РОЗДІЛ 2
УМОВИ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ
Грунтово-кліматичні умови. Дослідження проводились на Долинському опорному пункті Інституту цукрових буряків УААН (Кіровоградська область).
Долинський район розташований у південній частині Придніпровської височини на межі лісостепової і степової зон. Поверхня розділяється багато чисельними ярами і балками. Грунтовий покрив неоднорідний і в основному представлений чорноземами реградованими та їх змитими аналогами. Північно-західна частина землекористування вкрита сірими опідзоленими, сірими та темно-сірими реградованими середньо суглинковими грунтами та чорноземами опідзоленими. Грунтові породи лесовидні суглинки.
Дослідні ділянки були розміщенні на чорноземі, слабко реградованому, слабо змитому. Територія під дослідними ділянками мала схил 1-3°. У слабко змитих слабко реградованих чорноземах карбонати знаходяться у нижньому перехідному горизонті. Чорноземи слабко реградовані слабко змиті мають крупнопилувато-середньосуглиинковий механічний склад. Грунти містять мулуватих часток 14,6%, грубого пилу (часток розміром 0,05-0,01 мм) 34,1%. Крім того, вони містять значну кількість піщаних елементів - часток розміром 0,25-0,05 мм - до 32%.
Клімат зони континентальний, помірно теплий. Середня річна температура - +8°С. Сума опадів за вегетаційний період 240-280 мм, а за рік 430-450 мм. Більша їх частина випадає у теплий період року (квітень-жовтень). Сума температур більше +10°С складає - 2900°С.
Дата переходу середньодобової температури через нуль градусів припадає на першу половину березня, а восени - на другу половину листопада.
Клімат характеризується частими коливаннями метеорологічних показників по роках і окремих періодах року із значними відхиленнями від середньо багаторічних. Спостерігаються часті безсніжні зими з різними коливаннями температур. Тривалість відлиги при температурі повітря +8-13°С у січні -лютому сприяє нестійкості снігового покриву, утворенню льодової кірки, накопиченню талих вод у понижених місцях рельєфу.
На території області відмічаються три без морозні місяці - червень, липень, серпень. В останні місяці заморозки відмічаються у травні, а перші - у вересні. Середні денні температури повітря у травні досягають +19-20°С, у червні +22-24°С. Опади випадають переважно ливневого характеру. Максимум їх припадає на червень-липень. Днів з опадами буває у травні - липні 10-12, а у серпні - вересні 7-9. Поряд з цим, нерідко тривала відсутність опадів. У окремі посушливі роки висока температура повітря (вище +25°С і на поверхні грунту до +60°С ) у період травень - серпень спостерігається протягом тривалого періоду.
Висока температура повітря і низька відносна вологість, недостатня кількість опадів, часті південно-східні вітри обумовлюють грунтову і повітряну посуху, що пагубно відображається на рості і розвитку цукрових буряків. Недостача вологи у грунті з осені призводить до значного зниження врожаю сільськогосподарських культур, особливо цукрових буряків [182].
За даними В.П. Дмитренка [183], для вирощування високих і сталих врожаїв цукрових буряків сприяють погодні умови, що характеризуються такими параметрами: сума опадів від сівби до початку збирання має становити не менше 530 мм, сума плюсових температур 2340°, а тривалість вегетаційного періоду 150 діб. Проте рівень врожайності коренеплодів, вміст цукру у них значною мірою визначаються і кількістю опадів осінньо-зимового періоду, які суттєво доповнюють опади протягом вегетаційного періоду, та опадів, що приходяться на період найбільшої активності вегетації (травень-вересень).
Дослідженнями і виробничою практикою доведено, що у посушливі роки, коли нестача вологи у грунті посилюється ще жаркою сухою погодою, врожайність цукрових буряків суттєво зменшується, проте цукристість їх підвищується. У вологі і холодні роки гальмуються процеси росту коренеплодів і накопичення цукру, що у разі достачі запасів вологи, що утворилися за осінньо-зимовий період, дещо меншим надходженням її протягом вегетації при низьких величинах гідротермічного коефіцієнту. І навпаки, велика кількість опадів і підвищення значення ГТК зумовлюють низьку цукристість коренеплодів [184].
Аналізуючи дані елементи погоди, що склалися упродовж 2000-2002 рр., не важко простежити, наскільки відповідали вони тим, що віднесені до оптимальних для одержання максимальної продуктивності культури.
Зима 2000 року характеризувалась підвищеною температурою. Відхилення відмічено у лютому, коли середньомісячна температура була на +2,9°С вищою від середньої багаторічної.
У січні випало 44 мм опадів (22 мм - середня багаторічна норма), за температурним режимом січень був близьким до норми (-5,5°С), лютий був теплим (-1,9°С) з температурою на 2,9°С вищою від норми, що сприяло поступовому таненню снігу і проникненню талих вод у грунт. Сніговий покрив, який зберігався протягом зими (листопад-лютий) поступово розтанув і вода поповнила запаси вологи у грунті. Поля звільнилися від снігу у кінці лютого.
Перехід середньодобової температури через +50С відбувся 28 березня. Весна була сухою, у квітні та травні опадів випало на 35,7-64,5% менше порівняно з багаторічною нормою. Проте у червні та липні опадів випало на 5,07-15,4% більше норми. Березень був теплим, на 1,5°С вище норми, але дощовим (40 мм), що заважало проведенню польових робіт. Прохолодною була і перша декада квітня. Останні суттєві опади випадали у кінці першої декади квітня. З 11 квітня до 19 червня опадів майже не було. Сівбу цукрових буряків проводили у третій декаді квітня, сходи з'явилися у першій декаді травня (рис. 2.1.).
Бездощова погода спостерігалась до 19 червня. У травні-червні температура була близькою до норми, але відмічались суховії. Низька відносна вологість повітря стримували розвиток культури. Починаючи з 19 червня і до кінця липня випало 140 мм опадів (на 3-31 мм більше від середньо багаторічних), що призвело до інтенсивного росту цукрових буряків.
Рис.2.1. Від
- Київ+380960830922