Розділ 2. Системно-структурна характеристика конституційно-правових норм
2.1. Класифікація норм конституційного права України
Розуміння юридичної природи конституційно-правових норм неможливе без їх класифікації та систематизації. При цьому необхідно акцентувати увагу на тому, що нормам конституційного права властиві процеси як диференціації (класифікації), так й інтеграції (систематизації). Як зазначав у 60-х роках XX ст. В.П. Єфімочкін "Розмежовувати потрібно не тільки суспільні відносини, але й правові норми, оскільки мова йде про систему норм, а не про систему суспільних відносин" [130]. Ця теза залишається актуальною і сьогодні як для теорії, так і для практики конституційного права.
Зокрема, на думку дисертанта, важливим є класифікувати норми конституційного права, виходячи з принципу системності. В одній із свої останніх робіт С.С. Алєксєев висунув слушну тезу про те, що для норм права найважливішою особливістю є їх системність. Юридичні норми існують і діють здебільшого не поодинці, не кожна сама по собі, а в комплексах, асоціаціях, у складі цілісних правових інститутів і більш об'ємних підрозділів - галузей права [131]. Втім принцип системності норм конституційного права не знімає проблеми їх диференціації.
Можна погодитися з видатним російським конституціоналістом В.Й. Лучіним, що всі конституційні норми наділені єдністю з точки зору їх основного призначення, ролі й місця в механізмі правового регулювання [132]. Але норми конституційного права, маючи визначені спільні ознаки, суттєво різняться між собою за предметом і методом правового регулювання, юридичною силою, територією й місцем дії, суб?єктами нормотворення, особливостями якісних ознак структурних елементів тощо. У залежності від виду, норма конституційного права набуває ті чи інші якісні юридичні властивості. З метою більш глибокого пізнання юридичної природи конституційно-правових норм вони об'єктивно потребують класифікації відповідно до того чи іншого критерію.
Класифікація конституційно-правових норм передбачає поділ норм на окремі види відповідно до кваліфікуючих родових ознак. Відтак, важливим є визначення об'єктивних критеріїв класифікації норм конституційного права, що дозволить визначити якісні властивості тієї чи іншої групи норм конституційного права як регуляторів суспільних відносин, що виступають предметом конституційного права. Науково обґрунтована класифікація конституційно-правових норм є дієвим аналітичним інструментарієм їх дослідження, надійним методологічним підгрунттям їх чіткого формування і створення ефективних механізмів реалізації конституційно-правових норм в Україні.
Як і ряд інших загальнотеоретичних галузевих положень, при класифікації конституційно-правових норм наука конституційного права використовує надбання загальної теорії права. На важливість такої класифікації, зокрема, вказував російський правознавець О.О. Кутафін [133].
Відомий український учений-правознавець В.О. Котюк стверджував, що "класифікація норм права на види дозволяє розглянути їх як більш високий рівень права, порівняно із структурою окремих норм права. Цей підхід дозволяє більш системно підійти до вивчення права, розуміння його властивостей, функцій і ролі окремих норм права. Це має надзвичайно важливе значення не тільки для практики реалізації і застосування права, але і для діяльності правотворчих органів" [134].
Виходячи з поставленої мети і цілей, В.О. Котюк пропонував класифікувати норми права за такими критеріями: по функціональній ролі в механізмі правового регулювання норми права; по предмету правового регулювання; по методу правового регулювання; за формою вираження припису; по суб'єктам правотворчості; по сфері дії в просторі; за дією на коло суб'єктів. Безперечно, ця класифікація має важливе значення для науки конституційного права й об'єктивно вступає в унісон з надбаннями загальної теорії конституційно-правової думки, що має авторитет у російській загальній теорії права.
Так, відомий теоретик права В.С. Нерсесянц писав про те, що "норми права вельми розмайітні за різними своїми якостями і властивостями. Серед цих якостей найважливішими критеріями класифікації норм права залишаються": тип суспільних відносин, що регулюються конкретними нормами права; роль (функції) норм у механізмі кунституційного права; рівень конкретизації нормативно-правових приписів; ступень визначеності нормативного припису. Разом з тим, В.С. Нерсесянц відзначив, що деякі норми права, у тому числі й конституційно-правові, "випадають" з названого ряду: наприклад, розрізняють норми за формою вираження диспозиції (диспозитивних положень) [135].
У науці конституційного права існували й продовжують існувати різні підходи до вибору критеріїв класифікації норм конституційного права. На критерії класифікації конституційно-правових норм значною мірою впливають погляди радянських вчених-конституціоналістів. За умови неоднозначності радянської правової доктрини в цілому все ж можна стверджувати, що дослідженню правової природи норм конституційного (державного) права приділялася значна увага. Зокрема, в роботах таких вчених як П.О. Недбайло, В.С. Основнін, В.Й. Лучін, С.С. Кравчук та інших були сформульовані концептуальні засади класифікації конституційно-правових норм. Але й серед радянських вчених не було єдності у поглядах щодо критеріїв класифікації норм радянського конституційного (державного) права.
Так на думку В.С. Основіна, критеріями класифікації норм конституційного (державного) права є: об'єкт правового регулювання; ступінь визначеності припису; сфера застосування правової норми; характер обов'язковості припису; форма вираження і юридична сила норми; час вступу норми в силу; її дія у просторі [136]. Видається, що запропоновані В.С. Основіним критерії є досить схематичними і в цілому відтворюють класифікацію норм радянського права, запропоновану в загальній теорії радянського права, тоді як специфіка норм конституційного права вимагає більш повної й комплексної класифікації