Ви є тут

Цивільно-правові аспекти договору оренди державного та комунального майна

Автор: 
Мусієнко Володимир Володимирович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2003
Артикул:
3403U003933
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ЗМІСТ ДОГОВОРУ ОРЕНДИ ДЕРЖАВНОГО ТА КОМУНАЛЬНОГО МАЙНА
2.1. Істотні умови договору оренди державного та комунального майна
На сьогодні не існує єдиної думки щодо поняття змісту договору в теорії
цивільного права. Так, одні вчені вважають, що змістом договору є права та
обов’язки сторін в зобов’язанні, яке виникає з договору.[167, 46, 47] [84 [167,
46, 47] Советское гражданское право. Ч.I / Под ред. Маслова В.Ф., Пушкина А.А.
– К.: Вища школа, 1983. – С.407; Гражданское право Украины. Ч.I / Под ред.
Пушкина А.А., Самойленко В.М. – Харьков: Основа, 1996. – С.362; Гражданское
право. – Т.2, Полутом 1 / Под ред. Е.А.Суханова. – М.: БЕК, 2002. – С.163.]
Інші ж вважають, що зміст договору – це умови, на яких укладається угода[84,
115, 23] [85 [84, 115, 23] Луць В.В. Цивільно-правовий договір // Зобов’язальне
право. Теорія і практика. Навчальний посібник / За ред. проф.О.В.Дзери. – К.:
Юрінком Інтер, 1998. – С.29; Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності.
– К.: Юрінком Інтер, 2001. – С.33; Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное
право. Книга первая. Общие положения. – М.: СТАТУТ, 2000. – С.295.]. На наш
погляд, слід погодитись з тими вченими, які визначають зміст договору як його
умови, оскільки це має більш широке значення, ніж визначення змісту договору
тільки як прав і обов’язків. Термін зміст договору є законодавчим терміном,
який існує у новому Цивільному кодексі. Так, стаття 628 ЦК України визначає, що
зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і
погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного
законодавства. В цивільному праві та цивільному законодавстві існує також таке
поняття, як “істотні умови”.
Відповідно до ст. 153 ЦК УРСР договір вважається укладеним, коли між сторонами
в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.
Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для
договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з
сторін повинно бути досягнуто згоди.
Такий само підхід зберігається й в новому ЦК України. Відповідно до ст. 638 ЦК
України встановлюється, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі
досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови
про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними
для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б
однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Однак, як бачимо, на відміну від ЦК
УРСР новий ЦК України визначає одну істотну умову для всіх видів
цивільно-правових договорів – предмет.
У теорії цивільного права умови договору поділяються на звичайні та випадкові.
Під звичайними умовами прийнято розуміти ті умови, які передбачаються у законі
чи іншому нормативному акті й стають обов’язковими для сторін внаслідок факту
укладення договору. О.С.Йоффе вказував, що звичайними є умови, наявність або
відсутність яких на факт укладення договору ніякого впливу не виявляє. Більш
того, практично немає необхідності включати звичайні умови в договір, тому що
вони сформульовані в законі або інших нормативних актах і, оскільки контрагенти
погодились укласти даний договір, вони тим самим визнаються такими, що виразили
згоду підкоритися тим умовам, які за законом розповсюджуються на договірні
відносини відповідного виду або на всі договори взагалі.[86] [86 [86] Иоффе
О.С. Обязательственное право. – М.: Юридическая литература, 1975. –
С.387-388.]
Випадковими прийнято вважати такі умови договору, які погоджені сторонами
всупереч положенням диспозитивних норм або з метою вирішення питань, що взагалі
не врегульовані законодавством.[84] [87 [84] Луць В.В. Цивільно-правовий
договір // Зобов’язальне право. Теорія і практика. Навчальний посібник / За
ред. проф. О.В.Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – С.30-31.]
Перелік істотних умов договору оренди державного та комунального майна з
прийняттям у 1992 р. Закону “Про оренду державних підприємств та
організацій”[79] [88 [79] ВВР. – 1992. – № 30. – Ст.416.] завжди визначався цим
законодавчим актом. Так, ст. 11 цього закону істотними умовами договору оренди
майна державних підприємств та організацій визначала:
– об’єкт оренди (склад і вартість майна);
– строк, на який укладається договір оренди;
– орендна плата;
– порядок використання амортизаційних відрахувань;
– відновлення орендованого майна та умови його повернення;
– виконання зобов’язань.
Але до цього законодавчого акту вносилися зміни та доповнення, і перелік
істотних умов договору постійно доповнювався.
На початку 90-х років в Україні відбувалися інфляційні процеси, і тому виникла
потреба внесення змін у визначення реальної вартості майна і орендної плати. З
метою подолання негативних явищ в економіці та створення сприятливих умов для
поліпшення фінансового стану підприємств, установ та організацій всіх форм
власності Кабінет Міністрів України прийняв з серпня 1993 року постанову № 598
“Про проведення індексації основних фондів у народному господарстві
України”[153] [89 [153] Офіційний сайт Верховної Ради України. –
www.rada.kiеv.ua.]. Тому проведення індексації державного майна переданого в
оренду було цілком логічним.
14 березня 1995 року була прийнята нова редакція Закону “Про оренду майна
державних підприємств”, яка дала йому нову назву: “Про оренду державного
майна”. Нова редакція Закону віднесла до істотних умов договору оренди такі
умови, як індексація вартості об’єктів оренди та індексація орендної плати, яка
проводилася відповідно до постанов Кабінету Міністрів. Крім цього стаття 10
Закону до істотних умов догов