РОЗДІЛ 2
КРИТЕРІЇ СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ СУДІВ УКРАЇНИ
2.1. Спеціалізація судів за галузевою ознакою
Система державних органів протягом всієї історії існування класового
суспільства будувалася відповідно до функцій кожної держави, оскільки в них
закладена і відображена воля відповідних соціальних груп, що складає суть
державної влади [138] [144) [138] Бойков А.Д. Третья власть (Очерки о
правосудии, законности и судебной реформе). - М.: Дело, 1997. – С. 83.]).
Виходячи з цього, державна влада виступає як єдиний організм, в якому
безпосередньо і найбільш повно виражена пануюча в суспільстві соціальна воля.
Але єдність державної влади неминуче поєднується з різними формами її
здійснення і структурою внутрішньої організації. Відповідно до функціонального
призначення органів держави виділяються три гілки влади, що залежно від
характеру повноважень їх органів діють самостійно в межах власної компетенції
[139] [145) [139] Дмитриев Ю.А., Черемных Г.Г. Судебная власть в механизме
разделения властей и защите прав и свобод человека // Государство и право. -
1997. - № 8. – С.44.]).
Для вираження волі носія влади (класу, нації, народу) виникає гілка
законодавчої влади, а разом з нею - система органів, що її здійснюють і
забезпечують. Основна діяльність по виконанню законодавчих актів здійснюється
виконавчо-розпорядчим апаратом, що втілює в собі специфіку виконавчої влади.
Особлива сфера здійснення влади, пов’язана із застосуванням права, викликала
необхідність створення державних органів, які спеціалізувалися б на розгляді і
вирішенні справ про правопорушення, а також справ, пов’язаних з захистом
майнових та інших особистих прав членів даного суспільства [140] [146) [140]
Петрухин И.Л. Правосудие в системе государственных функций // Правоведение. -
1983. - № 3. - С. 40-41.]).
Творці теорії поділу влади надавали суду першорядне і цілком самостійне
значення в забезпеченні законності, справедливості та свободи за умови, якщо
судова влада не буде залежати від інших. Ще Конституція Пилипа Орлика 1710 року
передбачала засоби щодо обмеження влади гетьмана та заклала основи принципу
поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову. Статті цієї Конституції
далекоглядно передбачали головні принципи розвитку демократичних держав і
закріплювали найпрогресивніші для того часу ідеї державотворення, які й зараз
не втратили своєї актуальності [141] [147) [141] Падох Я. Конституція Пилипа
Орлика як відображення демократичних процесів Гетьманщини. – Ц.: Голос, 1938. –
С. 45. – 62 с.]). Ш. Монтеск’є стверджував, що не буде свободи в тому випадку,
“коли судова влада не відокремлена від влади законодавчої і виконавчої, якщо
вона зўєднана з законодавчою владою, то життя і свобода громадян будуть під
впливом влади сваволі, оскільки суддя буде законодавцем. Якщо судова влада
зўєднана з виконавчою, то суддя одержує можливість стати гнобителем [142] [148)
[142] Монтескье Ш. Избранные сочинения. - М.: Наука, 1955. – С. 290-291. – 340
с.])”.
Аналіз радянського державного будівництва свідчить, що відступ від принципу
поділу влади фактично призвів до невиправданого посилення впливу
виконавчо-розпорядчих органів, приниження ролі судової влади, її залежного
становища, що потягло за собою розвиток авторитарності в управлінні державою,
приниження ролі особистості і незахищеність прав та свобод громадян [143] [149)
[143] Бахрах Д.Н. Административная власть как вид государственной власти //
Государство и право. -1992. - № 3. – С.12.]). Тому однією з головних цілей
демократизації українського суспільства була проголошена ідея створення
правової держави, у якій судова влада повинна стати одним із найважливіших
елементів структури державної влади поряд із законодавчою і виконавчою.
Побудова правової держави вимагає втілення в життя принципів верховенства
права, коли діяльність держави, її органів окреслена нормами Конституції,
законами, іншими нормативними актами, а права і свободи людини та їх гарантії
визначають пріоритети державної діяльності. В правовій державі суттєво
змінюється і роль суду, як органа державної влади, який, здійснюючи правосуддя
на засадах законності, об’єктивності і неупередженості, вирішує конфліктні
ситуації у всіх сферах правових відносин, включаючи і визначення
відповідальності держави та її органів перед людиною і громадянином.
Вітчизняний конституціоналізм виходить з того, що вся влада в державі належить
народу. Подібні норми існували в Конституціях СРСР і УРСР (1977 і 1978 рр.).
Статтею 5 нової Конституції України визначено, що народ України є носієм
суверенітету і єдиним джерелом державної влади в нашій державі. Але якщо в
радянські часи концепція народовладдя служила юридичним прикриттям фактично
тоталітарної влади, то зараз закріплення народовладдя служить конституційною
вимогою для забезпечення справді демократичної державної влади, що набуває
характеру народовладдя.
З прийняттям Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990
року [144] [150) [144] Декларація про державний суверенітет України від 16
липня 1990 року // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1990. - № 31. –
Ст.429.]), Акту проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року [91]
[151) [91] Постанова Верховної Ради України “Про проголошення незалежності
України” від 24 серпня 1991 року // Відомості Верхоної Ради України. – 1991. -
№ 38. – Ст.502. ]) та Конституції України від 28 червня 1996 року були
визначені основні принципи побудови України як демократичної, правової держави,
в якій державна влада відповідно до статті 6 Конституції України здійснюється
за принципом ї
- Київ+380960830922