Ви є тут

Оптимізація лікування хворих з папіломавірусною інфекцією жіночих статевих органів

Автор: 
Шевчук Олександра Володимирівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2003
Артикул:
3403U002860
129 грн
Додати в кошик

Вміст

Розділ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1 Клініко-лабораторні дослідження
Нами було обстежено 112 жінок у віці від 14 до 45 років на базі пологового
об'єднання № 7 м. Одеси, Центра здоров'я родини м. Одеси, науково-дослідного
інституту нових медичних технологій та проблемних захворювань Одеського
державного медичного університету. На кожну пацієнтку оформлялася медична карта
спостережень.
Діагноз ГПВІ встановлювали шляхом клінічного огляду, розширеної кольпоскопії,
цитологічного дослідження, при необхідності – гістологічного дослідження
біопсійної тканини, а також дослідження ПЛР на високоонкогенні 16 та 18 типи
ВПЛ.
Всім пацієнткам проводили скринінг на ЗПСШ (вірус простого герпесу першого та
другого типів, хламідіоз, мікоплазмоз, цитомегаловірус, гонорею та трихомоніаз)
з використанням методу бактеріоскопії, імуноферментного аналізу та ПЛР.
Для дослідження ефективності лікування всі пацієнтки були поділені на три
групи:
Першу групу (основну) склали 44 жінки з ГПВІ, що одержували комплексне
лікування з використанням аміксина та кріовпливу.
Другу групу (порівняння) склали 38 жінок з ГПВІ, що одержували лікування з
використанням плацебо та кріовпливу.
У третю групу (контрольну) увійшли 30 практично здорових жінок, не інфікованих
ГПВІ.
Різниця в співвідношенні кількості жінок, інфікованих високоонкогенними 16 та
18 типами та іншими типами ВПЛ, у 1-ї та 2-ї групі була недостовірною (табл.
2.1).
Таблиця 2.1
Співвідношення кількості жінок, інфікованих високоонкогенними
та іншими типами ВПЛ
Типи ВПЛ
1 група
(n = 44)
2 група
(n = 38)
абс. ч.
абс. ч.
Високо­онкогенні
19
43,2
16
42,1
>0,05
Інші
25
56,8
22
57,9
>0,05
Для вивчення специфіки змін імунної системи у хворих з ГПВІ ми додатково
виділили дві підгрупи пацієнток:
Перша підгрупа складалася з 35 (42,7 %) жінок, інфікованих високоонкогенними
типами ВПЛ.
Друга підгрупа складалася з 47 (57,3 %) жінок, інфікованих іншими типами ВПЛ.
З метою виявлення факторів ризику виникнення ГПВІ зверталася особлива увага на
скарги, спадковість, вік, професію, соматичні захворювання, частоту їхніх
загострень, частоту екстрагенітальних інфекцій, паління, вживання спиртних
напоїв, наркотичних препаратів, шкідливе виробництво.
Особлива увага приділялася часу появи менархе, характеру менструальної та
репродуктивної функції, віку початку статевого життя, числу статевих партнерів,
засобам контрацепції, наявності запальних захворювань статевих органів.
Проводився аналіз результатів раніше проведеної терапії.
Проводили загальний і гінекологічний огляд (зовнішніх статевих органів,
слизової піхви та шийки матки в дзеркалах). При цьому, звертали увагу на
наявність гострокінцевих кондилом, на стан шийки матки, її величину, форму,
характер деформації, стан зовнішнього отвору цервікального каналу, що дозволяло
попередньо оцінити наявність і ступінь поширення патологічного процесу.
При клінічному обстеженні оцінювали стан шкірних покровів і слизових оболонок.
Для проведення кольпоскопічного дослідження використовували кольпоскоп
«Leisegang» (Німеччина), що дозволяє за допомогою оптичної системи зі
збільшенням у 7,5-30 разів досліджувати поверхню піхвової частини шийки матки,
нижньої третини цервікального каналу, стінок піхви, вульви. Розширену
кольпоскопію проводили хворим за загальноприйнятою методикою, доповнюючи
пробами з 3 % розчином оцтової кислоти і 2 % водним розчином Люголя (проба
Шиллера) [52]. Кольпоскопічна картина описувалася відповідно до класифікації,
прийнятої Міжнародною федерацією з патології шийки матки та кольпоскопії [88].
Під час цитологічного дослідження необхідними умовами були такі: жінка протягом
останніх діб мала утримуватись від статевих контактів та будь-яких маніпуляцій
у піхві (піхвове дослідження, спринцювання, ванночки, тампони, маніпуляції на
шийці матки і т.п.).
Для отримання матеріалу з найбільш підозрюваних ділянок ектоцервікса, з ділянки
перехідної зони багатошарового плоского епітелію слизової оболонки
цервікального каналу і нижньої третини ендоцервіксу використовували спеціальну
щіточку “cervix brush”.
При забарвленні за Паппенгеймом після фіксації мазка спирт-ефіром або
одно-метиловим спиртом прямо з фіксатора мазок переносили в нерозведений розчин
фарби Май-Грюнвальда, де залишали на 3 – 4 хвилини. Після чого мазок швидко
змивали водой та переносили в фарбу Романовського-Гімзи, приготовану із
розрахунку 15 крапель нерозведеної фарби Романовського-Гімзи на 10 см3 води, де
забарвлювали протягом 10 – 15 хвилин, після чого повністю промивали водою.
Колір препарату після забарвлення повинен бути синювато-рожевим. Якщо окрас
набував занадто інтенсивного кольору, його зменшували наливши на мазок трохи
метилового спирту і майже відразу зливши його. Якщо препарат погано
зафарбувався, то його зовсім обезбарвлювали метиловим спиртом та забарвлювали
знову.
За допомогою цієї методики фарбування добре диференціюються всі особливості
морфології клітин, необхідних для встановлення цитологічного діагнозу.
Забарвлення ядер чітко виявляє елементи їх тонкої структури, добре видимі
особливості будови цитоплазми, бактерії і т.п. [31, 117].
При цитологічному дослідженні вивчали такі ознаки: кількість клітин плоского
епітелію з вказівкою того або іншого шару, дискаріоз у цих клітинах, кількість
елементів запалення, різноманітність елементів флори, кількість клітин
циліндричного епітелію. Звертали увагу на наявність ознак ГПВІ: койлоцитів
(клітин плоского епітелію проміжного і поверхневого типів, нерідко двоядерних,
з великим перинуклеарним просвітлінням навколо ядер), паракератозу, дискератозу
(дрібних, злегка