РОЗДІЛ 2
ФОРМУВАННЯ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ
ПОЖЕЖНО-ТЕХНІЧНОЇ ТЕРМІНОСИСТЕМИ
2.1. Періодизація становлення та розвитку пожежно-технічної терміносистеми
На наш погляд, періодизація УПТТ дозволяє переконатись у динамізмі пожежно-технічного термінологічного фонду, відчути етапність та специфіку розвитку пожежно-технічної термінології, простежити за процесами упорядкування термінології, становлення структури пожежно-технічної терміносистеми, що відбиває теорію відповідної науки. У дисертації ми виділили п'ять періодів розвитку української пожежно-технічної терміносистеми. Підґрунтя періодизації - якісні та кількісні зміни пожежно-технічної терміносистеми.
Порівняльно-історичний метод та метод контекстуального аналізу, які ми застосовуємо в цьому розділі, дозволяють обґрунтувати поступову систематизацію пожежно-технічної термінології як історично зумовлений процес, у якому взаємодіють лінгвістичні та позалінгвістичні чинники. Простежено історію окремих, пов'язаних із пожежею, номінацій, які згодом стають термінами, поступово формують термінологічні ряди (групи), що постійно змінюють свою структуру. У межах термінологічних груп складаються певні лексико-семантичні відносини. Термінологічні групи систематизуються в термінологічні блоки, характерні виключно для пожежно-технічної термінологічної системи.
Творення досліджуваного термінологічного простору відбувалось і відбувається постійно: на рівні об'єктивних пожежно-технічних реалій та явищ, на рівні понятійних значень термінів, на рівні термінів та терміносполучень, що розкривають зміст понять, на рівні системних зв'язків між поняттями та терміноелементами.
І період (до середини 19 ст.) - поява номінацій у словникових джерелах, у законодавчих актах цього періоду, пов'язаних із гасінням пожеж; поступовий та стихійний процес застосування загальнолітературних слів для пожежно-технічної термінологічної номінації, залучення запозичених слів.
ІІ період (середина 19 ст. - 20 рр. 20 ст. ) - початок спеціалізованого термінотворення пожежно-технічних термінів; повільне формування пожежно-технічної термінології; активізація процесів термінологізації загальновживаної лексики; засвоєння іншомовних термінів. Спроби укладання українських термінологічних словників М.Левченка, Ів. Верхратського, В.Левицького, активна діяльність гуртків при Науковому товаристві ім. Т.Шевченка, Київському товаристві "Просвіта", Харківському товаристві ім. Квітки-Основ'яненка дали значний поштовх і для розвитку пожежно-технічної термінології. Окреслено тематику слів в українських загальних двомовних російсько-українських словниках ХІХ ст. ("Словник української мови" П.Білецького-Носенка; "Малоруско-нїмецкий словар" Є.Желехівського та С.Недільського, "Русско-малороссійскій словарь" Є.Тимченка, "Словарь російсько-український" М.Уманця та А.Спілки, "Словарь русско-галицкий" А.Гурта, "Словарь української мови" Б.Грінченка) та в іншомовних словниках ("Словар чужих слів: 12000 слів чужого походження в українській мові" З.Куделі, М.Чайковського, "Словарик. Пояснення чужих та не дуже зрозумілих слів" В.Доманицького), тієї частини лексики, що стосується пожежної справи і поступово термінологізується. Починає формуватися, встановлюватися лексико-семантична парадигма досліджуваної терміносистеми.
ІІІ період (1920 - 1934 рр.) - продовження формування термінологічних систем і відповідно пожежно-технічної. Розвідки термінологічної комісії Природничої секції Українського наукового товариства, статті "Вісників" Інституту української наукової мови, дослідження Харківської філологічної школи, видавництво низки термінологічних словників ("Словник української фізичної термінології", "Словник української хімічної термінології", "Словник технічної термінології" І.Шелудька, Т.Садовського, "Практичний словник виробничої термінології" І.Шелудька, "Російсько-український технічний словник" В.Дубровського, "Словник технічної термінології" М. та Л.Дарморосів та ін.) відбивають процес створення класифікаційної системи понять пожежної справи. Пожежно-технічна терміносистема, що укладається, поступово систематизує понятійні значення відокремлюваних у її межах (мікросистемах, мікроблоках) термінів (вогнестійке будівництво, протипожежне обладнання, організація пожежогасіння тощо). Досліджувана терміносистема набуває певної ієрархічної структури понять і термінів. Системи понять (відповідно і системи термінів) постійно перебудовуються, змінюються системні зв'язки в терміносистемі в цілому, відповідно і в її складниках. Поширюється проникнення, накладання інших термінологічних систем. Терміносистема пожежної справи вибірково залучає до свого складу терміноелементи інших систем, формуючи необхідні для неї структурно-семантичні зв'язки.
IV період (1935 - початок 90 рр.) - українська термінологія взагалі і пожежно-технічна як її складник зокрема, - зросійщені. Кількість українських загальнотехнічних словників незначна. Український термінологічний фонд відбито в єдиному загальному термінологічному словнику - "Російсько-українському технічному словнику". Уклад. М.М.Матійко, О.М.Матійко. Хоча попередній період розвитку пожежно-технічних термінів підготував основу подання системи у спеціальних українських перекладних та тлумачних словниках, їх не було укладено. Не зареєстровано українських пожежно-технічних фахових періодичних видань. Новітні технічні здобутки обов'язково позначаються на терміносистемах різних мов. Вони збагачуються, структура термінологічної системи ускладнюється. Щодо УПТТ, то її розвиток уповільнюється.
При обмеженості українського термінотворенння в цей період російська термінологія посилює вплив на українську. Взаємодію терміносистем спостерігаємо на лексичному та словотвірному рівнях організації української пожежно-технічної термінологічної лексики.
Науковці, досліджуючи історичний розвиток української термінології, наприклад, Л.Симоненко в статті "Українська термінологія: стан та перспективи розвитку" [див. 137], від
- Київ+380960830922