Ви є тут

Міжнародно-правовий захист права людини на приватність персоніфікованої інформації.

Автор: 
ПАЗЮК Андрій Валерійович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2004
Артикул:
0404U000599
129 грн
Додати в кошик

Вміст

розділ 2.2 дисертації.
Окремо слід відзначити наукові праці російського вченого В.П. Іванського, присвячені проблемам захисту приватної сфери життя людини у зв'язку з використанням інформаційних технологій [66, 67]. У своїй дисертаційній роботі він, зокрема, зосереджує увагу на порівняльному аналізі положень, що містяться в національних законах деяких європейських країн, датованих 80-90-и роками двадцятого століття. Проте учений не враховує той факт, що з 1995 року країни-члени Європейського Союзу приводять свої законодавства у відповідність з європейськими правовими стандартами, усуваючи наявні в них розбіжності. Окресливши наявні проблеми забезпечення безперешкодної передачі даних між країнами з різним рівнем захисту, В.П. Іванський залишає поза увагою питання, яке є суттєвим для розуміння причин наявності розбіжностей у національних підходах країн континентальної й англосаксонської правових сімей, насамперед країн ЄС і США, та шляхів їх подолання в контексті транскордонної передачі.
Дослідженню принципових розбіжностей у підходах до обраних європейськими країнами і Сполученими Штатами Америки моделей регулювання обробки персоніфікованої інформації, зокрема, статутного регулювання (країни ЄС) і саморегуляції приватного сектора (США) приділяють увагу Н. Платтен [68], П. Мей [69], П. Реган [70]. З точки зору узгодження цих протилежних підходів у контексті транскордонної передачі даних між ЄС і США зазначені питання розглядаються в роботі А. Флейшмена [71]. Вплив європейських стандартів захисту приватності персоніфікованої інформації на законодавство Канади досліджує К.Дж. Беннетт [72].
Проблеми узгодження міжнародних стандартів, які містяться у документах Європейського Союзу, Ради Європи й Організації Економічного Співробітництва і Розвитку, досліджує іспанець С.Л. де ла Ескобар [73] та творчий колектив у складі професорів К.Дж. Беннетта (Канада) і Ч.Д. Рааба (Велика Британія) [74, 75, 76].
Питанням, що виникають у зв'язку з передачею даних до країн, які не надають адекватного, у європейському розумінні, рівня правового захисту приватності персоніфікованої інформації, присвячується робота Ф.М. Карліна [77]. Розв'язати ці проблеми за допомогою договірних механізмів пропонують дослідники Е. Логворс [78], В. Котші [79], А. Дікс [80]. З огляду на відсутність відповідних досліджень в українській науці міжнародного права, а також їх актуальність для розробки й впровадження відповідного механізму для передачі персональних даних як одержувачам в Україні, так і відправниками з України, міжнародно-правові механізми захисту приватності персоніфікованої інформації під час транскордонної передачі аналізується в підрозділі 2.3 цього дослідження.
Теоретичні і практичні питання впровадження міжнародно-правових, зокрема, європейських, стандартів у галузі прав людини в законодавство України були предметом досліджень українських науковців у різних площинах і контекстах. Серед перших фундаментальних робіт у науці міжнародного права з питань взаємодії міжнародного і внутрішньодержавного права можна назвати працю В.Г. Буткевича [81]. Ця тема дістала подальший розвиток в численних наукових розробках В.Н. Денисова [82, 83, 84, 85], а також його спільних працях з В.І. Євінтовим [86, 87].
Окремі питання взаємодії міжнародного і внутрішньодержавного права України в інформаційній сфері розглядають І.Ю. Онопчук [88, 89], В. Опришко [90], О. Павличенко [91]. Висвітлюючи проблеми інформатизації, питання вдосконалення інформаційного законодавства вивчає авторський колектив Донецького Інституту економіки і промисловості [92].
Проблемам приведення законодавства України у галузі правового захисту приватності персоніфікованої інформації у відповідність до вимог європейських стандартів присвячено лише кілька публікацій українських науковців. Серед них стаття С.В. Шевчука, в якій розглядаються актуальні питання реалізації конституційного права на доступ до персоніфікованої інформації [93], а також статті Т.А. Костецької [94], К.Б. Полінкевич [95, 96]. У зазначених роботах наголошується на необхідності впровадження європейського підходу до захисту приватності персоніфікованої інформації, однак не пропонуються політико-правові моделі, які б враховували особливості правової системи України.
З іншого боку, в працях авторського колективу українських дослідників у складі О. Баранова, В. Брижка, Ю. Базанова [97, 98] пропонується правова модель захисту персональних даних, яка однак викликає низку суттєвих зауважень, оскільки побудована не на концепції приватності, а на праві інтелектуальної власності. З огляду на недостатню розробленість зазначеного питання в українській правовій науці, нами дається спроба окреслити шляхи вдосконалення чинного законодавства України з урахуванням досвіду європейських країн у третьому розділі дисертації.
Отже, проведений огляд літератури з теми дисертації дозволяє констатувати недостатню розробленість в українській науці міжнародного права вищезазначених актуальних питань міжнародно-правового захисту приватності персоніфікованої інформації, що й визначає основні напрямки цього дослідження і його структуру.

1.2. Нормативна природа і межі здійснення права на приватність персоніфікованої інформації

У цьому підрозділі пропонується розглянути нормативну природу права на приватність персоніфікованої інформації як загальновизнаного права людини, закріпленого в міжнародно-правових документах, а також зарубіжному і вітчизняному конституційному праві. Дослідження зазначеної проблеми є важливим також для визначення правових рамок здійснення права на приватність, що безпосередньо пов'язано з проблемою узгодження цього права людини з конкуруючими інтересами інших осіб та всього суспільства. Саме в цих положеннях закладаються основи, стрижневі елементи і принципи сучасного міжнародно-правового інституту захисту приватності персоніфікованої інформації, які визначають тенденції його подальшого розвитку.
Міжнародно-правовим проблемам захисту прав людини, особл