РОЗДІЛ II
НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСУ ВИХОВАННЯ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ
2.1. Модель інтегративного підходу до виховання
у молодших школярів здорового способу життя
Враховуючи виявлені педагогічні протиріччя сучасного процесу виховання здорового способу життя молодших школярів, ми намагалися забезпечити комплексний, систематичний, цілеспрямований виховний вплив не лише під час навчального процесу, але й у позаурочний час.
У зв'язку з цим нами створено модель інтегративного підходу до виховання у молодших школярів здорового способу життя (рис. 2.1).
Розробляючи модель інтегративний підходу, ми спиралися на ряд виховних принципів:
1. Принцип єдності свідомості і поведінки:
- формування в учнів початкових класів позитивного ставлення і стійкого інтересу до здорового способу життя шляхом роз'яснення та привчання;
- стимулювання свідомого виконання основних компонентів здорового способу життя в процесі праці, відпочинку і різних видів повсякденної діяльності та здійснення самоконтролю.
2. Принцип поєднання педагогічного керівництва з ініціативою і самостійністю.
3. Принцип врахування вікових і індивідуальних особливостей молодших школярів.
4. Принцип єдності вимог і координації дій усіх учасників виховного процесу.
5. Принцип міцності засвоєння знань, умінь, навичок.
Таким чином, модель інтегративного підходу до виховання здорового способу життя у молодших школярів базується на соціально обумовленій цілісності активно взаємодіючих учасників оздоровчого процесу (педагогів, медичних працівників, психологів, батьків), духовних і матеріальних факторів, спрямованих на формування в умовах школи і поза її межами фізичного і психічного здоров'я особистості, здатної до саморозвитку і вдосконалювання.
Інтегративний підхід до виховання у молодших школярів здорового способу життя реалізувався в ході дослідження через:
- систематизацію і узагальнення знань молодших школярів про здоровий спосіб життя завдяки міжнауковій інтеграції;
- об'єднання виховних зусиль всіх учасників навчально-виховного процесу з формування здорового способу життя молодших школярів: учителів, вихователів, психологів, батьків, медичних працівників шкіл;
- діяльність і самоконтроль учнів початкових класів щодо виконання основних компонентів здорового способу життя: режиму дня, раціонального харчування, рухової активності, режиму сну, чергування праці і відпочинку, загартування, відсутності шкідливих звичок.
Усі три напрями тісно взаємопов'язані і об'єднані.
Знання основ здорового способу життя та оволодіння відповідними вміннями слугують підґрунтям для вироблення стійких поглядів і переконань, які є спонукальною системою до здійснення дій і вчинків. У процесі засвоєння знань та умінь формуються поняття норм способу життя, ставлення до дійсності і своєї особистої ролі у збереженні власного здоров'я.
Досягнення цієї мети вирішувалося через визначення можливостей виховання здорового способу життя молодших школярів шляхом збагачення змісту шкільних дисциплін валеологічними аспектами.
Так, перший напрям виховного впливу при інтегративному підході полягає в ознайомленні і розширенні уявлень молодших школярів про здоровий спосіб життя. Збагачення змісту навчальних предметів інформацією про здоровий спосіб життя відбувається завдяки включенню відомостей з різних наукових дисциплін: медицини, фізіології, біоритмології, гігієни, психології, педагогіки, що зумовило потребу досягнення максимуму міжнаукових взаємодій під час виховання в учнів початкових класів здорового способу життя. При цьому кожний вид зв'язку виконує певну виховну функцію, а разом вони сприяють утворенню системи знань про здоровий спосіб життя, а також розвитку в учнів цілісного уявлення про цінність здоров'я людини. На наш погляд, учні, які закінчують початкову школу, повинні володіти наступним обсягом знань та умінь щодо здорового способу життя:
- знати назви та функції основних систем організму людини;
- розуміти зміст поняття "здоровий спосіб життя", знати його основні складові;
- вміти використовувати знання про здоровий спосіб життя у повсякденному житті;
- мати уявлення про взаємозв'язок здоров'я із способом життя;
- володіти методикою оцінки свого фізичного розвитку та фізичної підготовленості до навчальної діяльності;
- володіти правилами особистої гігієни, харчування, загартування, рухової активності та застосовувати їх, організації праці і відпочинку;
- знати правила профілактики порушень зору, слуху, постави;
- знати про вплив шкідливих звичок на організм людини;
- визначати ознаки і способи профілактики інфекційних хвороб;
- дотримуватися режиму дня, гігієни письма і читання;
- знати принципи профілактики травм, нещасних випадків;
- додержуватись правил дорожнього руху та техніки безпеки під час роботи з різними приборами у школі і вдома;
- знати елементарні характеристики техногенного забруднення води, ґрунту, повітря та його вплив на здоров'я людини;
- мати уявлення про основні параметри нормального психічного стану і дотримуватись їх;
- вміти адекватно оцінювати свій спосіб життя;
- знати правила спілкування хлопчиків і дівчаток, однокласників;
- розуміти провідну роль способу життя сім'ї у збереженні і зміцненні здоров'я її членів;
- знати про основні загальнолюдські цінності.
Знання про збереження здоров'я школярі отримують з різних джерел, але основними є навчальні предмети. Проаналізувавши програми навчальних предметів, ми виявили їх можливості щодо формування здорового способу життя, кожен з предметів несе в собі певний потенціал з цієї проблеми.
Так, предмети "Охорона життя і здоров'я учнів" та факультативний курс "Валеологія" передбачають застосування медичних, фізіологічних, гігієнічних та психологічних аспектів здорового способу життя. "Навколишній світ" дає можливість ознайомити молодших школярів з основами біоритмології, тобто з взаємозв'язком і взаємозалежністю людини і природи. "Фізичне виховання" передбачає