розділ 2.2.). Паралельно з цим було розроблено програму діяльності класних керівників та організаторів позакласної роботи, яка відрізняється визначеною метою та завданнями, дозволяє трансформувати соціально-правові знання школярів, спрямовує на формування в них нових позицій щодо подальшого входження у соціальне середовище. В основі діяльності школярів лежало усвідомлене цілепокладання на розвиток отримання соціально-правової освіти. Зміна спрямованості цілей підтверджує важливість самого феномена набуття соціально-правових знань та забезпечення соціально-правового захисту школярів у загальному процесі становлення старшокласників як соціальних особистостей.
6. Розроблена методика забезпечення соціально-педагогічних умов захисту школярів вимагає корекції щодо змісту, тривалості, актуалізації певних методичних прийомів у ході навчально-виховних завдань, що визначається специфічними особливостями вчителів, які є в основному викладачами інших предметів (крім історії, правознавства), та їх індивідуальними і професійними якостями. Цінність розробленої системи полягає в тому, що при незначній корекції нею можна користуватися у школах-інтернатах, дитячих будинках та будинках сімейного типу, а також у ліцеях і гімназіях, вищих навчальних закладах І та ІІ рівнів акредитації.
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Проведене дослідження підтвердило висунуту гіпотезу, дозволило обґрунтувати сукупність оптимальних соціально-педагогічних умов забезпечення правового захисту школярів, а також визначити перспективи і завдання освіти та виховання у соціально-правовому аспекті.
1. Глибоке вивчення та високі знання нормативно-правових актів з питань соціального захисту, розвитку та допомоги школярам є необхідною умовою грамотної просвіти соціального педагога щодо повноцінної реалізації особистих прав старшокласників. З соціальним розвитком суспільства розширюється та уточнюється законодавча база. Лише за останні роки прийнято цілий ряд законів, які мають першочергове значення для організації та наповнення конкретним змістом позанавчальної роботи загальноосвітніх закладів, зокрема, це стосується, перш за все, прийнятого у 2001 році Закону "Про охорону дитинства" (2000 р.) та "Сімейного Кодексу" (2002 р.).
2. Соціальне право є системоутворюючим і впливовим компонентом суспільства та виконує пізнавальну, захисну, просвітницьку функції, охоплює сферу знань, правові погляди, моральні, культурні, виховні аспекти. З погляду нашого дисертаційного дослідження, особливо важливою є захисна функція. Це середовище є суб'єктом впливу на особистість учня, з метою розкриття особливостей її дії необхідно було в теоретичному плані визначити суть "соціально-правового захисту" школярів. З цією метою ми даємо робоче визначення "Соціально-правового захисту дітей" - це комплекс взаємодії державних заходів і зусиль громадських організацій щодо законодавчого і соціального закріплення прав дітей, в основі яких лежить пріоритет дитини, гарантування особистих та соціальних прав, прав у сім'ї та суспільстві, прав на здоров'я, освіту, повноцінне харчування, необхідність першочергової уваги до їх фізичного і духовного розвитку. Ці заходи базуються на основних міжнародних правових принципах, зокрема, рівності усіх дітей, і є головною умовою реального визнання правового статусу особистості в державі, який відображає конституційні повноваження громадян по захисту своїх прав та свобод. Це включає комплексний аналіз рівня соціальних та економічних умов життя дітей, організацію та впровадження нових форм та видів натуральної, гуманітарної, технічної, екстремальної допомоги.
3.Запропоновані у дисертації соціально-педагогічні умови із забезпечення правового захисту школярів базуються на інтересах і потребах особистості та об'єктивних можливостях суспільства, соціально-педагогічних служб, соціально-виховних інфраструктур, насамперед, шкільної, діяльність яких вбирає в себе варіанти змісту, форм і видів у правовій просвітницькій роботі.
4. Соціально-педагогічні умови забезпечення правового захисту школярів передбачають інтеграцію підходів у діяльності на основі суб'єкт-суб'єктних відносин. Це зобов'язує класних керівників, вчителів:
* підходити до особистості як рівноправного суб'єкта, базуватися у своїй діяльності на науковому та реальному підґрунті щодо характеристики особистості, яка потребує просвітницьких знань щодо соціальних прав дітей;
* проектувати соціально-правову діяльність у школі, спираючись на міжнародні правові документи (Конвенція про прав дитини, Декларація прав людини, Декларація прав дитини та інші) та законодавчу базу України (Конституція України, Сімейний Кодекс, Закони України "Про охорону дитинства", "Про соціальну роботу з дітьми та молоддю", Декларація "Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні") на основі загальних цілей, конкретно визначених завдань стосовно суб'єкта соціально-правової роботи та здатності чи готовності його до реалізації своїх соціально-правових функцій як члена суспільства;
* всі суб'єкти діяльності повинні підпорядковуватись основним соціально-педагогічним принципам: гуманізації виховної системи, реалізації суб'єкт-суб'єктних відносин, розвитку особистісно-творчого потенціалу вчителів та дітей, особистісно зорієнтованого виховання, прагнення вчителів розвивати й закріплювати у дітей усвідомлення "Я особистості".
Проте, на жаль, ще й сьогодні соціально-педагогічна система перебуває у стані нестабільності. Це пояснюється, з одного боку, небажанням частини соціальних інститутів включитися у проблеми, що не стоять гостро на порядку дня, з другого - прояв пасивності частини вчителів, батьків та школярів, які не мають можливостей або досвіду взаємодії у нових умовах.
5. У ході дослідження визначено компоненти соціально-правових знань особистості: інформаційний, просвітницько-репродуктивний та прояви активності у діяльності, які повинні функціонувати в гармонійній взаємодії. Інформаційний компонент передбачає наявність певної суми знань, самостійність у
- Київ+380960830922