РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ УМОВ ВИБОРУ ПІДПРИЄМСТВАМИ
ФОРМ МІЖНАРОДНИХ РОЗРАХУНКІВ
ПРИ ЗДІЙСНЕННІ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ
2.1. Методичні аспекти аналізу умов вибору підприємствами форм міжнародних розрахунків
У методичному плані проблема вибору конкретної форми розрахунків потребує оцінки умов здійснення зовнішньоторговельних договорів.
На жаль, у науковій літературі вибору форм розрахунків у залежності від умов договору, приділяється не просто мало уваги, а, взагалі, дане питання виявилося в тіні інших, менш складних проблем методичного забезпечення практичної діяльності по застосуванню різних форм розрахунків. Тому спробуємо самостійно виділити такі умови.
Методологія системного аналізу вирішення будь-якої проблеми обумовлює необхідність поділу умов, що впливають на досліджуване явище, на зовнішні та внутрішні.
Таким чином, у залежності від характеру впливу на здійснення зовнішньоторговельних операцій такі умови можливо підрозділити на зовнішні і внутрішні.
Під зовнішніми умовами, з огляду на об'єкт нашого дослідження, варто розуміти умови, на які партнери зовнішньоекономічної угоди не можуть впливати і змінювати. Вони можуть лише на основі аналізу таких умов коригувати свої дії.
Уважне вивчення наукової і практичної літератури, присвяченої зовнішньоекономічної діяльності, а також практичний досвід автора в даній сфері дозволяють виділити наступні зовнішні умови.
Насамперед, це умови, що характеризують стабільність (нестабільність) у країні контрагентів. У практичному плані дану характеристику в суб'єктному плані можливо обмежити тільки оцінкою стабільності в країні імпортера. Це обумовлено на нашу думку тим, що основним ризиком, пов'язаним з розрахунками, є ризик неплатежу покупцем, тобто імпортером. Тому в остаточному виді дану умову можливо сформулювати таким чином: оцінка економічної і політичної ситуації в країні імпортера.
Другою дуже важливою умовою, що повинна враховуватися суб'єктами зовнішньоекономічної торгівлі, є діючі національні і міжнародні системи регулювання як загальних, так і спеціальних питань здійснення підприємницької діяльності. У даному випадку також можна стверджувати, що ці умови не можуть бути змінені сторонами зовнішньоекономічного договору, однак їх врахування і оцінка обов'язкові при визначенні процедури, порядку й умов здійснення зовнішньоекономічного договору. Стосовно об'єкта нашого дослідження з огляду на його практичну спрямованість на одержання конкретних рекомендаційних висновків вважаємо за можливе дану зовнішню умову сформулювати як "оцінка національної і міжнародної систем регулювання розрахунків у зовнішній торгівлі".
І, нарешті, остання умова, віднесена нами до зовнішніх - оцінка забезпеченості платіжних зобов'язань. Також, як і дві попередніх умови, дану умову нами виділено за принципом неможливості її зміни якою-небудь стороною контракту. Дійсно, при здійсненні якої-небудь зовнішньоекономічної операції її учасник до початку виконання угоди змінити фінансовий стан партнера не може, але може і зобов'язаний врахувати можливі ризики на основі оцінки забезпеченості платіжних зобов'язань.
Друга група умов, визначена нами як внутрішня, характеризується тим, що це умови, які під силу встановлювати і змінювати партнерам по зовнішньоекономічній угоді. Насамперед, це умови постачання: терміни, періодичність, умови транспортування, страхування тощо. Усі ці умови узгоджуються партнерами договору на стадії його укладання.
Те ж саме відноситься до порядку і строків платежу. Це також умови, що погоджуються сторонами, і від порядку і строків платежу залежить форма обраних розрахунків. Тому можна констатувати, що форма розрахунків є категорією підпорядкованою, обумовленою такими умовами контракту, як порядок і терміни платежу.
Досить часто в зовнішньоторговельній діяльності на основі аналізу зовнішніх умов, а також перерахованих раніше нами внутрішніх умов у партнерів виникає необхідність забезпечити зниження ризиків на основі одержання додаткових гарантій при здійсненні розрахунків. Різноманіття ж функцій різних форм розрахунків дозволяє вибрати найбільш оптимальну форму розрахунків чи їхню комбінацію з метою забезпечення одержання партнером додаткових гарантій платежу за договором .
Безумовно, можна було б і далі продовжувати перелік умов, особливо внутрішніх. Однак, виділені нами три умови є достатніми, оскільки всеосяжні стосовно вибору саме форми розрахунків. У структурно-логічному плані комплекс умов вибору форм міжнародних розрахунків представлений на рис. 2.1.
Рис. 2.1. Умови вибору підприємствами форм міжнародних розрахунків
З огляду на методологічну коректність і логічну послідовність вирішення задач даного дослідження, представляється доцільним кожну з зовнішніх умов вибору міжнародних форм розрахунків при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності розглянути в самостійному підрозділі. А особливості врахування внутрішніх умов вибору форм міжнародних розрахунків розглянути в розділах, присвячених розробці рекомендацій з використання конкретних видів акредитивів і векселів.
Логічним буде в даному підрозділі розглянути оцінку першої з виділених нами зовнішніх умов вибору міжнародних форм розрахунків.
У методико-прикладному аспекті оцінка даної умови є дуже складною і вимагає значного обсягу організаційно-інформаційної роботи. Тому нам представляється, що вирішення такої задачі доцільно вирішувати на основі аналізу існуючих рейтингів країн, розробкою яких займаються дуже авторитетні агентства і консалтингові фірми.
Кількість різноманітних рейтингів країн обчислюється сотнями. Ми наведемо лише найбільш значимі, розроблювані світовими лідерами в цій сфері (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Найбільш розповсюджені рейтинги країн
для оцінки політичних і економічних ризиків
Критерії (показники, групи показників), використовувані для розрахунку зведеного рейтингуЦілі і орієнтовна
спрямованість рейтингуГрадація по значенням рейтингуСуверенний кредитни