РОЗДІЛ 2
СУЧАСНИЙ СТАН ТА ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКО-ЕКОНОМІЧНОЇ КУЛЬТУРИ В УКРАЇНІ
2.1. Рівень господарсько-економічної культури в Україні
З позицій християнської філософії "багатство є великим добром для людства лише тоді, коли його продуктивна функція служить не тільки для заспокоєння неодхідних потреб людини, але також для культурного розвитку народу" [146, С. 10].
"Господарство мусить бути тісно пов'язане з мораллю і правом" [146, С. 13]. Адже кожен господар - це, передусім, людина з властивими їй якостями, що складають загальнолюдські цінності (чесність, людяність, порядність, справедливість, пунктуальність, доброта та ін.), відповідними здібностями (організаторськими, прогностичними, комунікативними), готовністю дотримуватись законів суспільства та кодексу честі господаря.
Реаліям сучасної української дійсності, на жаль, відповідає поки що вкрай низька господарсько-економічна культура людей, особливо молодих, які уявляють економіку як необмежене поле споживацького ринку, на якому здійснюються найпростіші операції купівлі-продажу, порушуючи принципи моральності. Цьому сприяє багато факторів:
1) економічна дійсність (спотворена структура господарства, високий рівень монополізму в промисловості, залежність тисяч промислових підприємств від постачальників окремих видів продукції, що залишилися за межами державних кордонів, нерозвинутість і примітивність ринкових відносин, відсутність почуття власника та ін.), яка формує безвідповідальне, антигосподарське ставлення до матеріальних і духовних цінностей, навколишнього середовища і т.ін.;
2) відсутність системи ефективного взаємозв'язку сім'ї, навчальних закладів, виробничо-фінансових і комерційних структур, зацікавлених у підготовці юнаків і дівчат до трудової діяльності в нових соціально-економічних умовах;
3) відсутність у базовому навчальному плані загальноосвітньої школи спеціального курсу, який забезпечував би соціально-економічну освіту і виховання учнів;
4) недостатня науково-методична база змісту безперервної соціально-економічної освіти і виховання молоді;
5) переважаючий просвітницький характер навчання та інформаційна модель навчання, відсутність плюралістичної та багатовимірної методології, зв'язку з практикою, виробничо-економічною діяльністю;
6) згортання трудового навчання та суспільно корисної праці в школах;
7) недостатня компетентність батьків, вчителів у питаннях економічної освіти і виховання юнаків і дівчат, що є однією із головних причин нерозвиненого в них економічного мислення;
8) відірваність освіти і науки від культури: слабкий зв'язок соціально-економічної підготовки молоді з українськими національними і культурно-історичними джерелами, гуманістичними традиціями трудової педагогіки тощо.
Рівень господарсько-економічної культури залежить від типу економічної системи, якості життя, прогресу технологічного та суспільного способів виробництва. У свою чергу, він активно впливає на них. Внаслідок деградації продуктивних сил, передусім людини-працівника, антигуманного й антидемократичного характеру трансформаційних процесів в системі економічних відносин рівень господарсько-економічної культури в Україні в 90-х рр. XX ст. та на початку ХХІ ст. істотно знизився.
Розробляючи питання оцінювання рівня розвитку господарсько-економічної культури, ми виходили з того, що ті чи інші її компоненти проявляються у господарсько-економічній ситуації, під якою розуміємо умови, за яких виникає об'єктивна потреба в актуалізації господарсько-економічної культури через відповідну поведінку або діяльність людини. Тому у процесі розробки методики її вивчення доцільно користуватися такими методами, які дають найповнішу інформацію про характер поведінки особистості в певній господарсько-економічній ситуації.
Таку інформацію складають відомості, отримані від самої людини, її родичів, найближчих товаришів, колег, а також - результати безпосереднього вивчення поведінки особистості у різних життєвих ситуаціях.
Методом анкетування, опитування, порівняльного аналізу, інтерв'ю та соціологічного спостереження вивчався рівень розвитку господарсько-економічної культури та перевірявся рівень економічних знань у старшокласників, студентів економічного та неекономічних факультетів, рівень підготовленості вчителів, викладачів, батьків до виховання господарсько-економічної культури.
Орієнтовані взірці анкет, питань, розраховані на різні категорії респондентів, наведені у додатку А.
Вивчення стану проблеми у навчально-виховній практиці показало, що питання формування господарсько-економічної культури юнаків і дівчат залишаються поза увагою значної частини вчителів.
На наше запитання: "Які педагогічні проблеми Ви вважаєте найактуальнішими?", адресоване вчителям, що проходили курсову перепідготовку в Івано-Франківському обласному інституті післядипломної освіти педагогічних працівників, 72% від загальної кількості опитаних не назвали проблеми економічного виховання, інші - вказали окремі її аспекти, не усвідомлюючи проблеми в цілому. Отримані результати підтверджують те, що у вчителів трудового навчання (95%) і загальноосвітніх дисциплін (80%) відсутні або недостатні економічні знання. У них немає обгрунтованих методичних рекомендацій з питань вирішення досліджуваної проблеми у практичному плані. Більшість викладачів застосовують в економічній освіті традиційні методи навчання. У них відсутні навички використання ділових ігор, проблемних ситуацій, залучення учнів до реальної трудової діяльності для розвитку їхнього економічного мислення, підприємливості, ініціативності, господарності.
Як показують соціологічні опитування молоді, приблизно 30% випускників загальноосвітньої школи в місті і близько 10% сільської молоді хотіли б пов'язати свою майбутню трудову діяльність з економічними спеціальностями. 78% міської та 47% сільської молоді вважають, що їх майбутній життєвий успіх залежатиме від економічних знань. Але приблизно 75% із ни
- Київ+380960830922