РОЗДІЛ 2
ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКІ АСПЕКТИ ГРОМАДЯНСЬКОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ СЕРЕДНІХ ШКІЛ У ФРАНЦІЇ
2.1. Формування загальнолюдських ціннісних уявлень учнів французьких середніх шкіл у процесі громадянської освіти
За два століття, які минули після прийняття декретів 1792 й 1793 років, що закріпили за державою основну роль у розробці й реалізації освітньої політики, Франція створила одну з найпередовіших у світі систем освіти й фахової підготовки. Завдання, що стоять перед цією системою, продовжують ускладнюватися внаслідок стрімких соціальних, економічних і технологічних змін і все вищих вимог з боку сім'ї й суспільства. У зв'язку з необхідністю адаптації до найглибших соціально-економічних і культурних змін, що відбуваються протягом останніх 30 років, французька система освіти перебуває в процесі безупинного розвитку. Змінами охоплено всі рівні системи освіти Франції (див. додаток А). Перетворення супроводжуються численними дискусіями з питань фундаментальних цілей освіти, зокрема, щодо необхідності досягнення збалансованості навчання "в інтересах підготовки молоді до трудової діяльності й освіти, завданням якої є дати всім елементи загальної культури, забезпечуючи, таким чином, можливість кожному здійснювати свободу вибору й реалізовувати в повному обсязі свої громадянські права" [260, 156].
В основі державної системи освіти Франції лежать чотири принципи: загальнодоступність, відсутність дискримінації, неупередженість і світський характер навчання. Протягом багатьох років система освіти залишалася найвищою мірою централізованою, ієрархічною й одноманітною з погляду організації й функціонування. Становище почало змінюватися з 60-х рр. При цьому з'явилися дві тенденції, що заслуговують на увагу. З одного боку, програми й методики навчання було приведено у відповідність до вимог часу, а рішення, що стосуються внутрішньої організації навчальних закладів, виносяться на обговорення шкільних рад, причому заохочується участь у таких обговореннях учнів, їхніх батьків і депутатів місцевих виборчих органів влади. З іншого боку, держава "була змушена вжити необхідних заходів у зв'язку із значним збільшенням кількості учнів на всіх рівнях навчання, як унаслідок демографічних чинників, так і, що ще більш важливо, через збільшення тривалості навчання й цілеспрямованої державної політики щодо забезпечення молоді все більш широкого доступу в ліцеї й університети в інтересах підготовки спеціалістів, необхідних для розвитку країни" [260, 155].
Демократизація освітньої системи Франції, яка розпочалася в 60-і рр. XX ст., визначає зміст програм з предмета "Громадянське виховання" у початковій і середній школах Франції. Демократичним цінностям і принципам відповідають певні ключові поняття, що вивчаються учнями й визначають їхню громадянську позицію. У рекомендаціях Міністерства Національної Освіти Франції з цього предмета (1997 р.) упор робиться на те, щоб "розвивати в учнів здатність міркувати, розглядати різноманітні ситуації, які сприяють процесу мислення й дозволяють їм зрозуміти зміст людських інститутів, що вписують ці цінності в реальність буття" [226, 49].
Перш ніж розглядати особливості програм курсу "Громадянське виховання", ми вважаємо за необхідне подати стислу характеристику рівнів середньої освіти у Франції. За рідкісним винятком, діти зазвичай приходять у початкову школу в шість років. Державна школа є комунальною: починаючи з 1833 р. будівництво, оснащення й утримання шкіл здійснюються комуною або об'єднанням комун. З часу прийняття законів, запропонованих Жюлем Феррі (1881 - 1882), початкове навчання є обов'язковим, а навчання в державній школі - світським і безкоштовним. Держава, у свою чергу, здійснює контроль за просуванням по службі шкільних викладачів, які набираються в переважній більшості випадків на конкурсній основі. Звичайна тривалість початкового навчання складає п'ять років і розділена на цикли - підготовчий, елементарний і середній, які разом складають цикл базової підготовки.
Починаючи з 1975 р., всі учні, незалежно від рівня знань, приходять до колежу. Колеж належить до категорії навчальних закладів, що дають середню освіту, туди приймаються діти віком 11 - 12 років, які до цього закінчили середній цикл початкової школи. Переважна більшість учнів проходить повний курс цього першого етапу середньої освіти.
Навчання в колежі (див. додаток А) розраховане на чотири роки: шостий клас (цикл адаптації), п'ятий, четвертий класи (основний цикл) і третій клас (цикл орієнтації). Два перших класи (6-й і 5-й) складають оглядовий цикл, де викладаються предмети загальноосвітнього характеру (французька мова, математика, іноземна мова, історія, географія, економіка, громадянське виховання, природні й технічні науки, біологія й геологія, технологія, художнє виховання - музика й малювання, спорт і фізична культура).
Колеж виконує подвійне завдання: 1) дає можливість здобути освіту; 2) орієнтує у виборі подальшої загальноосвітньої й фахової підготовки. Реформа міністра освіти Р.Абі 1977 р., що призвела до створення "єдиного колежу", а також скасування в 1989 р. "щабля орієнтації" по закінченні п'ятого класу радикально змінили принцип формування класів: тепер учні з різним рівнем підготовки вчаться в одному класі. Близько 80% учнів навчаються в державних колежах. У рамках політики децентралізації їхнє будівництво, оснащення, утримання й функціонування перебувають у компетенції департаментів. Держава, у свою чергу, відає найманням, підготовкою, призначенням і оплатою праці викладачів, їхнім службовим ростом, забезпеченням підручниками й необхідним устаткуванням (комп'ютерами, аудіовізуальними засобами й т. ін.). Вона надає додаткові кредити навчальним закладам. Кількість учнів у приватних колежах за останні 20 років збільшилася в середньому на 2,5%. Ідеться про приватні колежі, що мають угоди про співробітництво з державними органами, причому держава бере на себе всі витрати на оплату праці викладачів. Витрати на функціонування навчальних закладів ро