РОЗДІЛ 2 ВИЗНАЧЕННЯ ПІДХОДІВ ЩОДО ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
2.1. Критерій ефективності в оцінці управлінської діяльності
Ефективність функціонування окремої галузі залежить, насамперед, від ефективності роботи підприємств, що входять у неї, тому і продуктивність суспільної праці знаходиться в прямопропорційній залежності від ефективності роботи підприємств, яка оцінюється шляхом використання показників ефективності.
Процес виробництва на підприємстві здійснюється при належній взаємодії трьох визначених його чинників: персоналу (робочої сили), засобів праці і предметів праці. Використовуючи засоби виробництва, персонал виробляє суспільно корисну продукцію або надає виробничі і побутові послуги. Це означає, що, з одного боку, мають місце витрати живої і матеріалізованої праці, а з другого боку - ті або інші витрати виробництва. Останні залежать від масштабу використання засобів виробництва, кадрового потенціалу і рівня його використання [184, с. 448].
Адекватне відображення процесу відтворення в кінцевих результатах може бути досягнуто тільки при урахуванні витрат. При цьому вважати останні незмінними можна тільки умовно. У реальних умовах і результати, і витрати знаходяться в постійному русі, розвитку, тому динаміка їхнього співвідношення є найважливішою формою вираження кінцевих результатів. Співвідношення результатів діяльності і витрат є не що інше, як ефективність [67, с. 5].
Поняття "економічного ефекту" і "економічної ефективності" відносяться до числа найважливіших питань економіки підприємства. Економічний ефект і економічна ефективність як показник успішної діяльності підприємства тісно пов'язані між собою.
У закордонній практиці як синонім терміна "результативність господарювання" використовується термін "продуктивність виробництва й обслуговування", коли під продуктивністю розуміють ефективне використання ресурсів (праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації) при виробництві різних товарів і послуг [184, с. 448].
Щоб мати успіх на протязі тривалого часу, щоб вижити і досягти своїх цілей, організація повинна бути ефективною і результативною. На думку дослідника Пітера Друкера, результативність є слідством того, що "виробляються потрібні речі" (doing the right thing), а ефективність є слідством того, що "правильно створюються ці самі речі" (doing the thing right) [51]. І перше, і друге однаково важливе. Але для виживання і досягнення намічених цілей організації аж ніяк недостатньо того, щоб вона мала визначений потенціал для прибуткового (ефективного) функціонування. Для реалізації потенціалу організація повинна бути внутрішньо ефективною [101, 80].
Внутрішньо ефективна організація раціонально використовує усі види ресурсів: трудові, матеріальні, фінансові, енергетичні, виробляючи при цьому товари або послуги високої якості і з мінімальними витратами.
Проте організація не існує в замкнутому просторі. Кожна з них має зв'язок з зовнішнім середовищем, і для свого виживання і досягнення успіху вона просто зобов'язана бути не тільки внутрішньо, але і зовнішньо ефективною. Зовнішня ефективність може характеризуватися частиною ринку, обсягом продажів, розміром товарообігу, тобто зовнішніми чинниками, які відображують досягнення організації у взаємозв'язку з зовнішнім середовищем.
Всі поняття, дані терміну "ефективність" економістами, синтезують зовнішню і внутрішню ефективність. Так, наприклад, італійський вчений - економіст Вільфредо Парето сформулював ефективність як "такий рівень організації економіки, при якому суспільство має максимальну корисність від наявних ресурсів і технологій, і вже неможливо здобути чиюсь частку в отриманому результаті, не скоротивши іншу" [23, 80]. У такій ситуації суспільство знаходиться на межі корисності (можливості). Це поняття ефективності в якійсь мірі є інтегрованим, тому що на ньому сходяться думки більшості економістів [3, 4, 17, 66, 70, 71, 80, 81, 99] про сутність ефективності.
Ефективність - багатозначний критерій оцінки діяльності, який включає в себе взаємозв'язок цілей, виражених у показниках ефективності (рис. 2.1).
Рис. 2.1. Параметри ефективності
Фінансові цілі (прибутковість) виражаються у формі прибутку (збитку) або рентабельності і ліквідності. Виробничо-технічні цілі - це загальна продуктивність окремих ресурсів, а також мінімізація деяких періодів часу в процесі виробництва (періоди одержання прибутку, ліквідності, розвитку нового продукту). Якість продуктів, як ефективність, виміряється багатьма параметрами і припускає функціональність продукту, його надійність, відповідність визначеним вимогам, зручність у використанні, естетичний ефект.
Ефективність описує спосіб поведінки, який забезпечує оптимальне для досягнення цілей підприємства узгодження заходів, дій, ресурсів з урахуванням позицій конкурентів.
Технічна ефективність відбиває технічні параметри виробництва. Найчастіше критерієм технічної ефективності служать виробничі коефіцієнти (ресурсоємність виробництва), споріднені з показниками продуктивності ресурсів.
Економічна ефективність - результат виробничої діяльності, співвідношення між результатами господарської діяльності і витратами живої і матеріалізованої праці, ресурсами, які виражають досягнутий рівень продуктивних сил і ступінь їхнього використання. Отже, рівень економічної ефективності - зіставлення двох величин: економічного ефекту і виробничих витрат і ресурсів.
Економічний ефект передбачає якийсь корисний результат, виражений у вартісній оцінці. Звичайно в якості корисного результату виступають прибуток або економія витрат і ресурсів. Економічний ефект