РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ І ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Методи дослідження
Для вирішення сформованих завдань застосовувались такі методи досліджень:
1. Теоретичний аналіз і узагальнення літературних джерел.
2. Анкетування.
3. Антропометричні методи.
4. Педагогічне тестування.
5. Фізіологічні методи.
6. Педагогічні спостереження.
7. Педагогічний експеримент.
8. Методи математичної статистики.
Теоретичний аналіз і узагальнення літературних джерел
Вивчення наукової літератури з теорії і методики фізичного виховання, фізіології, педагогіки і психології дало можливість виділити проблему підготовки студентів до самостійних занять фізичними вправами, виявити невирішені питання, визначити наукову задачу для власних досліджень. Аналіз наукових джерел дозволив розкрити зміст фізичного виховання у вищих закладах освіти, розкрити основні підходи до його оптимізації. Також вивчалися фізичний розвиток, фізична підготовленість, функціональні можливості і стан здоров'я студентів, їх ставлення до фізичного виховання і спорту. На основі аналізу і узагальнення літературних джерел було визначено об'єкт, предмет, гіпотеза, сформовані мета і завдання дослідження.
Анкетування проводилося з метою визначення ставлення і мотивації студентів до фізичного виховання і спорту. Зміст анкети передбачав отримання інформації про інтерес студентів до фізичної культури, мотиви відвідування занять, організаційно-педагогічні фактори, що впливають на якість навчального процесу з фізичного виховання, способу життя (див. додаток А).
Антропометричні методи досліджень використовувалися для визначення і характеристики довжини тіла, маси тіла, окружності грудної клітки, окружностей шиї, плеча, передпліччя, талії, таза, гомілки, зап'ястя ?144?.
Для вимірювання довжини тіла використовувався зростомір. Студент ставав на площадку прямою спиною до шкали, торкаючись до неї потилицею, лопатками, сідницями і п'ятками. Коліна розігнуті, п'ятки прилягали одна до одної, голова фіксувалася так, щоб зовнішні кути очей і слухових ходів були на одній горизонтальній лінії. У момент виміру довжини тіла той, кого вимірювали, робив вдих і затримував дихання. Виміри зросту проводилися з точністю до міліметра.
Для визначення маси тіла застосовувалася медична вага. Досліджуваний ставав в центр площадки ваги. Зважування проводилось з точністю до 100 г.
Вимірювання окружностей частин тіла проводилися в стандартному положенні, в горизонтальних площинах. Сантиметрова стрічка накладалась на частини тіла так, щоб нульове ділення знаходилося попереду, в полі зору, а інший кінець - над нульовою позначкою і відмічав числові ділення. Стрічка щільно, але без втискання в шкіру, прилягала до частин тіла, що вимірювалися.
Окружність плеча вимірювався у спокійному стані в ділянці найбільшого розвитку м'язів плеча. Рука вільно звисала, м'язи розслаблені.
Окружність передпліччя вимірювався в ділянці найбільшого розвитку м'язів руки, яка була розслаблена і вільно звисала вниз.
Окружність талії - сантиметрова стрічка накладалася на 5-6 см вище клубових гребнів.
Окружність таза - стрічка накладалася в ділянці найбільших виступів ягодиць.
Окружність стегна вимірювався у вихідному положенні: ноги на ширині плеч, вага тіла рівномірно розподілена на дві ноги. Стрічка накладалася на стегно під ягодичною складкою.
Окружність гомілки вимірювався в ділянці найбільшого розвитку литковидного м'яза.
Окружність грудної клітки - стрічка проходила ззаду під нижніми кутами лопаток, спереду на рівні сосків (для жінок вище грудей).
Гармонійність розвитку мускулатури. Технологія розрахунку нормативів гармонійності атлетичного розвитку передбачала множення окружності таза на відповідний коефіцієнт (середнього або вищого стандарту) ?83? (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Коефіцієнт гармонійності розвитку мускулатури для чоловіків
Частини тілаСередній стандарт гармонійного атлетичного розвиткуВищий стандарт гармонійного атлетичного розвиткуПередпліччя0,3170,341Плече0,3810,425Шия0,4110,425Грудна клітка1,111,18Талія0,841,18Стегно0,5960,619Гомілка0,3970,408
Оцінка результатів проводилася шляхом порівняння індивідуальних окружностей різних частин тіла із середнім чи вищим стандартом для певної людини. Якщо індивідуальні величини нижчі середнього стандарту, давалася оцінка "гармонійність атлетичного розвитку нижче середнього рівня"; якщо відповідають величинам середнього стандарту - "середній рівень гармонійного атлетичного розвитку"; якщо індивідуальні показники знаходяться між середнім і вищим стандартами - "вище середнього рівень гармонійного атлетичного розвитку"; якщо відповідають вищому стандарту - "високий рівень гармонійного атлетичного розвитку".
Педагогічне тестування включало комплекс методик, що спрямовані на визначення фізичної підготовленості студентів.
Фізична підготовленість оцінювалась за результатами контрольних вправ, що передбачені Державними тестами і нормативами оцінки фізичної підготовленості населення України [56].
Тестувалися сила, швидкість, спритність, витривалість, гнучкість та швидкісно-силові якості.
Рівень сили визначався за результатами підтягування на перекладині у висі та піднімання в сід за 1 хв., швидкості - за результатами бігу на 100 м; спритності - за результатами човниковому бігу 4 х 9 м; витривалості - за результатами бігу на 3000 м ї 2000 м; гнучкості - за результатами нахилу тулуба вперед із положення сидячи; швидкісно-силові якості - за результатами стрибка у довжину з місця.
Підтягування у висі виконувалося на високій перекладині. Учасник хватом зверху брався за перекладину і, згинаючи руки, підтягувався до такого положення, аби підборіддя було над перекладиною. Потім повністю випрямляв руки, опускаючись у вис. Вправа повторювалася стільки разів, скільки в учасника вистачить сил.
Піднімання в сід за 1 хв. Учасник тестування лягав спиною на рівну поверхню, ноги зігнуті в колінах під прямим кутом, відста
- Київ+380960830922