РОЗДІЛ 2
ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД
Попередні дослідження рослинного світу досліджуваної території мали, головним чином, фрагментарний характер. Період локальних досліджень розпочався у XVIII ст. та тривав у першій половині XIX ст. Серед перших дослідників відзначаємо учасників академічних експедицій Російської Академії Наук В.Зуєва та І.Гільденштедта. Публікації "Путешественные записки Василья Зуева от С.-Петер-бурга до Херсона в 1781 и 1782гг." (1787), "Дневник путешествия в Южную Россию академика С.-Петербургской Академии Наук Гильденштедта в 1773-1774гг.", "Reisen durch Russland und im Cancasischen Lebirge" (1791) є першими ботанічними узагальненнями з досліджуваного регіону.
Подальший розвиток флористичних досліджень був пов'язаний з діяльністю Харківського (з 1804 р.), Київського (з 1834 р.), Новоросійського (з 1864 р.) університетів. Деякі відомості про флору регіону представлені в "Трудах Комиссии при Киевском университете Св.Владимира для описания губерний Киевского учебного округа" (1851, 1855), "Обозрениях ..." Є.Р.Траутфеттера (1853), О.С.Роговича (1855, 1869), В.В.Монтрезора (1866-1869, 1891). В публікації В.Г.Бессера "Enumeratio plantarum ..." (1822) було наведено до 1500 видів флори Правобережного Лісостепу і Степу України, описано понад 70 нових видів та різновидностей з родин Apiaceae, Rosaceae [11].
Період систематичних досліджень тривав протягом другої половини XIX - початку XX ст. Близько 30 років флору Херсонської губернії досліджував Е.І.Ліндеманн. Його ботанічні екскурсії охопили й Єлисаветградський та Олександрійський повіти губернії (територія сучасної Кіровоградської області). В опублікованій монографії "Очерк флоры Херсонской губернии" (1872-1881) Е.Ліндеманн наводить 1359 видів флори, їх місцезнаходження відмічені автором зрідка.
В цей період виходять фундаментальні праці І.Ф.Шмальгаузена "Флора Юго-Западной России" (1886), "Флора Средней и Южной России, Крыма и Северного Кавказа" (1895-1897) із зазначенням місцезростань деяких видів в межах досліджуваної нами території.
На початку 80-х років XIX ст. на межиріччі Дніпра та Південного Бугу працювала експедиція "Вольного Экономического Общества" під керівництвом В.В.Докучаєва. Монографія "Русскій чернозем" (Докучаев, 1883) містить характеристику місцевостей і аналізи проб ґрунтів з околиць Єлисаветграда, Знам'янки, Трепівки, Смілої. В.В.Докучаєв вперше наголосив, що ґрунти є результатом взаємодії клімату, рослинних і тваринних організмів, гірських порід та рельєфу, ґрунти є дзеркалом ландшафту. У Оникіївському лісництві в експериментальному порядку були висаджені чотири ґрунтозахисних лісосмуги. Експедиції, очолювані В.В.Докучаєвим, сприяли в кінці XIX ст. - першому десятилітті XX ст. розвитку грунтово-ботанічних досліджень в Європейській Росії. Ці дослідження мали значні наслідки в галузі флористики і геоботаніки [137].
Значну увагу ботаніків та лісівників привертав Чорний ліс як один з найбільших широколистяних масивів на південній межі поширення лісу. Відомості про Чорноліську дачу знаходимо в працях А.Іващенкова (1859), Г.І.Танфільєва (1894), А.І.Прохорова (1905), В.С.Доктуровського (1907), Й.К.Пачоського (1910, 1914, 1915), Г.Ф.Морозова (1911,1931), А.А.Хітрово (1911), Г.М.Висоцького (1925) [146].
Г.І.Танфільєв вивчав рослинність Лісостепу і Степу як учасник експедиції В.В.Докучаєва. Результати цих досліджень викладені у магістерській дисертації "Пределы лесов на юге России" (1894), в якій висвітлюються погляди на причини безлісся степів, закономірності розподілу лісової рослинності в лісостеповій та степовій зонах у зв'язку з фізико-географічними умовами. Праця містить опис рослинності Чорного лісу та карту розподілу лісів на півдні Європейської Росії. Вивченням лісорозведення у Чорноліській дачі займались лісничі Г.Квест і А.Хітрово. В праці А.Прохорова "Ботанико-географические письма из русской лесостепи" (1905) поданий аналіз флори Чорного лісу та виділені типи дубових насаджень - рівнинного лісостепу, хвилястих схилів та інші. Результати геоботанічних досліджень В.С.Доктуровського наведені в публікації "О растительности Черного леса" (1907). Автором проаналізовано характер розподілу лісової рослинності та відмічено, що дуб у своєму поширенні віддає перевагу балкам та узліссям, ясен переважає на вирівнених місцевостях, а на міжбалкових територіях ліс складається переважно з ясена і граба. В.Доктуровський склав один з перших описів сфагнового болота в балці Чорнолісці та відмітив його реліктове походження [39].
Й.К.Пачоський докладно досліджував Правобережний Лісостеп та рослинний покрив Херсонської губернії. В його численних працях приділено значну увагу питанню історії розвитку рослинності, флористичним зведенням по окремих регіонах, включаючи територію наших досліджень. Зокрема, аналіз флори сфагнового болота в Чорному лісі знаходимо в монографії "Основные черты развития флоры Юго-Западной России" (1910). Автор наводить цілий ряд північних видів - Pyrola rotundifolia L., Epipactis palustris (L.) Crantz, Eriophorum latifolium Hoppe., Menyanthes trifoliata L. та інші. В праці "Херсонская флора" (1914), підготовленій за матеріалами Й.К.Пачоського, О.Г.Комші, О.О.Браунера, Є.В.Яцентковського, І.З.Рябкова, відмічені 335 рідкісних видів. Для кристалічних відслонень по Інгульцю наведено Ephedra distachya L., для Чорного і Чутянського лісів - Allium ursinum L., Neottia nidus-avis (L.) Rich., Epipactis heleborine (L.) Crantz, Listera ovata (L.) R.Br. [112]. Геоботанічний аналіз Чорноліської дачі і Чути наведений в монографії "Описание растительности Херсонской губернии. Леса" (1915). Й.К.Пачоський відносив Чорний ліс до лісів подільського типу з участю північних видів флори.
З інших публікацій даного періоду відмічаємо працю І.Тржебінського "Flora Smily і okolic sasiednich" (1913), яка містить аналіз рослинності навколо м. Сміли та конспект флори із 747 видів.
За матеріалами ботанічної екскурсії в південну частину Київської губернії в 1925 році вийшла стаття Д.К.Зерова "До флори Черкаської округи", в
- Київ+380960830922