РОЗДІЛ II
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Обсяг обстежень
Обстежено 203 жінки репродуктивного віку. В усіх з'ясовували скарги, анамнез
життя і захворювань. Методом анкетування встановлювали особливості становлення
і стан менструальної функції. Особливу увагу звертали на такі скарги як
мінімальні порушення менструального циклу, кровотечі, незначні кров'яні
виділення із статевих шляхів у периовуляторний і передменструальний періоди.
Після того, як пацієнтки відповідали на питання спеціальної анкети, у них
докладно вивчали попередні діагностичні і лікувальні маніпуляції.
Усі пацієнтки піддавалися загальному об'єктивному і спеціальному
гінекологічному дослідженню.
Гінекологічне обстеження полягало у огляді зовнішніх статевих органів, піхви і
шийки матки в дзеркалах, кольпоскопії. При бімануальному обстеженні оцінювали
розміри, форму, положення і рухливість тіла матки, стан яєчників, маткових
труб, наявність об'ємних утворень у малому тазі.
Усім пацієнткам проводилося ультразвукове дослідження (УЗД) органів малого таза
із застосуванням абдомінального і піхвового датчиків [74]. Метод заснований на
реєстрації відбитих сигналів (ехо-сигналів) від межі розділу середовищ з різним
акустичним опором, що дає можливість одержати інформацію про анатомічну будову
досліджуваного об'єкту. Ехографія дозволяє судити про форму і розміри матки,
яєчників, структуру стінок матки. Стан слизової оболонки матки визначали за
величиною М-ехо. У залежності від його розмірів визначали фазу менструального
циклу, припускали наявність гіперплазії ендометрію. Дослідження проводили на
20-24 дні менструального циклу до та після проведеного лікування.
Вивчення особливостей менструального циклу дозволило розподілити жінок у п'ять
клінічних груп. До першої групи (I група -20 жінок) увійшли здорові жінки без
екстрагенітальної і гінекологічної патології, з двофазними овуляторними
менструальними циклами. До II групи (II група-60 жінок) - пацієнтки без
екстрагенітальної і встановленої гінекологічної патології з двофазними
овуляторними менструальними циклами і «мікросимптомами» порушень менструацій
(міжменструальна мазанина, затримки менструацій до 10 днів). Третя група (III
група - 40 жінок) була представлена соматично здоровими жінками із порушеннями
менструального циклу (затримки менструацій до 30 днів, нерегулярні
менструації). До IY групи (31 пацієнтка) віднесені жінки, які вказали на
наявність дисменореї. Передменструальний синдром (нервово-психічна форма)
легкого ступеня об'єднав 37 пацієнток Y клінічної групи. Ще 15 пацієнток були
виключені із дослідження в зв'язку з тим, що при психологічному тестуванні їхні
відповіді свідчили про схильність давати «гарні» відповіді, у зв'язку з чим
вони мали високі показники за «шкалою брехні». Таким чином, у наступному
аналізі брали участь 188 пацієнток.
2.2. Методи визначення ендокринного статусу жінок репродуктивного віку
Відповідно до сучасних поглядів, велике значення в патогенезі будь-яких
порушень менструальної функції, має гормональний гомеостаз [32,74,75,76,
228,229,230]. У наших дослідженнях вивченню гормонального фенотипу були піддані
усі пацієнтки. У процесі клінічного обстеження звертали увагу на тип
конституції, ступінь оволосіння жінок.
Функція яєчників оцінювалася за даними тестів функціональної діагностики:
вивчалася базальна температура і шийкові тести. Про зміни в яєчниках і
ендометрії судили за даними УЗ-дослідження на 5-7; 13-14 та 21-22 добу
менструального циклу.
Традиційно важливе місце в оцінці гормонального статусу пацієнтки займає
кількісне визначення рівня стероїдних і гонадотропних гормонів у крові [230].
Для визначення рівня гормонів у сироватці крові жінок використовували
імунофлюоресцентний /ІФА/ та радіоімунний /РІА/ методи за допомогою “Delfia”
тестів фірми “LKB - Pharmacia” (Фінляндія). Дослідження проводилися у
лабораторії високих технологій пологового будинку №1 м.Одеси. Вміст гормонів у
сироватці крові визначали на 3-4 та 22-24 дні менструального циклу дворазово:
до початку лікування і після нього. Отримані дані порівнювали із показниками
контрольної групи. Вивчали рівень естрадіолу /Е2/, прогестерону /П/;
гонадотропних гормонів - фолікулостимулюючого /ФСГ/ та лютеїнізуючого /ЛГ/, а
також пролактину /ПРЛ/.
2.3. Клініко-психологічні методи обстеження жінок
Із сучасних позицій психодіагностика - це наука і практика встановлення
психологічного діагнозу [18,28,40,43,143]. Термін "психодіагностика", що
поширився в психіатрії слідом за появою роботи Г.Горшаха "Психодиагностика"
(Rorschach H. 1921), досить швидко вийшов за межі медицини. З цього часу термін
"діагноз" почав розумітися як розпізнавання будь-якого відхилення від
нормального функціонування чи розвитку і (чи) як визначення стану конкретного
об'єкту (індивіда, родини, малої групи, тієї чи іншої психічної функції чи
процесу у конкретної особи). Поняття психодіагностики поширилося і на
профілактичне обстеження індивідів і груп.
Психодіагностичні задачі можуть вирішуватись різними способами [143]. Один із
таких способів - це тривале спостереження за пацієнтом впродовж надання йому
допомоги. Інший спосіб - спостереження за обстежуваним у реальних умовах його
життя. Ці способи дають дуже цінні данні про обстежуваних. Однак вони вкрай
трудомісткі, не завжди доступні і подають інформацію тільки в ході роботи з
пацієнтами. Тому у психодіагностиці одержали поширення спеціальні
психодіагностичні методики, використовувані не тільки у сфері консультування і
психотерапії, але й у всіх випадках, коли необхідно