РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ПСИХОЛОГІЧНИХ ЗНАНЬ ЩОДО РІЗНИХ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ
2.1 Використання спеціальних психологічних знань щодо підсудного
З погляду соціології, злочинець - це особа, яка є носієм соціальних зв'язків і залежностей, що сформували її як суб'єкт асоціального чи антисоціального типу діяльності. Юридичною формою фіксації асоціального чи антисоціального типу діяльності і поведінки є правопорушення і злочин, а соціальна відповідальність за таку діяльність чи поведінку носить кримінальний або інший правовий характер.
Психологічною ознакою злочинця є особливості його інтелектуальної й емоційно-вольової сфер, характеру, темпераменту, спрямованості, орієнтацій, типових реакцій у поведінці, мотивацій його правомірних і протиправних діянь та ін. Злочинцем може бути й особа з правильними соціальними орієнтаціями, моральним і правомірним способом життя, соціально цінними установками, гармонійним розвитком інтелектуальної та емоційно-вольової сфер, відсутністю аномальних відхилень у психіці і под., яка, однак, під впливом ситуації і віктимної поведінки потерпілого стає на шлях порушення кримінального закону [94].
З іншого боку, аналіз людського фактора є необхідною передумовою діяльності суддів, прокурорів, адвокатів у процесі судового розгляду кримінальних справ. Використання даних про особу, яка вчинила злочин, робить процесуальні дії більш цілеспрямованими, ефективними, законними й об'єктивними, допомагає виявити істинні причини і умови скоєного злочину, правильно оцінити суспільну небезпечність особи злочинця, ступінь її кримінальної деградації, дати правильну кримінально-правову кваліфікацію вчиненого, застосувати адекватну, гуманну оптимальну міру покарання, вибрати її вид.
Аналіз людського фактора в процесі розслідування і судового розгляду кримінальних справ, з'ясування психологічної сторони скоєного злочину, виявлення особистих рис злочинця має велике профілактичне значення, підвищує авторитет правоохоронних органів, зміцнює віру людей у соціальну справедливість, законність, неминучість покарання за скоєний злочин.
У цьому напрямі важливим є і вивчення особи підсудного.
Поведінка підсудного, його роль у суді багато в чому обумовлюються не тільки наявністю великої аудиторії, але й усвідомленням можливості безпосереднього сприйняття судом його мови, поведінки. Адже процес фіксації не залежить від волевиявлення підсудного: все, сказане ним, навіть його поведінка, може вплинути на суд під час вирішення справи. Усе це враховує підсудний [54].
До всіх учасників судового розгляду в підсудного формується (часто ще до початку суду) різне ставлення. Він завжди усвідомлює те, що суд вирішує його долю, виносить йому вирок. Це багато в чому визначає відношення підсудного до суду та його поведінку в залі судового засідання, яку він заздалегідь продумує, прагне обрати таку лінію, що, на його думку, найбільш імпонуватиме суду, прагне постійно коригувати її.
Розумова діяльність підсудного в суді винятково складна і різноманітна. Він сприймає показання свідків, запитання суду, прокурора, адвоката, відповідає на них, стежить за реакцією і поведінкою кожного з учасників, особливо складу суду, за реакцією залу. Усе це обумовлює інтенсивну роботу зі сприйняття і переробки інформації, яку він до того ж постійно повинен зіставляти з уявною моделлю події, зі своєю лінією поведінки. Подібна інтенсивність розумової діяльності нерідко призводить до того, що підсудний забуває контролювати свою поведінку чи не в силах здійснювати постійно цю роботу. Це дозволяє спостерігати дійсне відношення підсудного до тих чи інших фактів, а не те відношення, що він заздалегідь вирішив показати на суді [54].
Різкі і несподівані колізії, що виникають у ході судового засідання, можуть змінити первісну лінію його поведінки, чому сприяє емоційна, активна участь його у всіх діях. Тому порушення активності підсудного - одне з завдань суду.
Коли йдеться про психологічні особливості підсудного, проблема повинна розглядатися в двох аспектах. Насамперед повинна бути досліджена психологічна характеристика підсудного з погляду особистісної структури взагалі, тобто в широкому змісті слова. Інший аспект - психологічний аналіз поведінки підсудного в суді [126].
Специфічні умови судового розгляду, знання матеріалів кримінальної справи, загальне представлення про нього, передбачення можливості постановки тих чи інших питань - визначають лінію поведінки підсудного в суді. Характеризуючи психологічні особливості підсудного в суді, Ратінов А.Р. писав, що вони "обумовлені близькістю остаточного вирішення справи, гласністю допиту, наявністю вагомих доказів, що викривають, знайомством підсудного з усіма матеріалами досудового розслідування, що у його присутності і за його участю перевіряються на суді, сильнішою підготовленістю до захисту. Дія цих факторів багатоаспектна і часом суперечлива" [172]. Однак за всіх цих умов підсудний ґрунтовніше продумує свою лінію поведінки, може спокійніше сприймати те, що відбувається.
Глибоке і повне вивчення судом психологічних особливостей особистості підсудного допомагає у таких моментах:
• правильно кваліфікувати скоєний злочин. Особливо це стосується визначення психічного стану в момент його вчинення (наприклад, стан афекту), визначення справжніх мотивів злочину, встановлення ролі підсудного у злочинній групі та ін.;
• вибрати тактичні прийоми, що найбільше сприятимуть успішному проведенню судових дій (особливо це стосується допиту);
• виховний вплив на особистість правопорушника з метою його ре-соціалізації повинен починатися на першому допиті і спиратися на досить глибоке знання суддею індивідуальних особливостей і динаміки особистості;
• виявляти причини та умов скоєння злочину[28].
Деякі дані, що не мають процесуального значення, дуже важливі в тактичному відношенні. Вони служать непроцесуальними засобами вирішення процесуальних завдань. Так, наприклад, щирість і чуйність підсудного неважливі з п
- Київ+380960830922