РОЗДІЛ 2
ОРГАНІЗАЦІЯ ТА МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ВЗАЄМОДІЇ ОБРАЗНИХ І ВЕРБАЛЬНИХ ЧИННИКІВ ДЕТЕРМІНАЦІЇ ПСИХІЧНОЇ АКТИВНОСТІ СУБ'ЄКТА
2.1. Теоретико-методологічні засади експериментального дослідження
Здійснений в попередньому розділі аналіз наукових джерел дозволяє окреслити проблему, на розв'язання якої спрямовується експериментальна частина нашої роботи. Зазначена проблема полягає у обмеженій кількості вітчизняних досліджень стосовно особливостей і психологічних механізмів взаємодії образних і вербальних чинників детермінації психічної активності суб'єкта і, отже, в недостатньому експериментальному обгрунтуванні тези про тісний взаємозв'язок (взаємодію) згаданих чинників у поведінці та діяльності людини. Якщо особливості та механізми взаємозв'язку образного і вербально-логічного рівнів психічного відображення в еволюційно-онтогенетичному плані видаються більш глибоко вивченими та емпірично обгрунтованими [97; 118-121; 208; 209], то в "поперечному" зрізі, в ситуативній обумовленості активності суб'єкта зазначені особливості, розглянуті в експериментальній площині, залишаються майже не розкритими.
В наведеному контексті потребує певного уточнення поняття психологічного механізму, оскільки воно виявляється однією з ключових характеристик взаємодії образного і вербального. В той же час "в психологічній науці,-як зазначає М.Й.Боришевський,-до цього часу не існує узгоджених, загальновизнаних поглядів учених як на саме поняття психологічних механізмів, так і на ті психологічні реалії, які цим поняттям означаються" [29, с.34]. Вказане зауваження, проте, не заперечує необхідності більш глибокого вивчення сутності психологічного механізму та використання цього поняття в дослідженнях відповідного спрямування.
В різних контекстах дослідження поняття механізму набуває різного значення. Так, аналізуючи проблематику сенсорно-перцептивної організації людини в контексті психофізіології, Б.Г.Ананьєв вживає поняття "нервових механізмів" стосовно взаємодії аналізаторних систем та рефлекторних зв'язків [5, с.49-50], "механізму взаємодії" - стосовно відчуттів різних модальностей [там само, с.50]. Власне психологічного змісту поняття "механізм" набуває у співвіднесенні його з психологічними поняттями "візуалізації", "вербалізіції" та "уявлень": "візуалізація і вербалізація в їхніх взаємозв'язках визначають механізм та динаміку уявлень людини" [там само, с.125].
Висвітленню результатів дослідження "механізму чуттєвого відображення" окрему працю присвятив О.М.Лєонтьєв [107, т.2, с.6-30]. На основі експериментальних досліджень була сформульована гіпотеза про уподібнення процесів сприймаючої системи властивостям об'єкта сприймання. Гіпотеза по суті розкривала психологічний, функціональний механізм рецепції або сприймання - чуттєвої форми психічного відображення. В іншій роботі автор означає "зрушення мотиву на ціль" як психологічний механізм перетворення дії в діяльність, або утворення нових форм діяльності [там само, т.1, с.290].
Досліджуючи проблему розвитку людської психіки загалом і формування системи психічних властивостей особистості зокрема, Г.С.Костюк наголошував, що "психіка формується як дедалі ускладнювана і структурно організована динамічна система" і що "нові якості, які виникають у психічному розвитку індивіда, являють собою складні структури" [97, с. 31]. Висловлюючи своє критичне ставлення до твердження асоціаціоністів про сумативне нагромадження елементів що пояснює утворення нових психічних якостей, Костюк по суті торкається питання механізму виникнення цих новоутворень. Цей механізм, очевидно, полягає в утворенні нових структур шляхом диференціації наявних структур і функцій з подальшою їх інтеграцією, об'єднанням у нове ціле [там само, с.32]. Ідея про інтеграційно-диференційний характер розвитку та взаємодії психічних процесів активно розвивається у вітчизняній психології С.Д.Максименком [119; 120], М.Й.Боришевським [29; 30], М.-Л.А.Чепою [208-210], що слугує методологічним орієнтиром в побудові експериментальної стратегії нашого дослідження.
Взагалі механізми психічних явищ, поряд із закономірностями їхнього розвитку та проявів складають предмет сучасної психології [121, с.4; 148, с.15].
В якості робочого визначення психологічного механізму взаємодії образних і вербальних чинників психічної активності будемо вважати певну послідовність актуалізації та зміни взаємозв'язку цих чинників, обумовлену ситуативними складниками (метою діяльності, поведінки, наявними засобами та умовами їх реалізації), а також особистісними чинниками (мотивацією, інтелектуально-вольовими характеристиками психотипу, минулим досвідом індивіда).
В організації експериментального дослідження особливостей взаємодії образних і вербальних чинників детермінації психічної активності суб'єкта керуємося, по-перше, загальнотеоретичними принципами, сформульованими на засадах сучасних психологічних уявлень: про активність суб'єкта та про детермінацію цієї активності, про співвідношення чуттєвого і вербально-логічного рівнів (форм) психічного відображення, про образні та мовленнєві чинники та механізми їхньої взаємодії в регуляції психічної активності суб'єкта. По-друге, враховуємо існуюче в прикладних психологічних дослідженнях виокремлення, як відносно автономних, образної і вербально-логічної (мовленнєвої) здібностей людини та відповідних їм психотипів. По-третє, керуємося як загальними правилами дотримання логіки наукового дослідження, так і принципами забезпечення надійності отримуваних експериментальних фактів та їхньої верифікації.
Отже, спираючись на праці провідних, в тому числі вітчизняних учених у галузі психологічних досліджень, в якості засадничих теоретико-методологічних принципів нашого експериментального дослідження виокремлюємо наступні:
* Принцип детермінізму, за яким визнається закономірна обумовленість психічних явищ, виникнення яких відбувається внаслідок певних причин. Акценти на