РОЗДІЛ 2
ВПЛИВ М.МІХНОВСЬКОГО НА РОЗВИТОК ПОЛІТИЧНИХ ПРОЦЕСІВ КІНЦЯ ХІХ століття.
2.1. Еволюція національного руху і початок політичної діяльності М.Міхновського
Микола Іванович Міхновський народився 19 (31 н. ст.) березня 1873 р. [35] в селі Турівці Прилуцького повіту Полтавської губернії (нині Яготинський район Київської області) в сім'ї священика. Батько, нащадок старого козацько-попівського роду, свято беріг національні традиції. Проповіді виголошував лише українською мовою, не зважаючи на заборону російської адміністрації. Взагалі родина Міхновських була щироукраїнська.
Турівка ввійшла до біографії багатьох відомих людей. Село належало Миколі Маркевичу. Він тут жив, писав п'ятитомну "Історію Малоросії", якою суттєво збагатив українську історіографію. Складена в патріотичному дусі, праця мала великий вплив на громадськість. Деякий час у М.Маркевича гостював Т.Шевченко, й, можливо, батько М.Міхновського зустрічався з Кобзарем. О.Пушкін і М.Глінка теж побували в цьому селі. Тут народився Мусій Кононенко - український поет і громадський діяч.
Середню освіту М.Міхновський одержав у Прилуцькій чоловічій гімназії (1883 - 1891). Його першим політичним кроком стало заснування в навчальному закладі Української студентської громади. Головним у її діяльності була боротьба за долю власного народу, поліпшення його добробуту. За прикладом М.Міхновського така ж громада повстала в Лубенській гімназії під керівництвом його товариша Володимира Шемета [36, с. 589].
По закінченні гімназії М.Міхновський вступив на юридичний факультет Київського університету, де викладав його старший брат Гаврило [37, с. 43]. Вони обоє брали активну участь в культурно-просвітницькій роботі.
В цей час серед молоді засновуються громади. У середині дев'яностих років активно діяла українська студентська громада в Київському університеті. Серед її членів були: Д.Антонович, І.Черкаський, М.Кривенюк, М.Міхновський, В.Шемет, С.Шелухин, Є.Черняхівський та інші. На погляди соціал-демократичної частини громади мали вплив листи М.Драгоманова, який ідеї незалежності України називав передчасними. В тісних стосунках з "драгоманівським" гуртком - І.Стешенком, О.Моргуном, К.Василенком, П.Тучапським, М.Ковалевським - була Леся Українка.
М.Міхновський приєднався до українофілів. Найавторитетніший з них - письменник О.Кониський, не став його духовним орієнтиром. М.Міхновський не погоджувався з пануючим серед українофілів переконанням, що добробуту народу можна досягти освітою і моральним вихованням. Він відкидав аполітизм і поміркованість останніх. Ідеалом боротьби за самостійність України для М.Міхновського був Т.Шевченко.
За умов кризи загальноросійського народництва радикально налаштована молодь прагнула перетворити український рух з просвітянсько-культурного на політичний, орієнтуючись на власні національні цінності, забарвлені ідеями соціальної справедливості. Пошук нових ідей, організаційних форм протягом 90-х років призвів до виникнення національних об'єднань політичного спрямування. Згодом вони стали перехідним містком до утворення українських партій.
Студенти Харківського університету М.Базькевич, М.Байздренко, І.Липа та урядовець В.Боровик у 1891 році заснували таємне "Братство тарасівців". Вони відвідали могилу Т.Шевченка і поклялися все життя бути вірними його заповітам [38, c. 264]. Члени новоствореного товариства називали себе "Братством тарасівців", а також "Братерством".
Серед засновників організації часто називають М.Міхновського. П.Мірчук пише про промову виголошену М.Міхновським на Тарасовій могилі: "М.Міхновський продекламував своїм товаришам "Заповіт", а потім відчитав поему "Сон" і закінчив своїми висновками: "Ось так бачив наш великий Пророк минуле й сучасне України та українського народу. Чарівний край і багатий, мов рай, а життя українського народу, господаря того краю, колись щасливе, тепер гірше, аніж у пеклі. Бо - Московщина його поневолила. Бо - Московщина всі соки з нього висисає і на кістках його синів свою імперію будує. А тому, щоб привернути щасливе життя українському народові, треба вигнати з України зайду-ворога, московських окупантів. Очевидно - силою, бо добровільно він не вступиться. А тому - "вставайте, кайдани порвіте і вражою злою кров'ю волю окропіте!" Значить, - підготовте й піднімайте національну революцію, яка знищить московське панування над Україною і приверне самостійність Української Держави!" [7, с. 14].
На нашу думку, малоймовірно, щоб випускник гімназії, абітурієнт Київського університету міг відразу стати своїм у колі переважаючого студентського загалу з Харкова, а тим більше виступити перед ними на Чернечій горі з палкою промовою, слова з якої цитує (без посилання на джерело!) відомий дослідник українського національно-визвольного руху П.Мірчук. Інша справа, що вже у студентські роки завдяки своїй активності Міхновський досить швидко зблизився з братчиками.
С.Шемет стверджує, що ініціатор і організатором братства був М.Міхновський [2, с. 5]. Однак більшість дослідників називають керівником першої самостійницької організації України члена харківської студентської громади І.Липу [39, с. 204], [40, с. 55].
Стурбоване тим, що українська молодь йде в російські революційні організації, братство утверджувало український рух як альтернативу російському. Однією з основних цілей було подолання аполітичності й організаційної аморфності українофільських громад. Тарасівці першими серед українських політичних об'єднань намагались поширити свій вплив на село.
Члени братства досить швидко структурували свою організацію. Його гуртки існували щонайменше в 10 містах. Одним з перших було засновано полтавський гурток братства. В.Боровик, М.Байздренко, М.Яценко, Д.Дробиш, О.Столбин входили до "громадки" у Харкові. Чернігівський гурток сформувався не пізніше 1893 р., а його членами були В.Андрієвський, В.Дейша (дружина М.Коцюбинського). В Лубнах тарасівців очолював В.Шемет. 1892 року В.Боровик заснував гурток у Києві, який по
- Київ+380960830922