РОЗДІЛ 2. МАКРО- ТА МІКРОЕКОНОМІЧНІ ФАКТОРИ СУЧАСНОГО ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОГО СТАНУ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ РЕЗУЛЬТАТАМИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ХЛІБОПЕКАРСЬКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ КИЇВСЬКОГО РЕГІОНУ
2.1. Ринок хліба та аналіз тенденцій і перспектив розвитку хлібопекарського виробництва в регіоні
Ринкова трансформація української економіки і реформування промислового виробництва відповідно до економічної теорії повинні супроводжуватись якісними змінами в макро- та мікро середовищах функціонування підприємств різних форм власності.
Основні напрями розвитку високоефективного промислового виробництва в цілому і в його галузях зокрема більшість авторів наукових досліджень першочергово пов'язують із створенням сприятливого зовнішнього (для промислового підприємства) середовища, яке, на їх погляд, на 70% і більше визначає успіх діяльності господарюючих суб'єктів [67, 103, 127]. Із зовнішнього середовища бере початок першоджерело відтворювального процесу і ключовий показник результатів діяльності - доход від реалізації продукції виробничого підприємства. Кон'юнктура ринку та структуроване за різними ознаками соціальне середовище, як узагальнений споживач, формують обсяг попиту та ціну, які є висхідними для потенційної результативності виробничої діяльності підприємств, що задовольняють попит. Тому вивчення процесів, які характеризують тенденції макросередовища функціонування виробничого підприємства, є головною передумовою ефективного управління його господарською діяльністю.
Безперечно промислове виробництво - головна рушійна сила соціально-економічного прогресу держави. Хлібопекарське виробництво входить до підрозділу суспільного відтворення виробництва продуктів споживання і йому належить провідне місце в харчовій промисловості.
В нинішньому трансформаційному періоді ринкових перетворень національного господарства України харчова промисловість, як складова всієї системи промислового виробництва у промисловості, пройшла періоди економічного занепаду та першою започаткувала економічне зростання, структурні умови стабільності та динамізму подальшого виходу країни із кризи. Ситуація в Україні щодо тенденції основних макроекономічних показників - реального валового внутрішнього продукту, як сукупності ринкової вартості всього об'єму кінцевого виробництва товарів і послуг в економіці за один рік, та валового обсягу виробництва у промисловості (рис. 2.1) змінювалась впродовж періоду 1990 - 2003 р. В цьому періоді обсяг виробництва у промисловості зазнав найсуттєвішого падіння майже в два рази та набув динамізму до зростання в 2000 - 2003 роках, що позитивно вплинуло на зростання валового внутрішнього продукту.
Рис. 2.1. Індекси реального валового внутрішнього продукту (ВВП) та валового обсягу виробництва у промисловості.
Інтенсивність зростання промислового виробництва в 2001 році у порівнянні з 2000 роком виразилась у розмірі 8,5 пунктів, а валового внутрішнього продукту 4,1 пункти. В 2002 році зростання ВВП сповільнилося в порівнянні з попереднім роком і становило 3,8 пункти. Прогнозна динаміка зростання ВВП у 2003 році досягне 3,6 пункти у порівнянні з 2002 роком.
За підсумком 2002 року промисловість зросла на 7% у порівнянні з попереднім роком (2001 року - на 14,2%).
Індекси валового обсягу виробництва в промисловості в останньому завершеному трьохрічному періоді та прогнозу на 2003 рік склали статистичний ряд: 58,0; 66,5; 73,0; 77,4. Він засвідчує більш інтенсивне зростання у 2001 році у порівнянні з попереднім - 8,5 пунктів і менш інтенсивне у 2002 році - 6,5 пункти та у 2003 році - 4,4 пункти (прогнозне).
Інтенсифікація промислового виробництва ґрунтується на класичних чинниках економічного зростання - активізації попиту і відповідної за обсягами та структурою реакції пропозиції. Слід зазначити, що економічне піднесення в окремих галузях, особливо в харчовій промисловості, зумовлено впливом глибинних структурних активаторів різностороннього розвитку: не просто зростання внутрішнього попиту, а зміни його структури за секторами економіки та верствами населення; не загальний рівень інвестування, а секторний розріз нагромадження основного капіталу.
Стабілізація та зростання харчового промислового виробництва зумовлені періодичними позитивними тенденціями в окремих його галузях.
Так, динаміка виробництва основних видів хлібопродуктів в натуральному вимірі в 1990 - 2002 роках характеризується різновекторними змінами від чіткої тенденції стабільного спаду виробництва в одних галузях до започаткування зростання в інших (Додаток А).
Виробництво хліба і хлібобулочних виробів, починаючи з 1950 року до 1980 року мало стійку тенденцію до зростання. Так, в 1980 році було вироблено 7375 тис.т хліба і хлібобулочних виробів, що на 6,6% більше ніж в 1975 році, на 10,2% більше ніж в 1970 році та на 23,47% більше ніж в 1965 році. Після 1980 року в виробництві хліба і хлібобулочних виробів спостерігаються незначні коливання, які зумовлюють тенденцію зниження виробництва. Найбільше падіння виробництва відбулось в 1995 році, так в 1995 році було вироблено 4114 тис.т., що на 38,6% менше ніж в 1990 році і на 44,1% менше ніж в 1985 році. На протязі періоду 1996-1999 роки зберігається чітка тенденція падіння виробництва. Стабілізація в хлібопекарській галузі бере початок з 2000 року і зберігається в 2001 році незважаючи на незначні коливання, пов'язані з кон'юнктурою ринків зерна та борошна. Ситуація з формуванням позитивної динаміки у хлібопекарському виробництві дещо ускладнилась в кінці 2002 року і вона продовжується в 2003 році.
Виробництво кондитерських виробів (без продукції підприємств громадського харчування), починаючи з 1950 року має тенденцію до різкого зростання. Так, у 1999 році виробництво зросло порівняно з 1998 роком на 28,4% і порівняно з 1996 роком на 81,9%. Сталість розвитку виробництва кондитерських виробів підтверджується загальною тенденцією щорічного приросту його обсягів впродовж останніх років (1999-2002).
В