Ви є тут

Облік і аналіз фінансових результатів підприємств газотранспортного комплексу України

Автор: 
Перевозова Ірина Володимирівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2003
Артикул:
0403U004132
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ОБЛІК ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ: ПРАКТИКА ТА ІННОВАЦІЇ ЩОДО НЕЇ
2.1. Облікова політика та її вплив на фінансові результати діяльності підприємств
Визначення фінансового результату не є питанням абсолютним, тому що воно залежить від впливу певних факторів і дотримання певних умовностей щодо його визнання та визначення, а також порядку визначення й обліку складових, що формують фінансовий результат. Іншими словами, фінансовий результат діяльності підприємства значною мірою визначається елементами облікової політики підприємства. Адже фінансова інформація про діяльність підприємства, і насамперед фінансові результати його діяльності, що є предметом зацікавленості різних споживачів, продукується як результат певної сукупності подій, що відбулися на підприємстві після прийнятих управлінських рішень для розвитку його стратегії.
Як визначено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" "облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використо-вуються підприємством для складання та подання фінансової звітності" [1].
Сучасні науковці по-різному характеризували це поняття. Не суперечить трактуванню, даному у вищезгаданому Законі визначення А. Бакаєва та Л. Шнейдмана: "В загальному вигляді облікову політику можна було б охарактеризувати як сукуп-ність конкретних методів і форм ведення бухгалтерського обліку, яка оголошується підприємством, виходячи із загальних правил і характеру його діяльності" [27, с. 12]. За твердженнями інших авторів, наприклад А. Вєтрова, облікова політика - це "правила, порядок, традиції здійснення господарських операцій" [44, с. 6], здається нам неповною, такою, що не розкриває глибинної суті цього поняття.
Отже, вважаємо, що під обліковою політикою підприємства потрібно розуміти обрану ним самостійно сукупність принципів, методів і процедур ведення фінансового обліку - первинного спостереження, поточного групування та реєстрації, підсумкової обробки фактів, явищ, процесів фінансово-господарської діяльності підприємства.
Розглядаючи бухгалтерський облік з точки зору його визначення [1], як "процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства", насамперед складається враження, що бухгалтерський облік має лише ретроспективний характер і ніяк не впливає на економічні процеси, що відбуваються на підприємстві. Але це поверхневе сприйняття.
Слушним є зауваження В. Слободяна: "Традиційно вважають, що бухгалтерський облік, робота бухгалтера є однією з найбільш консервативних сфер людської діяльності. Адже з того часу, коли Лука Пачолі видав свій славнозвісний "Трактат про рахунки і записи", головні постулати бухгалтерської професії практично не змінилися... проте з розвитком суспільства і господарської практики система бухгалтерського обліку, його технічна і технологічна сторони все ж зазнають змін" [152, с. 6].
Оскільки підприємство самостійно обирає свою облікову політику, то можна з упевненістю стверджувати, що нині існує багатоваріантна модель формування фінансових результатів, залежно від вибору множини певних методик та способів, серед яких: оцінка активів, формування резерву сумнівних боргів, нарахування амортизації, моменту визнання доходів. Адже обираючи і комбінуючи складові між собою, на виході можна отримувати абсолютно різні дані про господарські процеси, явища та факти діяльності підприємства і, зокрема, про розміри фінансових результатів цієї діяльності. Тобто облікова політика дає змогу приймати рішення щодо формування фінансової інформації та управління нею в системі бухгалтерського обліку через сукупність положень, які її визначають. Зокрема, це рішення щодо резерву сумнівних боргів підприємства, резервного капіталу, забезпечень майбутніх витрат і платежів та інших важливих рішень для підприємства.
Стосовно цього питання З. Кір'янова слушно зазначає, що "облікова політика передбачає відкритість для зовнішніх споживачів бухгалтерської інформації, відображеній у фінансовій звітності" [81, с. 182]. Це твердження підтримує О. Єфімова: "бухгалтер повинен знати різні методи формування фінансових результатів, уміти обрати і запропонувати керівництву той варіант облікової політики, який забезпечив би реалізацію прийнятої на підприємстві фінансової стратегії".[68, с. 3]. Тому є важливою оцінка впливу складових облікової політики, в межах яких підприємства мають право вибору, на результати діяльності.
Положення облікової політики використовують для опису фінансово-господарської діяльності підприємства і вони є змінними в розрахунку процесу оптимізації фінансового обліку. Кількість цих змінних дорівнює кількості рахунків бухгалтерського обліку в класах з 1 по 6 та класах, які формують фінансовий результат.
Проте перед тим, як приступити до аналізу визначених змінних, зауважимо, що не менш важливий вплив на прибуток підприємства мають основні принципи бухгалтерського обліку, до яких буде детально йтися у наступному параграфі, але які потребують додаткової уваги.
Так, згідно з принципом безперервності передбачено, що підприємство буде працювати необмежено довго, тобто нема обмежень у часі. З іншого боку, деякі науковці, а саме Л. Сей, відзначали, що реальний розмір суми отриманого прибутку можна визначити тільки після ліквідації підприємства: від моменту відкриття (початковий баланс) до моменту закриття (ліквідаційний баланс). Його підтримував своїми доробками Е. Шмаленбах, який при визначенні фінансових результатів діяльності робив акцент на русі грошових витрат та доходів: чистий прибуток можна знайти як різницю між грошовими коштами, що надійшли, і грошовими коштами, що вибули, лише після припинення всіх господарських операцій. Але в реальному перебігу подій зацікавленим особам необхідно володіти інформацією про результати роботи підприємства періодично, отже, виникає необхідність поділу необмежено довгого періоду роботи підприємства на певні проміжки