РОЗДІЛ 2
ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ АДАПТИВНИХ СИТУАЦІЙ, СФОРМОВАНИХ ПІСЛЯ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ
Спираючись на теоретично окреслене вище поняття cоціальних змін після Чорнобильської аварії як травми, що перетворила життєві ситуації людей на ризикогенні, а також трактуючи ситуацію адаптації особистості до Чорнобильської катастрофи як унікальну екосоціальну ситуацію, проаналізуємо реальні життєві обставини, що склалися в різних групах постраждалих. Фактологічною основою аналізу життєвих ситуацій потерпілих слугують наукові та науково-практичні видання, присвячені різногалузевим дослідженням наслідків Чорнобильської катастрофи [90-105]. Характеристики ситуацій будемо описувати, додержуючись запровадженого масштабно-рівневого розподілу на мега-, макро- і мікросоціальні фактори і обставини, детально зупиняючись на чинниках мега- і макровиміру. Розглянемо їх у виокремлених теоретично екологічному, правовому, інформаційному, економічному і соціальному полях виміру багатоаспектної ситуації. В кожному полі виміру окреслимо основні фактори, які можуть справляти різний в адаптивному сенсі вплив на потерпілих. Будемо вважати позитивними ті з чинників, які сприяють адаптації, і ризикогенними - ті з них, які уповільнюють адаптивні процеси. Формоутворюючим в ситуації після Чорнобилю є радіологічний ризик, тому оцінки факторів з інших полів виміру будемо співвідносити з тим, збільшує чи зменшує їх дія цей ризик.
Адаптивні дії будемо розглядати під кутом зору можливості зниження наявних в ситуації ризиків. Такі дії, зокрема, розробляли з метою зниження радіологічного ризику фахівці Чорнобильських науково-виробничих напрямків. Наведемо різновиди адаптивних дій у відповідності до видів ризиків. Окреслимо умови і перешкоди їх запозичення адаптантами різних груп потерпілих. Опишемо засвоєння розроблених адаптивних дій як один з варіантів перенавчання новій поведінці, яка є основою ефективних моделей соціальної адаптації, які реально знижують радіологічний ризик.
Проаналізуємо основні чинники, дійсні в макросоціальних ситуаціях різних груп потерпілих і відповідно до них опишемо ті типи моделей соціальної адаптації, які можуть бути найбільш поширені. Насамперед, зосереджуючись на особливостях дії радіологічного фактора, проаналізуємо екологічні характеристики і оцінки ситуацій потерпілих з урахуванням їх специфіки для кожної групи.
2.1 Життєві ситуації потерпілого населення в екологічному вимірі і специфіка вимірювання наявних ризиків
Чорнобильська катастрофа нині розцінюється в цілому як глобальна екологічна, наслідки якої мають планетарний масштаб. В територіально-екологічному сенсі це для України означає 130 тис. кв. км (20% усієї території) забруднені цезієм з рівнем 1,8*1010 Бк/кв.км. і вище, тобто з рівнем забруднення, що перевищує доаварійний в десять і більше разів. У 1986-1992 роках з господарювання виведені (тобто визнані небезпечними для проживання і праці людей) більше 507,77 кв.км. земель. Радіаційне забруднення вплинуло на життєдіяльність населення всіх цих регіонів, а з території 2,6 тис кв.км. (зона відчуження і зона безумовного відселення) населення було переселене [100-102, 106]. Оскільки забруднення має нерівномірний характер, а рівень забруднення кожної "плями" також різний (як і ландшафт місцевості), в кожному населеному пункті виникають власні проблеми, пов'язані з дослідженням нових умов, оцінюванням ризику, а також зі змінами у поведінці та господарюванні, потрібними для зниження радіологічного ризику.
В руслі вивчення адаптації людини до Чорнобильської катастрофи окреслення нових умов життя в екологічному вимірі - задача, виконання якої є передумовою подальшого ефективного пристосування особистості. Всебічне оцінювання радіологічного ризику будемо вважати одною з перших адаптивних дій і суспільства, і людини після Чорнобилю. Виникає потреба розгляду власне процесу та складових оцінювання, оскільки цей процес і його складові втілюються у якості набутих людиною знань про екологічну ситуацію.
Оцінювання відбувається як на мікро-, так і на макросоціальному рівні суспільства. На мікросоціальному рівні екологічні фактори оцінює особа-адаптант, а на макросоціальному рівні метою оцінювання нових умов керуються науково-дослідні заклади. Експертна думка фахівців з часом легітимізується в суспільстві як загально прийнятна, слугує науковим підгрунтям управлінських (та, частково - особистих) рішень. Фахові оцінки нових екологічних умов - не тільки передумова формування подальших масових, колективних оцінок, культурного досвіду, а й основа розширення адаптивної підсистеми дій соціальної системи, передумова інновацій, потрібних для виживання спільноти.
Необхідність порівняння об'єктивного і суб'єктивного способів оцінювання випливає також з задачі окреслення ситуації не як природної, відокремленої від людини, а як екосоціальної, всі оцінки і характеристики якої одержані вписаними в неї соціальними акторами з власних мотивацій або на замовлення. Отже, описуючи життєві ситуації постраждалого населення у екологічному вимірі, будемо додержуватись соціального контексту.
Масштаби катастрофи було визначено об'єктивними (згідно традиційних наукових конструктів) одиницями виміру: площею та інтенсивністю забруднення, його тривалістю і характером, списком забруднювачів-радіонуклідів, їх фізико-хімічними властивостями, потенційно небезпечним впливом на різні складові біосфери і т.ін. Науковці вивчають зміни природного світу після аварії у їх взаємозв'язку та взаємовпливі; результати цих досліджень є об'єктивними характеристиками ситуації в її екологічному вимірі.
Водночас наукове оцінювання багатоаспектного впливу радіологічного фактора на довкілля перебуває в соціальному контексті, що демонструють два аспекти цієї соціальної діяльності. З одного боку, вивчення нових умов виконується на сформоване замовлення, грунтоване актуальністю цієї роботи для спільноти, отже - соціальні умови, в яких виконується