РОЗДІЛ 2. ПІДСТАВИ ВИНИКНЕННЯ ПРАВОВІДНОСИН З ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ, ЗАВДАНОЇ НЕЗАКОННИМИ ДІЯМИ СЛУЖБОВИХ ОСІБ ОРГАНІВ ДІЗНАННЯ І ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА В СИСТЕМІ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ2.1. Співвідношення загальних і спеціальних норм, що регулюють відносини з відшкодування шкоди, завданої незаконними діями службових осіб дізнання і досудового слідства в системі органів внутрішніх справ України652.2. Особливості шкоди, яка підлягає відшкодуванню842.2.1.Особливості відшкодування збитків842.2.2.Особливості відшкодування моральної шкоди1092.3. Специфіка протиправності і причинного зв'язку, як підстав відповідальності1272.4.Особливості вини як суб'єктивної підстави відповідальності148ВИСНОВКИ164СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ171
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
Цивільний кодекс Української РСР - ЦК УРСР
Цивільний кодекс України
від 16 січня 2003 року - ЦК України
Цивільний кодекс Російської Федерації - ЦК РФ
Відомості Верховної Ради України - ВВР
Вісник Вищого Арбітражного Суду України - Вісник ВАСУ
Міністерство внутрішніх справ України - МВС України
Всеросійський Центральний Виконавчий Комітет - ВЦВК
Народний Комісаріат внутрішніх справ - НКВС
В С Т У П
Актуальність теми. Конституція України, закріплюючи за громадянами України широку систему прав і свобод, передбачає одночасно дієві способи їх забезпечення. У період будівництва правової соціальної держави та формування громадянського суспільства на перший план висувається проблема досягнення такого становища, коли права, свободи та законні інтереси людини і громадянина захищені найбільш повно. Адже реалізація прав та інтересів особи залежить, насамперед, від рівня їх забезпеченості, тобто створення таких умов і засобів, за яких сама можливість порушення прав була б зведена до мінімума, а у разі, коли таке порушення допущено, можна було б швидко і в повному обсязі ліквідувати чи мінімізувати його наслідки.
Основним гарантом закріплених за громадянами правових можливостей виступає держава Україна, яка вимагає неухильного дотримання законності, насамперед, від службових осіб державних установ та організацій.
Тенденція, що намітилася у нашій країні на створення законодавчих норм, спрямованих на посилення організованості і правопорядку, свідчить про новий етап розвитку законності в Україні, подальше зміцнення прав і свобод громадян.
Ось чому аналіз норм права, які регулююють відносини з відшкодування шкоди, виявлення основних тенденцій їхнього розвитку, розробка рекомендацій, спрямованих на їх удосконалення та практика їх застосування виступають як важливе й актуальне завдання науки цивільного права. Актуальність цієї проблематики обумовлена також новизною нормативного матеріалу, складністю суспільних відносин, що виникають при відновленні майнового стану потерпілого, особливою правовою і політичною значимістю питань захисту інтересів громадян.
Важливо відзначити, що до виходу Закону України від 1 грудня 1994 року "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" (далі - Закон України від 1 грудня 1994 року) існувало лише декілька монографічних досліджень цієї теми; вони були здійснені представниками науки кримінально-процесуального права, і цивільно-правові питання у них висувались на другорядні позиції або зовсім не розглядались. Ці питання досліджувались і представниками цивільно-правової науки, але в системі проблем деліктної відповідальності. Однак, новітнє законодавство ставить нові проблеми, що потребують вивчення і подальшої наукової розробки.
Метою даного дисертаційного дослідження є аналіз встановлення правової природи відносин по відшкодуванню шкоди, завданої незаконними діями службових осіб дізнання та досудового слідства в системі органів внутрішніх справ України (далі - ОВС України), та причин їх виникнення, а також обґрунтування ряду теоретичних висновків і практичних рекомендацій, спрямованих на подальше удосконалення цивільного законодавства і практики його застосування.
Для досягнення цієї мети ставились такі задачі: розглянути генезу становлення і розвитку інституту відшкодування, визначити його поняття, зміст і правові основи; встановити критерії відшкодування шкоди, завданої незаконними діями службових осіб дізнання і досудового слідства, та обґрунтувати цивільно-правовий характер даних правовідносин; проаналізувати юридичну природу такого відшкодування та виокремити його характерні ознаки; виділити особливості правовідносин по відшкодуванню шкоди, завданої незаконними діями службових осіб дізнання і досудового слідства; розкрити правову природу відшкодування шкоди, завданої незаконними діями службових осіб дізнання і досудового слідства; з'ясувати особливості правовідносин по відшкодуванню шкоди, завданої незаконними діями службових осіб дізнання і досудового слідства в системі ОВС України; надати рекомендації стосовно вдосконалення чинного законодавства, окреслити перспективи та основні напрями його розвитку.
Поряд з цим, в дослідженні розглядаються деякі загальні проблеми цивільного права: поняття шкоди, її характер; співвідношення загальних і спеціальних норм, що регулюють правовідносини з відшкодування шкоди; значення вини як підстави відповідальності тощо.
Методологічну основу дисертаційного дослідження складають теорія пізнання, вчення про державу і право, Конституція України, а також найважливіші правові джерела. У ході написання роботи автором застосовувалися історичний, логічний аналіз, метод порівняльно-правового дослідження.
Діалектичний метод пізнання соціальних процесів дозволив виявити особливості правовідносин по відшкодуванню шкоди, завданої незаконними діями службових осіб дізнання і досудового слідства в системі ОВС України. Правовідносини розглянуті в дисертації з урахуванням їх історичного розвитку, що свідчить про використання історичного методу дослідження. Догматичний ан