РОЗДІЛ 2.
ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ БЕЗРОБІТТЯ В ПЕРЕХІДНІЙ ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ
2.1 Періодизація та тенденції безробіття в період реформування економіки України
Аналіз природи безробіття в перехідній економіці вимагає дослідження тенденцій його формування. Як відомо, зміст явища розкривається більш детально шляхом виявлення певних тенденцій його розвитку. Тому з'ясування сутності безробіття в перехідній економіці потребує глибинного аналізу саме цього аспекту проблеми, який пов'язаний з особливостями трансформаційного періоду в Україні, що і обумовлює ряд специфічних ознак вітчизняного безробіття.
Взагалі, під тенденцією розуміємо напрям розвитку явища в різні періоди часу. Виявити тенденцію можна, проаналізувавши його динаміку протягом тривалого часу, шляхом співставлення даних щодо його перебігу. При цьому, тенденція може бути як позитивною, так і негативною. Дослідження тенденцій формування безробіття, на нашу думку, вимагає його аналізу на особливому для нашої країни галузевому та регіональному рівнях. Отримані результати такого дослідження мають важливе значення для побудови прогнозів, розробки стратегічних планів щодо обмеження негативних та закріплення позитивних тенденцій. Крім того, вони дають можливість побачити цілісну картину перебігу явища, узагальнити дані щодо розвитку того чи іншого процесу.
Для виявлення та аналізу основних тенденцій безробіття в перехідній економіці України необхідно, на нашу думку, розв'язати наступні завдання: по-перше, визначити періодизацію безробіття в Україні та його особливості в кожному з періодів; по-друге, дослідити галузеві тенденції формування та розвитку безробіття в умовах перехідного періоду; по-третє, виявити регіональні відмінності безробіття та з'ясувати причини їх утворення.
Питання визначення та класифікації періодів формування безробіття в перехідній економіці України вже обговорювалось в спеціальній економічній літературі. Так, Г.Мімандусова пропонує наступну періодизацію безробіття в перехідній економіці України: І період - 1991 - 1994 рр., ІІ період - 1994 - 1995 рр., ІІІ період - 1996 - 1999 рр. [64]. Однак, при цьому автор не визначає основної соціально-економічної специфіки кожного періоду та не виділяє критерії періодизації. Погоджуючись у цілому з даною періодизацією безробіття в Україні, вважаємо за необхідне її дещо доповнити та розширити. Так, на нашу думку, доцільно виділити такі періоди безробіття: І період - 1991 - 1995 рр. - поява безробіття; ІІ період - 1996 - 1999 рр. - загострення й наростання динаміки безробіття; ІІІ період - 2000р.- до теперішнього часу - обмеження і стабілізація безробіття.
Визначена періодизація безробіття вимагає проведення аналізу кожного з періодів з метою виявлення їх основної соціально-економічної специфіки та з'ясування загальних тенденцій безробіття в перехідній економіці України. Для цього, на думку автора, можна застосувати наступні критерії: абсолютна чисельність безробітних та динаміка рівня безробіття; розподіл чисельності безробітних за демографічною ознакою; розподіл чисельності безробітних за соціальним статусом та рівнем освіти; розподіл чисельності безробітних по регіонах; розподіл безробітних за галузями економіки; джерела утворення безробіття; коефіцієнт навантаження на ринок праці.
І період 1991 - 1995 рр. - поява безробіття.
Характерною ознакою першого періоду було різке зростання чисельності безробітних при поступовому сповільненні його темпів та низькі показники рівня безробіття. Після набуття сили Закону України "Про зайнятість населення", який офіційно визнав явище безробіття, у 1991 році з'явилися перші зареєстровані безробітні. Спочатку їх чисельність була незначною: на кінець 1991 року вона становила 6,8 тис. чол., на кінець 1992 року зросла вже до 70,5 тис. чол., у 1993 р. - до 79,5 тис. чол., в 1994 р. - до 98,5 тис. чол., а протягом 1995 року цей показник зріс до 126,9 тис. безробітних [64, c.23]. Таким чином, у 1992 р. їхня чисельність зросла в 10,4 рази, порівняно з 1991 р., у 1993 - в 1,1 рази, порівняно з 1992 р., а потім, протягом року, в 1,2 рази. Це свідчить про деяке сповільнення темпів зростання чисельності безробітних наприкінці першого етапу у порівнянні із ситуацією 1991 р. Поряд із кількісним зростанням чисельності безробітних на початку реформ, рівень безробіття в період 1991 - 1995 рр. знаходиться на досить низькій позначці. Так, в 1991 р. він складав усього 0,04%, в 1992 р. - 0,25%, в 1993 р. - 0,3%, в 1994 р. - 0,29%, а у 1995 р. - тільки 0,5% в середньому по Україні [64, c.23].
Протягом першого періоду відбувалася суттєва диференціація безробіття за демографічними, соціальними ознаками та освітньо-професійним рівнем. Так, за демографічними ознаками переважну більшість серед безробітних складали жінки та молодь. У 1992 р. частка жінок серед безробітних дорівнювала 79,2%, в 1993 р. - 75,8%, в 1994 р. - 72,5%, в 1995 р. - 71,2% [64, c.25]. Не дивлячись на деяке зменшення відносного показника, загальна тенденція переважання жінок серед безробітних спостерігається протягом всього першого періоду. В умовах, коли економічна ситуація різко погіршилася, масові звільнення почалися саме з жінок, а на роботу їх приймали в останню чергу. Разом з тим, зазначимо, постійне зростання цін поставило їх перед необхідністю пошуку заробітку. Багато жінок, особливо ті, хто раніше використовував надану державою можливість виховувати малолітніх дітей, змушені були знову повертатися на ринок праці.
Крім того, що безробіття першого періоду в Україні мало "жіноче обличчя", значний відсоток у загальній чисельності безробітних займала молодь у віці до 28 років. У період 1991-1995 рр. цей показник коливався в межах 41-37% [64, c.25]. Це надзвичайно небезпечна тенденція, оскільки не працевлаштована молодь особливо схильна до асоціальних проявів. Молодіжне безробіття цього періоду було викликане, насамперед, соціально-економічною нестабільністю в суспільстві, низькою та нерегулярно виплачуваною заробітною платою, відс
- Київ+380960830922