РОЗДІЛ 2.
СУЧАСНИЙ СТАН ГАЛУЗІ ТА ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ПРОДУКЦІЇ ПТАХІВНИЦТВА ЗА РИНКОВИХ УМОВ
2.1. Тенденції розвитку птахівництва в умовах трансформації економіки
Птахівництво є галуззю, що вирізняється надзвичайно високою динамічністю розвитку і є поза конкуренцією щодо затрат кормів та праці на одиницю продукції. При цьому комерційну цінність головним чином представляють кури, індики, качки та гуси.
Виробництво курячого м'яса і яєць набуло великих масштабів в XIX столітті. Сучасні великі птахоферми (зі спеціально обладнаними приміщеннями для контролю температури, світла і вологи) стали швидко поширюватися з 1920 р. у Великобританії, а після Другої світової війни - в США. Щоб задовольнити споживчий попит, виведено безліч порід і різновидів курей. Споконвічно м'ясо виступало як побічний продукт при виробництві яєць. Тільки кури з низькою яєчною продуктивністю йшли під ніж і м'ясо їх засолювали. Однак, до середини XX століття виробництво м'яса курей як спеціалізована галузь перевершило виробництво яєць.
Вирощування качок у більшості країн звичайно практикується на малих фермерських підприємствах, хоча досить велике поголів'я можна спостерігати в деяких господарствах Англії, Голландії і США. Найбільш популярною є біла пекінська качка, яка походить з Китаю та відрізняється від інших порід м'ясистістю, швидким ростом і високою несучістю.
Виробництво гусячого м'яса зосереджено, в основному, в Китаї (в минулому року склало близько 90% світового виробництва), досить популярне воно й у Європі. Також високо цінується такий субпродукт як гусяча печінка, особливо в Європі.
Виробництво м'яса індиків на широкомасштабній основі розгорнулося після Другої світової війни (до 1935 р. індиків вирощували як декоративних через красиве оперення).
Найбільшого поширення у світі серед свійських птахів набули кури, питома вага їхнього м'яса вже більш 20 років перевищує 85% загального виробництва м'яса птиці. Більш скромними показниками характеризується виробництво індичатини (табл. 2. 1).
Таблиця 2.1
Виробництво м'яса птиці в світі
ВиробництвоРоки19701980199019952002Усього м'яса птиці, тис. тонн15084,49
25999,1040826,8654266,5563248,99Кури, %87,0888,3086,5285,2885,49Качки, %3,262,702,873,714,09Гуси, %1.501,091,512,722,92Індики, %8,127,909,078,267,47Голуби та ін. птиця, %0,050,020,030,030,03 Джерело: FAO
М'ясо птиці користується великою популярністю не тільки через відносну дешевизну і приємний смак, але і завдяки дієтичним властивостям. Серед усіх видів м'яса воно містить найменшу кількість жирів і холестерину.
Ріст населення в багатьох країнах сприяв стабільному збільшенню виробництва м'яса всіх видів, але особливо високий темп росту спостерігається саме у виробництві м'яса птиці. З 1970 р. його виробництво збільшилося в 4,2 раза, перевищивши 63 млн. тонн, вироблених у 2002 р. У поточному році експерти ООН з питань продовольства і сільського господарства (FАО) прогнозують подальше збільшення обсягів виробництва м'яса птиці до рівня 65,6 млн. тонн. Таким чином, питома вага птиці у виробництві усіх видів м'яса у 2003 р. досягне 29 % у порівнянні з рівнем 2002 р.
Основними виробниками м'яса птиці в світі нині є США, Китай, ЄС та Бразилія, які виробляють понад 50 % світового обсягу м'яса. Виробництво м'яса цими країнами за останнє десятиріччя зросло у середньому на 12 %. За обсягами виробництва м'ясо птиці поступається лише свинині. Однак у торгівлі воно утримує лідируючі позиції.
Ринок м'яса в Україні - це система економічних відносин між виробниками сировини і кінцевого продукту, придатного для споживання, завдяки якій через купівлю-продаж реалізується право на власність характерних для цього ринку товарів. Це означає, що ринок м'яса в якому процеси обміну є основоположними, охоплює в рівній мірі виробництво, розподіл, споживання, має не тільки пряму, але й зворотну дію на процес відтворення, тобто володіє здатністю до саморегулювання. На ринку діють дві конкурентні сили - попит і пропозиція, які створюють відповідну кон'юнктуру та впливають на рівень ціни.
Теоретичні дослідження і практичне вивчення досвіду країн з розвинутою ринковою економікою свідчать, що на сільськогосподарських і продовольчих ринках попит в залежності від цін є нееластичним. Насамперед, це стосується продуктів, необхідних для мінімального забезпечення життя.
Хоча сільськогосподарські ринки більше ніж інші відповідають умовам "чистого" ринку, на практиці вони дещо відходять від його правила: попит на них концентрований; а на перехідному етапі до ринку він ще і монополізований переробними підприємствами. На відміну від сільськогосподарських, продовольчі ринки є носіями концентрованої пропозиції і розпорошеного споживчого попиту.
Монопольне змагання виникає у випадку функціонування в галузі декількох конкуруючих підприємств. Кожне підприємство приймає рішення незалежно від інших. Якщо одне з них змінює ціну, інші не слідують за ним, оскільки уже не діє умова гомогенності продуктів, і окремі підприємства відрізняються саме диференціацією продуктів.
Для ринкової економіки характерною є конкурентна ціна. Виробник порівнює витрати функціональної якості продуктів з конкурентною і визначає ціну в залежності від ціни конкурентів, або встановлює відхилення від ціни провідного виробника (лідера). Відношення ціни підприємства до ціни конкурента визначає позицію виробника. Ціна, однак, має враховувати і попит через цінову еластичність попиту. Адже підвищення цін призводить до зниження попиту і навпаки. Проте попит на окремі продукти по-різному реагує на зміну цін. Тому в розвинутих країнах вивчають всю інформацію щодо цінової гнучкості попиту. Продовольство, в тому числі м'ясо птиці, відноситься до товарів з відносно низькою ціновою еластичністю попиту.
Інтереси учасників сільськогосподарських ринків протилежні. Виробники хочуть реалізувати свою продукцію за цінами, що переви