РОЗДІЛ2
ОБГРУНТУВАННЯ МЕТОДІВ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
Передмова до розділу 2
У другому розділі вирішені дві задачі концепції синхронного планування. Обґрунтований єдиний критерій оцінки ефективності діяльності підприємства. Також розроблена технологія динамічної та просторової координації планових рішень.
В параграфі 2.1 визначений основний критерій оцінки планів. Ним є показник вартості власного капіталу, що формально складається з двох складових: майнової та доходної. У зв'язку з перевагою поточного споживання перед перспективним, при визначенні критерію оцінки обґрунтована доцільність застосування показників, що відображають як вартісний, так і часовий бік платежів. Для оцінки майнової складової критерію пропонується метод, що дає можливість дозволяє визначати реальну вартість активів з врахуванням їх ліквідності. Для оцінки доходної складової пропонується використовувати методи капіталізації доходу, що ґрунтуються на касовому методі обліку на противагу статичним бухгалтерським методам, що ґрунтуються на методі нарахування. За цих умов план може бути представлений як інвестиційний проект, оцінка якого вимагає вирішення трьох проблем: поділу горизонту планування на періоди, обґрунтування значень елементів потоку платежів та ставок дисконтування. Для вирішення цих проблем за основу взято метод складення повних фінансових планів (МСПФП). Комплекси планових рішень в межах МСПФП відображаються як одиничні інвестиційні проекти, що впливають на доход та (або) на майно підприємства.
Проблема динамічної координації сформульована у вигляді програмної моделі обрання складних планових альтернатив (альтернативних комплексів планових рішень). Показано, що така модель не є задовільною - для врахування взаємозв'язків між плановими рішеннями різних складних альтернатив необхідно розбити їх на сукупність простих альтернатив, тобто визначити більш докладний опис діяльності підприємства. Здійснити це можливо в межах вирішення проблеми просторової координації, що пропонується в параграфі 2.2.
У ньому показано, що проблема просторової координації не може бути вирішена по частинам - вона має одночасно враховувати зв'язки між основними функціями МВП. Отже, це системна проблема, яка може вирішуватися формалізованими засобами. Для цього обґрунтована можливість переходу від графічного опису основних функцій МВП до математичної моделі засобами теоретико-множинного підходу. Зокрема, визначені два основні правила такого переходу: правило формалізації об'єктів та правило формалізації функцій, представлених на діаграмах графічного опису. Але отримання задовільного результату від застосування цих правил потребує докладного графічного опису основних функцій МВП.
Такий опис наведено в параграфі 2.3. Він охоплює чотири основні функції МВП: постачання, виробництво продукції, просування та збут, фінансування. SADT-опис цих функцій є основою, яка підлягає математичній формалізації з врахуванням двох зазначених формальних правил. Після цього здійснюється зменшення кількості обмежень, що їх містить модель, з використанням послідовних підстановок. Отримана спрощена модель визначає оптимальний план терміном в один плановий період. Для збільшення кількості періодів планування пропонується об'єднати методи просторової та динамічної координації.
Результат такого об'єднання запропонований в параграфі 2.4. Модель одночасної динамічної та просторової координації - це програмна модель синхронного планування із взаємозалежними плановими альтернативами. При цьому динамічна координація передбачає визначення основних принципів поєднання планів діяльності підприємства, що розраховані в окремі періоди планування, а також формує критерій оцінки плану. Просторова координація призначена для врахування взаємозв'язків між основними матеріально-виробничими підрозділами підприємства при визначенні показників, що поєднують плани окремих періодів та формують цільову функцію. Підкреслена природність та плідність розбиття проблеми планування на дві відносно незалежні проблеми: динамічної та просторової координації. Це дає можливість застосовувати щодо них добре розроблені відповідні методи теорії інвестиційних розрахунків та економіки підприємств і тим самим зумовлює основну перевагу моделі: одночасне, а не послідовне визначення довгострокового та поточного плану.
Ще однією перевагою такого розбиття є модульність проблеми, що, зокрема, дає можливість з мінімальними витратами перетворювати детерміновану модель на модель планування в умовах ризику. Для ілюстрації цього в параграфі 2.5 пропонується постановка моделі, яка враховує можливість настання кількох варіантів станів середовища при оптимізації плану. Показано, що для формулювання такої моделі достатньо ввести додатковий вимір змінних та параметрів - стан середовища, який має ту саму просторову структуру, що й період у детермінованій постановці МСП. Отримана стохастична МСП є більш загальною, ніж детермінована МСП, що, відповідно, є окремим випадком стохастичної МСП. Але її практичне застосування найбільш проблематичне. Причини, які можуть унеможливлювати практичне застосування різних постановок МСП, та засоби їх усунення розглядаються в розділі 3.
2.1. Застосування теорії капіталізації доходу для обрання критерію та динамічної координації
Представимо діяльність підприємства як динамічний процес. Для цього здійснимо декомпозицію функції "Діяльність підприємства" (див рис.1.2) з динамічної точки зору, визначивши її як послідовність виконання функцій "Діяльність підприємства", що мають місце в періоди часу з першого по T-тий. Для спрощення позначень не відображатимемо об'єкти, що вказують на управління та механізм виконання функції. Тоді діяльність підприємства як багатоперіодний процес матиме вигляд, поданий на Діаграмі А0F1 (рис.2.1).
Рис.2.1. Діаграма А0F1. Діяльність підприємства як динамічний процес
Діяльність підприємства розпочинається з отримання авансованих ресурсів. При цьому