Розділ 2
Основні напрямки удосконалення підготовки студентів до соціально-педагогічної
діяльності
в сільській місцевості
2.1. Розробка цілей і змісту навчання студентів соціально-педагогічної
діяльності в сільському соціумі
Соціальна ситуація в Україні, що склалася за останнє десятиліття, поява в
країні нових професій – соціальний педагог і соціальний працівник – потребує
концептуальної, змістовної перебудови вузівської освіти, оскільки реальна
соціальна дійсність робить неефективним застосування наявного навчального
матеріалу до соціальної галузі, що змінилася кардинальним чином.
Становлення соціальної роботи як професійної діяльності почалося в нашій країні
в період гострих соціально-економічних потрясінь, які призвели до гострого
соціального неблагополуччя, що виявилося в таких важких явищах, як депопуляція
населення – перевищення смертності над народжуваністю, зростання злочинності й,
що особливо тривожно, дитячої злочинності, загострення проблем інвалідів, людей
похилого віку, неповнолітніх, позбавлених батьківського піклування, економічна
диференціація, що виявляється на фоні загального зубожіння населення.
Ці проблеми особливо загострені для людей, які мешкають у специфічних умовах
сільської місцевості, тому що сільський сектор завжди відрізнявся більш низьким
рівнем соціального життя, слаборозвиненою інфраструктурою дозвілля, соціальних
служб.
Це змушує соціальних педагогів і соціальних працівників здійснювати такі
освітні, культурні та інші заходи, які в умовах міста організують заклади
освіти, культури і спорту.
З огляду на розмаїтість проблем і широкий контингент потенційних клієнтів, яким
зобов’язані допомагати соціальні педагоги й соціальні працівники, соціальна
робота в сучасних умовах повинна носити багатопрофільний і різновідомчий
характер, включаючи соціально-педагогічну службу, що розвивається в галузі
народної освіти, медико-соціальну й соціально-реабілітаційну, що формуються в
охороні здоров’я й соцзабезпеченні, соціально-правову – у правоохоронних
органах, соціально-економічну – у службах зайнятості.
У підготовці соціальних працівників і соціальних педагогів важливо
орієнтуватися на багатопрофільні завдання й функції, що виконуються
різноманітними соціальними службами. Серед цих функцій виділяються:
інформаційна, гностична, організаційно-управлінська, соціально-побутова,
функція зміцнення сімейно-шлюбних відносин, соціально-профілактична,
соціально-реабілітаційна, соціально-правової й соціально-економічної підтримки,
соціально-психологічна, соціально-педагогічна. Очевидно, що залежно від профілю
соціальної служби, у якій зайнятий той або інший працівник, переважатимуть одні
функції й меншою мірою будуть представлені інші.
Не менш очевидно, що соціальний педагог або соціальний працівник на селі
концентрує в собі й у своїй діяльності, як правило, усі ці служби й названі
функції. Для виконання й реалізації цих непростих і численних обов’язків
соціальному педагогові потрібні як достатня серйозна професійна освіта, так і
особистісна готовність дотримання відповідних професійно-етичних норм і
принципів.
Ми можемо стверджувати, що ще не розв’язане протиріччя між реальною соціальною
дійсністю, яка склалася в сільській місцевості, вимогами до характеру й змісту
соціально-педагогічної діяльності в сільському соціумі, з одного боку, і
системою вузівської підготовки в цьому напрямку, з іншого.
Таким чином, вихідні передумови, що визначають побудову концепції підготовки
спеціалістів до соціально-педагогічної діяльності на селі в процесі
університетської освіти, визначаються самою логікою суспільного розвитку, що
призвела до принципово нового осмислення проблем розвитку села, викликала
необхідність радикального відновлення взаємовідносин школи як
державно-суспільного інституту виховання й сільського соціуму, зажадала
адекватного оновлення підготовки майбутнього спеціаліста до діяльності в цьому
напрямку.
Концепція в цьому випадку виступає як сукупність теоретичних положень, що
спираються, з одного боку, на вихідні соціальні й педагогічні передумови, з
іншого боку – на методологічні основи дослідження, які дозволяють приймати
науково обґрунтовані педагогічні рішення.
Головна концептуальна ідея полягає в тому, що соціально-педагогічну роботу в
сільській місцевості варто розглядати як особливий вид соціальної практики,
який потребує спеціальних прийомів, методів управління соціальною ситуацією,
спеціальної професійної підготовки для роботи в умовах сільського соціуму.
Друге концептуальне положення полягає в тому, що професійна підготовка
майбутніх спеціалістів повинна по своїй суті спиратися на такі головні ідеї
соціально-педагогічної теорії, як індивідуально-орієнтований,
особистісно-середовищний, особистісно-діяльнісний, міждисциплінарний підходи, а
також на системний аналіз соціуму, усіх його структурних компонентів.
Сукупність зазначених ідей-підходів складає науково-теоретичний стрижень
професійної підготовки до соціально-педагогічної діяльності в умовах
університетської освіти.
Наступне концептуальне положення полягає в тому, що розробка основних напрямків
підготовки спеціалістів до роботи в сільському соціумі повинна вестися в
контексті наукового обґрунтування цілей, змісту й методики навчання студентів у
цьому напрямку.
Заключне концептуальне положення полягає в тому, що професійна підготовка
студентів до соціально-педагогічної діяльності в сільському соціумі у своєму
змісті й у методиці навчання обов’язково повинні враховувати як позитивні, так
і негативні особливості сільського соціального середовища
- Київ+380960830922