РОЗДІЛ 2
ВИБІР НАПРЯМІВ ДОСЛІДЖЕНЬ, МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ВИКОНАННЯ РОБОТИ
Робота виконувалася протягом 2000-2003 рр. на базі клініки НДІ внутрішніх хвороб тварин Білоцерківського ДАУ. Об'єктом для дослідження були собаки індивідуальних власників. Робота виконувалася за наступним планом:
1) вивчення інформативності показників функціонального стану печінки для діагностики токсичної гепатодистрофії на 15 собаках. Одночасно з клінічним та лабораторним дослідженням крові проводилися прижиттєве вивчення гістологічної структури біоптатів печінки та сонографічної її ехо-структури;
2) вивчення спонтанних випадків гепатодистрофії та цирозу печінки у собак і опрацювання схеми диференційної діагностики цих хвороб;
3) розробка схеми застосування есенціале і силібору для лікування собак, хворих на гепатодистрофію, та її експериментальне обґрунтування.
Перед початком експериментальної роботи проводили копрологічне дослідження, за результатами якого виконували дегельмінтизацію. Після неї протягом 12 днів провели дворазове клінічне дослідження, ЕКГ і УЗО і лабораторний аналіз крові. Таким чином, тривалість підготовчого періоду становила 14 днів. Одержані результати вважали вихідними.
Роботу по експериментальному моделюванню токсикозу почали з орального введення трьом собакам 50 %-ної емульсії специфічної гепатотропної отрути - карбону (вуглецю) тетрахлориду в дозі 0,1 мл на 1 кг маси тіла, проте інтоксикацію не викликали. Тому наступним 12-ти собакам карбону тетрахлорид вводили через зонд у дозах 0,3 мл, 0,5 і 1 мл на 1 кг маси тіла з інтервалом у 6 днів. Після введення останньої дози провели дворазове клініко-лабораторне обстеження через 24 години і 8 днів та біопсію печінки. Після цього починали лікування собак (через 10 днів після введення останньої дози отрути).
Клініко-біохімічні та морфологічні дослідження при токсичній гепатодистрофії проводили в умовах стаціонару клініки НДІ внутрішніх хвороб тварин на 15 безпорідних собаках масою тіла 12-15 кг віком 2-3 роки. Через 24 год після кожного введення проводили комплексне клініко-лабораторне обстеження дослідних тварин з використанням електрокардіографії (ЕКГ) та сонографії (УЗД) (рис. 2.1). Паралельно виконували біопсію печінки. Загальноклінічне дослідження собак проводили щодня. У крові визначали показники гемопоезу: гемоглобін, еритроцити, величину гематокриту, загальну кількість лейкоцитів, розраховували ВГЕ і середній об'єм еритроцитів. Функціональний стан печінки вивчали за показниками білкового і пігментного обміну, сечовиноутворення, активності холінестерази (ХЕ), а стан гепатоцитів оцінювали за активністю індикаторних для печінки ферментів - аспартатамінотрансферази (АСТ), аланінамінотрансферази (АЛТ), гаммаглутамілтрансферази (ГГТ), лужної фосфатази (ЛФ) та загальної лактатдегідрогенази (ЛДГ). Виконували гістологічне дослідження 49 біоптатів печінки. Функціональний стан нирок контролювали за вмістом креатиніну в сироватці крові.
Контроль ефективності лікування гострої токсичної гепатодистрофії проводили через 10 і 20 днів від початку лікування. Отже, остаточне дослідження собак проводили через 30 днів після введення останньої дози отрути. Ефективність лікування оцінювали за результатами клінічного обстеження, у тому числі сонографії печінки, біохімічного дослідження функціонального стану печінки та гістологічного - біоптатів (24 біопсії).
Спонтанну гепатодистрофію вивчали на 12 собаках, а цироз печінки - на 8. Вік собак 2-4 роки. В основному - це німецькі та кавказькі вівчарки. Функціональний стан печінки оцінювали за результатами білоксинтезувальної, сечовиноутворювальної і пігментної функцій та активності ензимів (АСТ, АЛТ, ГГТ, ЛДГ, ЛФ, ХЕ), фільтраційну функцію нирок - за рівнем креатиніну в сироватці крові.
Для лікування собак, хворих на гепатодистрофію, розробили 2 схеми, які грунтуються на використанні гепатопротекторів - есенціале і силібору, а також глюкози у комплексі з аскорбіновою кислотою та інсуліном.
При виконанні роботи використовували наступні методи.
В крові визначали кількість еритроцитів і лейкоцитів (меланжерним методом), величину гематокриту (мікроцентрифугуванням за Шклярем), вміст гемоглобіну (геміглобінціанідним методом). На базі цих даних розраховували вміст гемоглобіну в одному еритроциті (ВГЕ) і середній об'єм еритроцитів.
Білоксинтезувальну функцію печінки вивчали за вмістом загального білка (рефрактометрично) і білкових фракцій (нефелометрично). Пігментну функцію печінки оцінювали за вмістом білірубіну (методом Ієндрашика, Клеггорна і Грофа у модифікації В.І.Левченка та В.В.Влізла), а сечовиноутворювальну - за рівнем сечовини (реакцією з діацетилмонооксимом) у сироватці крові. Стан клітин печінки оцінювали за активністю індикаторних та відносно специфічних ферментів у сироватці крові: аспарагінової (АСТ) та аланінової (АЛТ) трансфераз - методом Райтмана і Френкеля; гаммаглутамілтрансферази (ГГТ) - кольоровою реакцією з L-?-глутаміл-4-нітроанілідом; лужної фосфатази (ЛФ) - набором реактивів фірми "SIMKO Ltd"; лактатдегідрогенази (ЛДГ) - методом Савела і Товарека; холінестерази (ХЕ) - фотометрично із використанням субстрату ацетилхолінхлориду та ?-амілази - методом Каравея. Фільтраційну функцію нирок вивчали за рівнем креатиніну в сироватці крові (ензиматичною реакцією Яффе).
Електрокардіографічне дослідження проводили електрокардіографом ЕК1Т-04 "Аксіон". Запис ЕКГ проводили при стандартних відведеннях (рис.2.2).
Насичення киснем гемоглобіну (SpO2) визначали на моніторі реанімаційно-хірургічному ЮМ-300 Р компанії "ЮТАС" за участі докторанта кафедри хірургії кандидата ветеринарних наук Рубленка С.В.
Біопсію печінки у собак проводили з кандидатом ветер