Ви є тут

Стратегія забезпечення конкурентоспроможності підприємств аграрного сектора економіки

Автор: 
Шепіцен Андрій Олексійович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2004
Артикул:
0404U000780
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
КОМПЛЕКСНИЙ АНАЛІЗ КОНКУРЕНТНОГО СЕРЕДОВИЩА
ТА ВИЗНАЧЕННЯ ХАРАКТЕРИСТИК КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

2.1. Характеристика конкурентного середовища підприємств аграрного сектора економіки
Характеристика конкурентного середовища дає змогу з'ясувати ступінь його агресивності, гостроту суперництва в ньому та визначити основні критерії досягнення успіху в конкурентній боротьбі. Таку інформацію можна використовувати для розроблення стратегій ведення конкурентної боротьби, які залежно від типу та факторів конкурентного середовища можуть бути націлені на розвиток тих чи інших параметрів, що є найважливішими при прийнятті споживачем рішення про придбання певної продукції на певному ринку - від суто цінових аспектів продукції на ринку чистої конкуренції та стратегії ресурсозбереження на всіх стадіях виробництва, яка забезпечить переваги підприємства в конкурентному середовищі, до якісних факторів конкурентоспроможності продукції на ринку олігополії та стратегії постійного поліпшення якості і якомога більшої диференціації, що буде успішною для підприємства.
Як зазначалося в підрозділі 1.2, першою стадією оцінки конкурентного середовища є визначення територіальних і товарних меж ринку, на якому ведеться конкуренція між виробниками. Територіальні межі товарного ринку в аграрній сфері традиційно визначалися межею району, оскільки планування й розбудова інфраструктури агропромислового комплексу здійснювалися за умов планової економіки, тому переробні підприємства (основні споживачі продукції аграрного сектора) в основному обслуговують ринок району, і, як результат, відносини конкуренції між підприємствами аграрного сектора найбільше реалізуються саме в межах районного ринку.
Однією з причин можна вважати й ту обставину, що управління сільського господарства районної адміністрації регулярно проводить збори керівників підприємств, де і визначаються лідери та аутсайдери району; між підприємствами району розподіляються кошти, виділені державою на дотацію сільського господарства, техніка, яка може бути надана в лізинг (через НАК "Украгролізінг"). Можна вказати й на інші фактори, що підтверджують найбільший прояв конкурентних відносин між сільсько-господарськими підприємствами саме в межах районного ринку.
Досліджуваний Обухівський район розташований у центральній частині Київської області, на правому березі Дніпра. Він має високорозви-нене сільськогосподарське виробництво, високий розвиток інфраструктури та є одним із провідних аграрних районів столичної області. Проте для району характерні й негативні тенденції періоду реформування аграрного сектора України, які виявляються в нестійкості виробничо-господарських зв'язків, відсутності прозорого ринку сільськогосподарської продукції, диспаритеті цін на сільськогосподарську та промислову продукцію, зниженні купівельної спроможності споживачів, недосконалості законодавчого за-безпечення, відсутності системної державної політики в аграрній сфері, неконкурентоспроможності сільськогосподарської продукції на світовому ринку та ін.
Однак на фоні негативних наслідків слід зазначити й позитивні здобутки проведених перетворень, які дозволили сформувати відносно ефективне конкурентне середовище в аналізованому районі:
- проведено реструктуризацію аграрних формувань, в результаті якої створено багатоукладну економіку на основі поєднання різних форм власності на землю та засоби виробництва. Рівноправне функціонування суб'єктів різних форм власності стало початковою передумовою створення ефективного конкурентного середовища. станом на 1 січня 2003 року в Обухівському районі зареєстровано 17 сільськогосподарських підприємств,
із них - 4 сільськогосподарські товариства з додатковою відповідальністю,
4 приватні фірми, 4 сільськогосподарські виробничі кооперативи, 3 закриті акціонерні товариства та 1 радгосп;
- формується система для мотивації сільськогосподарських працівників через участь у розподілі прибутків від виробничої діяльності підприємства;
- законодавчо визначена вільна підприємницька діяльність сільсько-
господарських товаровиробників у всіх сферах прикладання праці, на відміну від жорсткого державного замовлення і втручання майже в усі види діяльності підприємств;
- створюється, хоча з певними недоліками й повільними темпами, ринкова інфраструктура аграрного ринку, яка дасть змогу підприємствам вільно реалізувати вироблену продукцію;
- активно створюється система інформаційного забезпечення сільсько-господарського виробництва, яка дасть змогу підприємствам отримувати оперативні дані щодо ринкової кон'юнктури на ринках основної продукції, що виробляється в районі;
- сформована система дорадчих служб для надання консультаційної допомоги сільськогосподарським товаровиробникам.
Сільськогосподарські підприємства району є суб'єктами ринку, на якому в процесі суперництва вони формують конкурентне середовище
(табл. 2.1). Слід наголосити, що конкурентне середовище на аграрному ринку в Обухівському районі представлене усіма трьома його рівнями:
- регіональним (конкуренція між підприємствами району);
- міжрегіональним (конкуренція між виробниками сільськогоспо-дарської продукції Обухівського району та виробниками інших районів);
- міжнаціональним (конкуренція з імпортерами сільськогосподарської продукції).
Причина існування такого конкурентного середовища - досить високий рівень промислового виробництва в районі, близькість до мегаполісу -
м. Києва, велика кількість міського населення та його відносно висока купівельна спроможність.

Таблиця 2.1
Характеристика сільськогосподарських підприємств в Обухівському районі за 2002 рік
№ПідприємствоСередньоспискова кількість працівниківПлоща сільськогосподарських
угідь, гаПлоща ріллі на 1 працівника, гаріллісіножатіпасовища1СТДВ "Краснослобідське"2762398,433,2-8,692ЗАТ АФ "Германівське"1811926,62--10,643СВК "Україна"3262222,9--6,824С