наші дні, при рекомендованій нормі 38 кг; зривається виконання державної програми "Паливний еталон", тому що програма розрахована на використання меляси собівартістю в 30 доларів США за тонну; утрата лідируючих позицій на зовнішніх ринках цукру країн СНД і, у першу чергу, на ринку цукру Росії; зростання контрабандного завезення в Україну цукру з Польщі, Білорусії, Росії та інших країн; не задовольняються соціально-економічні потреби сотень тисяч людей, зайнятих у бурякоцукровому виробничому процесі.
Виробництво цукрових буряків і цукру стало збитковим. Причин поглиблення деструктивних процесів в агропромисловому виробництві, що виникли в період аграрного реформування, налічується немало, їх сутність полягає насамперед у некомплекстному підході щодо здійснення глибоких соціально-економічних перетворень на селі при переході до ринкової економіки, втрат державної керованості розвитком агропромислового виробництва, порушенні еквівалентного міжгалузевого обміну, зволіканні у створенні законодавчого освоєння ринкових відносин. До цього додались негативні наслідки стрімкого розриву традиційних економічних зв'язків з Росією, Білорусією, Казахстаном, країнами Балтійського регіону, що привело до зниження експорту цукру в ці держави, до втрати Україною важливих джерел поповнення сировинних ресурсів для виробництва фосфорних і калійних мінеральних добрив, а також виготовлення технологічного обладнання для заміни зношеного та модернізації й розширення виробничих потужностей цукрової промисловості. В останні роки виникли значні ускладнення у фінансовому стані сільськогосподарських товаровиробників, що переросли у глибоку фінансову кризу, погіршивши і так складну си