РОЗДІЛ 2
КОМПЕНСАЦІЇ В ЗВ'ЯЗКУ З НАПРАВЛЕННЯМ
ПРАЦІВНИКІВ В ІНШУ МІСЦЕВІСТЬ
2.1. Виконання трудових обов'язків в іншій місцевості як підстава права на
компенсації
Значна група суспільних відносин, що є предметом трудового права України,
відокремлена від трудових правовідносин, що виникають за загальним правилом, в
зв'язку з тим, що на працівників в таких випадках покладається обов'язок
виконувати роботу в іншій місцевості. Використання праці працівників в таких
умовах має низку особливостей, серед яких слід особливо звернути увагу на
наявність права працівників на компенсації. Неправильним, однак, було б
уявлення про категорію іншої місцевості тільки як про критерій, який за
відповідних умов виступає підставою права на компенсації. Це лише одна з
функцій поняття, що розглядається. Його призначення є більш широким – воно
непрямо визначає межі цілої низки прав сторін при укладенні угод про працю,
прав роботодавця при встановленні ним в межах своїх повноважень умов праці, а
також є підставою розмежування трудових правовідносин, що існують відповідно до
загальних правил, від підпорядкованих низці спеціальних правових норм.
Функцію обмеження прав сторін трудового договору і роботодавця поняття іншої
місцевості виконує, оскільки стаття 21 КЗпП передбачає визначення в трудовому
договорі роботи, яку зобов'язується виконувати працівник. Направлення
працівників в іншу місцевість законодавець допускає лише в межах спеціальних
правових конструкцій, з наданням працівникам додаткових прав, зокрема, на
компенсації.
Категорія роботи, як вона використовується у зазначеній статті, включає до себе
поняття місця роботи і трудової функції [83, с. 17-18; 52, с. 36; 106, с. 166;
81, с. 216]. Розмежування цих двох понять треба проводити з урахуванням
наступного. Законодавець не оперує поняттям трудової функції працівника. Воно є
загальноприйнятим в науковій літературі і увійшло до навчальної літератури.
Зміст трудової функції включає до себе визначення видів робіт, які буде
виконувати працівник. Таке визначення можливе, по-перше, шляхом зазначення на
професію (посаду), за якою буде працювати працівник, оскільки відповідні
кваліфікаційні характеристики визначають зміст трудових функцій за окремими
професіями (спеціальностями) і посадами, тобто види робіт, які виконують
працівники, і кваліфікаційні вимоги до них. Таким чином, зазначення на професію
(посаду) досить повно визначає зміст трудової функції працівника.
По-друге, сторони трудового договору не позбавлені можливості визначити трудову
функцію працівника своєю угодою таким чином, що буде визначені не тільки
перелік робіт, які зобов'язується виконувати працівник, але будуть визначені і
прилади, механізми, агрегати, які будуть використовуватися при цьому. У зв'язку
з цим слід визнати, що розуміння категорій механізму і агрегату як таких, що
входять до змісту поняття «робоче місце» [67, с. 22; 18, с. 76], не в повній
мірі відповідає закону. На нашу думку, більш правильним було б визнавати угоду
про механізм, машину, агрегат, на якому працівник буде виконувати роботу,
елементом угоди про трудову функцію. Хоч визначення виду робіт, що виконуються,
і можливо без визначення механізму, агрегату, приладу, за допомогою яких робота
буде проводитися, працівники і роботодавці часто зацікавлені у внесенні більшої
визначеності у виникаючі відносини. З боку працівника така зацікавленість
зумовлена вже тим, що результат праці (а відповідно – і заробітна плата) можуть
бути вищими при використанні одних механізмів і нижче – при використанні інших,
хоч би вони і були однотипними. Потрібно при цьому враховувати, що визначення
механізму (агрегату, приладу) в трудовому договорі позбавить роботодавця
можливості, яку йому надає ч. 2 ст. 32 КЗпП, і зробить можливим переміщення
працівника для роботи на іншому механізмі (агрегаті, приладі) лише з його
згоди.
Поняття місця роботи широко використовується як в законодавстві, так і в
літературі. Аналіз численних правових приписів Кодексу законів про працю
приводить до висновку про те, що законодавець надає поняттю місця роботи в
різних випадках неоднакове значення. Поняття місця роботи використовується,
зокрема, як синонім посади. У таких випадках мова йде про те, що місце роботи
(посада) зберігається, хоч працівник тимчасово не виконує трудові обов'язки
(ст. 74, 119, 121,122 КЗпП), або про закріплення права працівника на отримання
при відповідних умовах тієї ж роботи (посади) (ст. 118 КЗпП). У інших випадках
законодавець використовує поняття місця роботи як визначення території, що
займає підприємство (п. 8 ст. 40 КЗпП встановлює підставу розірвання трудового
договору у разі здійснення працівником «за місцем роботи» розкрадання майна
роботодавця) або навіть як підприємства-роботодавця (назва ст. 81 КЗпП свідчить
про те, що ця стаття встановлює правила про право працівника на щорічну
відпустку при переведенні на інше місце роботи, а з тексту статті випливає, що
під іншим місцем роботи в цьому випадку розуміється «інше підприємство,
установа, організація»). Подібним чином розуміється місце роботи в
законодавстві Російської Федерації. Трудовий кодекс Російської Федерації визнає
однією з істотних умов трудового договору визначення «місця роботи (з
зазначенням структурного підрозділу)» (абзац другий частини другої ст. 57 ТК
РФ).
У літературі місце роботи як умову трудового договору розуміють саме як
зазначення на підприємство (його структурний підрозділ), на якому працівник
буде виконувати роботу [85, с. 158]. Слід визнати, що з метою визначення змісту
трудового договору таке розуміння місця роботи працівника є правильним,
- Київ+380960830922