РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ І ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Аналіз спеціальної літератури і методика оцінки характеристик змагальної діяльності
Аналіз спеціальної літератури з проблеми змагальної діяльності і спеціальної силової підготовки дозволив:
- обрати найбільш значимі характеристики змагальної діяльності й уточнити методику аналізу характеристик змагальної діяльності;
- виділити групи м'язів і режими їхньої роботи, що забезпечують успішність виконання обраних для дослідження ТТД у партері;
- визначити основні засоби підвищення ефективності виконання обраних ТТД;
- сформулювати актуальні завдання і мету роботи, обрати адекватні їм методики і програму дослідження, обговорити одержані результати.
Для оцінки характеристик змагальноі діяльності в даній роботі використано методи відеозйомки, відеоаналізу і хронометрування. Відеозйомка проводилася камерою SONY-500 на першостях України серед юнаків 2000 року, спартакіаді школярів України 2000 року та Кубку України серед молоді 2002 року. Далі використовувався відеоаналіз цих сутичок та сутичок на Іграх Олімпіад в Атланті та Сіднеї з ліцензійних касет за допомогою відеоплейєра LG w142w. Відеоаналіз в порівнянні з візуальними спостереженнями має таку перевагу: по-перше дозволяє багато разів та сповільнено продивлятися ТТД, по-друге точно фіксувати час проведення дії, це дозволяє з більшою надійністю розподіляти ці прийоми за групами та за часом. За допомогою хронометрування усіх дій борців та методів математичної статистики було обчислено такі характеристики змагальної діяльності:
- тривалість сутичок, а також тривалість боротьби в стійці й у партері окремо;
- розподіл складу виконаних ТТД за часом сутички;
- співвідношення результативності ТТД за класами, підкласами і групами відповідно до класифікації;
- кількість ТТД, виконаних борцем за хвилину, за сутичку, за змагання;
- сума балів за сутичку, за змагання;
- середній бал за одне ТТД;
- розподіл кількості попереджень за часом ведення сутички.
Також було визначено найбільш результативні хвилини сутичкі окремо при боротьбі в стійці й партері та найбільш результативні ТТД при боротьбі в стійці та партері, разраховано коефіциент надійності атаки.
Для вивчення залежності складу ТТД від ваги борців було проведено поділ усіх спортсменів на три вагові групи: легка (вагові категорії 48, 52, 57 кг), середня (вагові категорії 62, 68, 74, 82 кг), важка (вагові категорії 90, 100, 130 кг). Далі змагальна діяльність аналізувалася окремо за кожною ваговою групою.
2.2. Педагогічні спостереження, педагогічний експеримент, тестування, математична статистика і кваліметрія
Педагогічні спостереження проводилися на навчально-тренувальних заняттях, зборах, змаганнях і при проведенні комплексних обстежень.
Вони дозволили скорегувати рекомендації з програми підготовки. Опитування й експертні оцінки були використані для узагальнення досвіду провідних спеціалістів з питань контролю й організації підготовки.
Педагогічний експеримент зводився до комплексного обстеження борців як за медико-біологічними, так і власне педагогічними показниками. Він був спрямований на вдосконалення спеціальних силових здібностей груп м'язів, що визначають успішність виконання переворотів у партері.
У педагогічному експерименті, брали участь 22 борця у віці від 16 до 20 років, з яких 5 - майстри спорту, 13 - кандидати в майстри спорту і 4 - спортсмени 1-го розряду. Усі спортсмени були розподілені у відносно рівнозначні групи: в експериментальну групу (ЕГ) увійшли 3 - МС, 6 - КМС, 2 - спортсмени 1-го розряду; у контрольну групу (КГ) відповідно ввійшли 2 - МС, 7 - КМС, 2 - спортсмени 1-го розряду.
За тривалістю педагогічний експеримент склав півтора року. На цей час в експериментальній групі було заплановано три періоди спеціальної силової підготовки, що включали три контрольних етапних обстеження. Ці обстеження у всіх випадках припадали на спеціально-підготовчий етап підготовчого періоду поточного макроциклу (друга половина жовтня, перша половина квітня і початок грудня наступного року). План-графік педагогічного експерименту представлений у таблиці 2.1. Програми підготовки №1 і №3 (див. табл. 2.1) у спортсменів контрольної й експериментальної груп не відрізнялися. Програма підготовки №2 в експериментальній групі містила в собі такі особливості. У план розминки була введена вправа "забігання ногами навколо голови" 10 разів на час; тест виконувався три рази. ССП містила в собі вправи спеціального комплексу і використання контрольно-тренажерного пристрою, які виконувалися після закінчення вечірніх тренувань протягом 20-30 хвилин. У понеділок і четвер основне навантаження планувалося для м'язів спини і ніг. В вівторок і п'ятницю тренувалися м'язи рук, грудей і шиї. Борці виконували 2-3 вправи по 4-6 підходів. Кількість повторень у підході визначалася з урахуванням ваги спортсменів. Для борців, у яких збільшення власної ваги було небажане, планувалося 1-3 повторення з обтяженням 90- 100% максимального рівня сили, а для борців, у яких збільшення сили могло супроводжуватися збільшенням ваги тіла, планувалося 6-12 повторень з обтяженням 75- 90% максимального рівня сили. У середу планувалося кругове тренування, спрямоване на підвищення силових якостей практично всіх груп м'язів і підвищення функціонального стану організму спортсмена. Воно складалося з 10-12 послідовно виконуваних вправ з помірними обтяженнями (60-70% максимально доступних в одному повторенні). Час виконання вправи складав 15-20 секунд, тривалість пауз між вправами - 15 секунд. Спортсмен виконує звичайно 5-6 кіл.
Тренування на КТП проводилися 2-3 рази на тиждень. Борці виконували 4-6 підходів, у кожному підході 2-4 повторення. Вправи на КТП були спрямовані на тренування таких характеристик прийому: мінімальний час досягнення максимального моменту обертання; час утримання максимального моменту обертання; мінімальний час переходу справа наліво; величина максимального моменту обертання; в