Розділ 2. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ПРОБЛЕМИ МОТИВАЦІЇ НАЙМАНОЇ ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РИНКОВИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ
2.1. Соціально-економічний генотип як підґрунтя мотивації
трудової діяльності
Перехід країн з трансформаційною економікою до ринкової економіки передбачає цілеспрямовану роботу по формуванню оптимальної структури їх трудового потенціалу. Для цього необхідно знати реалії соціальної структури трудової сфери цих країн, зокрема, вплив менталітету або соціально-економічного генотипу на трудову поведінку особистості.
Трудова сфера як фундамент соціальної структури суспільства відображає її основні особливості. Оптимальна структура трудового потенціалу здатна розв'язувати народногосподарські завдання на рівні сучасних технологій, дає змогу державі зайняти гідне місце серед економічно розвинутих країн. Про це свідчить успішний досвід Японії, Південної Кореї, які за відсутністю достатньої ресурсної бази, спираючись головним чином на розвиток власного трудового потенціалу, змогли в історично короткі строки досягти значного рівня економічного розвитку. Як відомо, трудовий потенціал складається з суб'єктивного та об'єктивного компонентів: професійної підготовки населення та готовності працівників до продуктивної праці (що визначається їх ціннісними орієнтаціями та трудовою мотивацією). Саме вивчення психологічної готовності населення до трудової діяльності постає одним з найважливіших сучасних завдань реформування трансформаційної економіки країн пострадянського простору. В свою чергу, професійна підготовка населення, спираючись на трудовий досвід та професійні навички, багато в чому залежить від національних традицій, особливо від традицій у сфері праці.
В країнах колишнього СРСР ще присутні деякі ознаки колишнього соціального ладу і властивого йому масового менталітету. Слідом за крахом комуністичної ідеології відбувається руйнація відповідної міфології. Соціологічний міф, чим ядром була ідея "світлого комуністичного майбутнього", базувався на ряді стереотипів, що закріпилися у масовій свідомості. Насамперед, це зрівняльний ідеал споживання матеріальних благ, уявлення про аморальність і незаконність будь - якого багатства і високих статків, якими б шляхами вони не здобувалися, перекладання відповідальності за добробут людини на державу та офіційні суспільні інститути і т.п. Нинішні ж реалії життя є такими, що мимоволі кожен член суспільства відчуває потребу в перегляді більшості закріплених у свідомості моделей економічної поведінки. Проте процес руйнації радянської міфології не є рівномірним, послідовним. Трансформація економічної поведінки носить суперечливий характер стосовно існуючого у суспільстві вікового, професійного, статусного поділу, що визначає нерівномірність її протікання у різних соціальних групах. Окрім того, формування нового характеру економіки відбувається із великими соціальними витратами і руйнацією продуктивних сил, що перешкоджає нормальному розвитку сучасного ринкового мислення, деформує його, надає йому псевдоринкові форми.
Взагалі, тип економічного мислення являє собою процес пізнання людиною, соціальною групою, суспільством у цілому економічної дійсності, економічних відношень, усвідомлення свого місця у них, освоєння норм раціонального господарювання, прогнозування господарчих подій, активної участі суб'єктів господарювання в економічному процесі. Найважливішою складовою економічного мислення є соціальна пам'ять людини, як накопичений минулими поколіннями та переданий сучасному поколінню соціальний досвід, який реалізується в соціально-економічній поведінці. Дія соціальної пам'яті починає посилюватися в перехідні періоди історії держави, коли новий соціальний досвід ще слабкий, а пам'ять о минулому житті ще досить відчутна. Визначається тип економічного мислення і національними традиціями, особливостями менталітету або соціально-економічним генотипом. Взагалі, фундаментальним елементом мотиваційного механізму виступає саме соціально-економічний генотип нації. Тому в дослідженні ми спробуємо виявити його роль, структуру та особливості розвитку в перехідний період пострадянського суспільства. В структурі соціально-економічного генотипу лежить система соціально - економічних інтересів і система культури даного суспільства. Їхнє перетинання синтезується в системі цінностей. Через "перехідні" ціннісні орієнтації й установки вони втілюються в мотиваційному комплексі і зв'язаному з ним блоці різноманітних соціально - психологічних характеристик. Все це конкретизується в соціально - економічній поведінці і, нарешті, уособлюється в системі норм і стимулів життєдіяльності людини.
Взагалі, розрізняють західний та східний типи цивілізації з властивими їм ознаками соціально-економічного генотипу. Деякі вітчизняні вчені розглядають східне товариство як першу цивілізаційну форму постпервісної еволюції общини, що зберегла пануючу в ній авторитарну-адміністративну систему і принцип редистрибуції (данина, податки, повинності) [6, С.71]. По мірі еволюції цього суспільства з'явилися товарні відношення і приватна власність. Проте з моменту свого виникнення вони відразу ж були поставлені під контроль влади, і тому були цілком від неї залежними. У східних товариствах панував принцип "влади - власності", тобто такий порядок, при якому влада породжувала власність. Взагалі, до визначальних рис східних суспільств більшість дослідників відносять нерозподіл власності й адміністративної влади; економічне та політичне панування бюрократії; підпорядкування суспільства державі, відсутність гарантій приватної власності; тупцювання виробництва на низькому технічному рівні, стимулювання екстенсивного росту примусом влади; застійна бідність населення. Для західної цивілізації, навпаки, характерні гарантії приватної власності і цивільних прав як стимул до інновацій і творчої активності; гармонія суспільства і держави; диференціація влади і власності. Звідси розрізняють східний ("іоанівський") та західний ("прометеївський") типи людини.