Управління корпоративними фінансами

РОЗДІЛ 2.
ОРГАНІЗАЦІЙНО – ЕКОНОМІЧНІ ПРОБЛЕМИ УПРАВЛІННЯ КОРПОРАТИВНИМИ ФІНАНСАМИ В
УКРАЇНІ
2.1. Концептуальні підходи до розробки корпоративної системи управління
фінансами
Управління корпоративними фінансами є актуальною проблемою не лише для вчених –
теоретиків, але й для господарів – практиків. Для пошуку виходу з фінансової
кризи, якою охоплені більшість акціонерних товариств України, необхідні заходи
як загальнонаціонального і галузевого характеру, так і особливі, цільові
підходи на мікро рівні – рівні акціонерних товариств.
В таких надзвичайних умовах природно замислитись над проблемами фінансового
управління в пошуках вирішення гострих проблем.
Управління корпоративними фінансами розглядається західними та вітчизняними
економістами з різних точок зору [143], [72], [21], [22], [6] ,[150], [11],
[129, 18, 13, 121, 137, 152]. Не вдаючись в детальний аналіз цих підходів, ми
вважаємо, що система управління корпоративними фінансами – це система
концепцій, принципів і методів прийняття рішень та процедур їх виконання, що
сприяють реалізації ринкової стратегії компанії в процесі її
фінансово-виробничої діяльності. Метою управління фінансами корпорації було і
залишається в кінцевому результаті забезпечення і підтримка її фінансової
стійкості в довгостроковій перспективі.
Корпорації потрібен не лише набір рішень та інструментів управління капіталом,
а в кінцевому результаті – досягнення поставлених загальних стратегічних і
тактичних цілей, саме тому управління фінансами необхідно розглядати як
систему, яка органічно поєднує концептуальні підходи і конкретні інструменти.
Івашківська І.В. вважає, що відсутність такої єдності принципів з одного боку,
і засобів їх реалізації – з другого, сприяє старінню моделі фінансового
управління, тобто невідповідності її вимогам сучасного конкурентного становища.
[72].
Світова практика дозволяє виділити два типи систем фінансового управління
корпорацією:
* Системи з вбудованим конфліктом між принципами прийняття фінансових рішень, з
одного боку, і вимогами ринкового середовища – з іншого (традиційна
бухгалтерська модель);
* Системи, що містять конфлікт між принципами прийняття рішень і механізмами їх
реалізації (фінансова модель).
Перший тип систем характерний для корпорацій, коли в процесі становлення
фінансового менеджменту не було переборено протиріччя між підходами до аналізу
операцій і визначенням їх цілей, а також задач та інструментів фінансового
управління, які виникають між традиційною бухгалтерською і фінансовою моделями
корпорації.
Відмінності між бухгалтерським і фінансовим концептуальними підходами до
аналізу компанії дуже суттєві. Перш за все, вони відрізняються протилежними
підходами до аналізу фінансово-господарського стану корпорації, базуючись на
різних баченнях трактування витрат і доходів підприємства. Бухгалтерська модель
аналізу компанії спирається на фактично здійснені операції і виключає з аналізу
альтернативні можливості дій, практично ігноруючи багатоваріантність розвитку.
Традиційно, до витрат, компанії економісти відносять лише реальні витрати, яким
би не був обліковий стандарт їх відображення (касовий метод чи розрахунковий),
аналізується лише один варіант операцій фірми – фактичний. Навпаки, фінансова
модель аналізу компанії спирається не на бухгалтерські, а на альтернативні
витрати. Використовуючи при аналізі бухгалтерську звітність, фінансовий
менеджер враховує альтернативні витрати.
Існування протилежних підходів до виміру витрат корпорації зумовлює різне
трактування показника прибутку: бухгалтерський прибуток не співпадає з
концепцією економічного прибутку, що має практичне значення. Зокрема, від
трактування витрат і прибутку формується відповідна система показників для
вимірювання результатів діяльності виробничо-господарської компанії, які
впливають на прийняття управлінських рішень. Прибуток, розрахований за будь -
яким бухгалтерським стандартом, не дає інформації, достатньої для аналізу і
прогнозування перспектив компанії, обґрунтування її стратегічних рішень з
фінансового управління. Для цього, як переконує світовий досвід, необхідно
виходити з аналізу показників економічного прибутку.
Інша суттєва відмінність зазначених концептуальних підходів – бухгалтерського і
фінансового, пов`язана з тим, яка група показників використовується фінансовими
менеджерами в якості основних для аналізу фінансово-господарського стану
корпорації. Так, в традиційній бухгалтерській моделі, аналітики користуються
показниками прибутковості компанії та рентабельності капіталу і реалізації. В
основі фінансової моделі – аналіз потоків грошових коштів від основної,
інвестиційної і фінансової діяльності та специфічних фінансових показників
потоку вільних грошових коштів для всіх інвесторів і для акціонерів -
власників.
Показники потоку вільних грошових коштів для всіх інвесторів або для всієї
компанії включають не лише прибуток після сплати податків, але й величину
річної нарахованої амортизації за всіма видами довгострокових активів компанії,
зростання оборотних коштів, не забезпечених адекватним зростанням
короткострокових безпроцентних зобовўязань , а також інвестиції в довгострокові
активи компанії.
Показники потоку вільних грошових коштів – для акціонерів-власників компанії –
включають додаткові дані про зміну величини довгострокового боргу компанії,
тобто надходження коштів у звўязку з новим довгостроковим запозиченням за
мінусом обслуговування боргу, включаючи короткостроковий (виплату процентів і
покриття основної суми).
Отже, в порівнянні з показниками прибутковості, показники потоків гр