РОЗДІЛ 2
МОДЕРНІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ ВИЩОЮ ОСВІТОЮ У ФОРМАТІ РЕГІОНАЛЬНИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ
2.1. Регіоналізація вищої школи як один із шляхів реформування системи освіти
На сьогодні питання щодо теоретичного аналізу проблеми регіоналізації є достатньо складним. Не існує навіть єдиної точки зору у визначенні терміну "регіон". Цей термін є запозиченим із західноєвропейської політичної та соціально-економічної географії. Слово "регіон" від латинського "regio"- область, те ж, що район, тобто територія, яка визначається за сукупністю певних взаємопов'язаних ознак або явищ, таксономічна одиниця в якій-небудь системі територіального членування. Але більш коректним видається другий переклад слова "регіон" як "сфери", де відразу виявляються змістовні ознаки, що збігаються. Довідкові видання визначають сферу як "область дії, межі поширення чого-небудь" [56, 21].
Поняття регіону активно розроблялося ще в радянські часи економістами та соціально-економічними географами. Найбільш повно його представив Є.Алаєв: "...Територія (геоторія), яка за сукупністю елементів, що насичують її, відрізняється від інших територій та характеризується єдністю, взаємопов'язаністю складових елементів, цілісністю, причому ця цілісність - об'єктивна умова і закономірний результат розвитку даної території" [1, 67]. Це широке описове визначення можна розглядати як відправну точку і для соціологічного дискурсу з приводу розуміння регіону. Відштовхуючись від нього, можна стверджувати, що регіон - це специфічний простір взаємодії, взаємопроникнення суспільства та природи, якому притаманні цілісність складових елементів, системність. Регіон виникає як результат просторового структурування якогось соціального організму. Словник - довідник "Социальная структура и социальные процессы" трактує соціологічне розуміння регіону таким чином: "Будучи соціально територіальною системою, регіон повинен володіти соціально-просторовою спільністю організації населення, що там проживає. Відрізняючись своєрідністю природних умов, спеціалізацією виробництва, певним розвитком продуктивних сил, виробничої інфраструктури, регіон у той же час характеризується специфікою соціальної культури та інфраструктури, а також способу життя населення" [109, 116]. С.Барзилов і А.Чернишов регіон розуміють як "соціологічну кваліфікацію тієї чи іншої адміністративно-територіальної одиниці, населення якої об'єднане загальними виробничо-економічними взаємозв'язками, єдиною соціальною інфраструктурою, місцевими засобами масової комунікації, органами влади та місцевого самоуправління. Регіон є природно-історичним простором, у рамках якого здійснюється соціально-економічна і громадська діяльність людей, що там проживають. Політичний простір регіону являє собою організацію його політичного життя, сферу реалізації державної влади на місцях та громадського самоуправління" [11, 6-7]. М.Гоффе та І.Цапенко вважають, що із соціокультурної точки зору регіон - це люди, що проживають на його території і створюють певну історико-культурну спільноту з властивим тільки їм складом характеру, життєвим укладом [34, 23]. О.М.Барбаковим регіон визначається "як цілісна соціальна система, що володіє всіма характеристиками соціуму. Ця система має єдину структуру, що включає фізико-географічну, економічну, політико-адміністративну, етнічну, соціокультурну, правову, політичну підструктури, відповідні їм соціальні інститути, при визначальній ролі інститутів управління в організації життя регіону. І, на кінець, основним суб'єктом і об'єктом управління регіоном є люди, які об'єднані в соціальні спільноти ... Регіон володіє самоуправлінським механізмом, елементи якого взаємопов'язані, взаємозалежні та доповнені механізмом зовнішнього регулювання. Такі риси, як відносна відособленість, цілісність, комплексність, структурованість, підпорядкування єдиній меті, зв'язкам із зовнішнім середовищем і визначають регіон як складну соціальну систему" [9, 99].
При вивченні такого явища як регіоналізація відштовхуються від поняття про ідеальний регіон як про таку автономну територіальну соціально-виробничу структуру, яка реалізує функцію адаптації та самовідтворення. Ідеальний регіон таким чином відповідає характерному простору, в рамках якого функціонує характерний соціум. У соціології регіон може розглядатися як: форма спільного життя людей; економічна одиниця; адміністративна одиниця; поселенська структура.
Сьогодні потреба дослідження процесу регіоналізації є вельми актуальною, тим більше, що ще у листопаді 1998 р. Європейським парламентом була прийнята "Хартія регіоналізму", в якій регіоналізація визначається як один з головних напрямків розвитку сучасних держав. Проблема регіоналізації сьогодні для України досить не проста. І, як вважають деякі вчені, містить у собі багато таких моментів, які не можуть бути оцінені однозначно позитивно з точки зору розвитку держави як цілісного утворення. Так, В.О.Таран наводить такі аргументи: "Почнемо з того, що головним поштовхом до актуалізації ідеології регіоналізму стали все ж таки труднощі тривалого перехідного періоду в пострадянській Україні, який за часом охопив більше ніж 10 років. І хоча сьогодні намітились певні позитивні зрушення на шляху суспільних перетворень, однак ідеологія кардинальних прогресивних перемін і механізми її впровадження в українській державі значною мірою залишаються несформованими, а в чомусь і невизначеними, "накладаючись" на проблеми, які залишились як відлуння драматичного минулого країни, все це створює атмосферу розчарування в сучасному та невпевненості в майбутньому молодого державного утворення, змушуючи її регіональних суб'єктів активізувати політико-ідеологічні зусилля, що будуються на пріоритетності власних регіональних інтересів. При цьому наголос робиться на можливості досягнення успіху за рахунок переважно власного територіального потенціалу, що ґрунтується на специфіці даного регіону, оцінки якого носять переважно прагматичний характер, але часто не позбавлені тенденційності й романтизму" [