РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Клінічна характеристика обстежених хворих
Під спостереженням знаходилося 208 хворих у віці від 16 до 64 років, у тому
числі чоловіків --95 (45,7 %), жінок-- 113 (54,3 %). Діагноз абсцесу був
виставлений 107 (51,4 %) хворим, флегмони -- 60 (28,9 %), карбункула -- 24
(11,5%), гематоми з нагноєнням -- 17 (8,2 %). Давнина захворювання на момент
надходження в хірургічний стаціонар склала від 4 до 8 діб.
Для оцінки ефективності запропонованого способу лікування усі хворі були
розділені на дві групи -- основну (112 хворих) і групу співставлення (96
хворих). Обидві групи були рандомізовані за статтю, віком, діагнозом, супутньою
патологією, характером і тяжкістю перебігу патологічного процесу (табл.1).
Середній вік хворих в основній групі склав 43,7 років, у групі співставлення
41,2 років.
В основній групі абсцес був виявлений у 59 (52,7 %) хворих, флегмона-- в 32
(28,6 %) хворих, карбункул -- 12 (10,7 %), гематома з нагноєнням 9 (8,0 %).
У групі співставлення абсцес був виявлений у 48 (50,0 %) хворих, флегмона -- в
28 (29,2 %) хворих, карбункул-- 12 (12,5 %), гематома з нагноєнням 8 (8,3 %).
Супутні захворювання були виявлені в 59 (28,4%) хворих (табл. 2.2). Враховуючи
той факт, що цукровий діабет потенціює процеси перекисного окислення ліпідів,
хворі на цукровий діабет у групи спостереження не включалися.
Таблиця 2.1
Загальна характеристика обстежених хворих
Основна група
(n=112)
Група
співставлення
(n=96)
Число хворих
Число хворих
Стать: чоловіки
жінки
51
61
45,5
54,5
44
52
45,8
54,2
Вікові групи:
(років)
16--25
14
12,5
13
13,5
26--40
16
14,3
15
15,6
41--50
27
24,1
25
26,1
51--55
29
25,9
12
12,5
56--60
14
12,5
16
16,7
61--64
12
10,7
15
15,6
Діагнози:
Абсцес
59
52,7
48
50,0
Флегмона
32
28,6
28
29,2
Карбункул
12
10,7
12
12,5
Гематома з нагноєнням
8,0
8,3
Хірургічне лікування в групі співставлення проводилося за традиційними схемами:
виконували розкриття гнійників з адекватним дренуванням гнійної порожнини
дренажем. Під час щоденних перев'язок рани санувалися розчинами антисептиків:
3% р-ном перекису водню і 0,05% р-ном хлоргексидину біглюконату, пухко
виповнялися серветками, змоченими 0,05% розчином хлоргексидину біглюконату,
дренувалися гумовим дренажем або ж здійснювалося проточне краплинне промивання
порожнини гнійника розчином антисептика.
Таблиця 2.2
Характер супутньої патології в обстежених хворих.
Супутня патологія
Хворі з супутнєю патологією в основній групі
(n=33)
Хворі з супутнєю патологією в групі співставлення
(n=26)
Кіл-- сть
Відсоток
(серед усіх хворих даної групи)
Кіл-- сть
Відсоток
(серед усіх хворих даної групи)
Ішемічна хвороба серця
21
18,8
19
19,8
Атеросклеротичний кардіосклероз
15
13,4
13
13,5
Гіпертонічна хвороба
18
16,1
16
16,7
Виразкова хвороба шлунка і ДПК
6,3
6,3
За наявності відповідних умов на рану накладалися вторинні шви. Характеристика
операцій, виконаних у хворих дана в табл. 2.3.
Хворі обох груп, незалежно від локалізації і поширеності гнійного процесу, за
наявності ознак загальної інтоксикації з моменту надходження в стаціонар
одержували антибіотики широкого спектра дії: цефтріаксон (1г х 2 рази на добу),
гентаміцин (0,8-1,2 мг/кг маси тіла на добу), або антибактеріальні препарати з
групи фторхінолонів: ципрофлоксацин (0,2 г х 2рази на добу), норфлоксацин (0,4
г х 2 рази на добу).
Після одержання результатів бактеріологічного дослідження раньового ексудату на
чутливість мікрофлори до антибактеріальних препаратів, останні призначалися
відповідно до результатів посівів.
Таблиця 2.3
Оперативні втручання проведені в обстежених хворих
Вид операцій
Основна група
(n=112)
Група
співставлення
(n=96)
Число операцій
%
Число операцій
%
Розкриття гнійників
91
81,3
76
79,2
Розкриття гематом з нагноєнням
8,0
8,3
Висічення карбункула
12
10,7
12
12,5
За наявності вираженої інтоксикації застосовувалося внутрішньовенне введення
сольових розчинів, глюкози з інсуліном, аскорбінової кислоти, кокарбоксилази та
ентеросорбенти. Об`єм внутрішньовенних інфузій визначався індивідуально
виходячи з тяжкості стану хворого. За наявності ознак вираженої імунодепресії,
визначеної за даними імунограми, хворим обох груп проводилася імуномодуляція
тимогеном. Тимоген вводився внутрішньом’язево по 1 мл 0,01 % розчину 1 раз на
добу протягом 10 днів поспіль.
Хворим основної групи в комплексі хірургічного лікування гнійної рани, крім
традиційного, застосовувалися місцево розчини антисептиків, активовані апаратом
фотохімічної активації Valkion виробництва компанії Polyvalk AB (Ґетеборг,
Швеція, зареєстрований Комітетом з нової медичної техніки МОЗ України №
342/97).
Конструкція апарата дозволяє здійснювати фотохімічну активацію молекул кисню у
розчині під впливом високоінтенсивного ультрафіолетового випромінювання
визначеної довжени хвилі з утворенням вторинних довгоживучих
фізіологічно-активних форм кисню (О2). Активація розчину призводить до зміни
його фізико-хімічних характеристик з накопиченням протонів водню Н+ і
супероксиданіону. Протони водню здатні регулювати проникність плазматичних
мембран і, тим самим, впливати на метаболізм клітини. Активні форми кисню, що
накопичуються в розчині в процесі активації, існують у ньому визначений
обмежений час (за даними [199] близько 2 годин), а потім переходять у
стаціонарний стан з виділенням квантів світла з довжиною хвилі близько 634 нм
[199]. При контакті з тканинами активні форми кисню і фотони, що випускаються
ними, впливають на активність мембранозв`язаних ферм
- Київ+380960830922