Ви є тут

Типи фактур в архітектурі Львова 1870-х - 1930-х рр. та принципи їх сучасного збереження

Автор: 
Казанцева Тетяна Євгенівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2004
Артикул:
0404U001581
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ОСНОВНІ МЕТОДИ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ
ТИПІВ ФАКТУР ТА ПРИНЦИПІВ ЇХ СУЧАСНОГО ЗБЕРЕЖЕННЯ

У дослідженні автор використовував загальнонаукові та професійні архітектурні методи (а саме аналізу та систематизації спеціальної літератури, натурного дослідження [94, с. 46-49, 62-64], графоаналітичної систематизації та статистичного опрацювання [78], структурного, факторного та порівняльного аналізу). Оскільки спеціальної літератури, присвяченої досліджуваній проблемі, не виявлено, то автор використовував існуючі методичні підходи відповідно завданням дисертаційного дослідження. В ході роботи автором було розроблено чотири нижче викладені методики (рис. 2.1). Структура кожної з методик побудована на основі алгоритму, викладеного Д. Джонсом [53]: назва методики - мета - план дій.

2.1. Методика визначення типів, прийомів та принципів застосування фактур тиньку та каменю в архітектурі Львова 1870-х - 1930-х рр.
Мета: зафіксувати та систематизувати типи львівських фактур, розробити термінологію, визначити принципи застосування типів фактур.
План дій:
1. Натурні дослідження архітектури Львова 1870-х - 1930-х рр. Послідовність дослідження:
* Попереднє візуальне обстеження. Кількість типів фактур указала на необхідність охоплення дослідженням усіх споруд Львова вказаного періоду.
* Фотофіксація. Сфотографовано всі знайдені типи фактур за методикою: а) зблизька для фіксації типу фактури; б) на певній відстані для фіксації обробленого фактурою елементу (руст, дзеркало, площина); в) на значній відстані для фіксації фасаду. При фотографуванні фактури в інтер'єрах автор користувався не спалахом, а природнім бічним освітленням, яке краще виявляє рельєф (зйомка зі
штативом). Фотозйомка проводилась на чорно-білу плівку світлочутливістю 64 або 100 ASA фотоапаратами "Ревю" та "Зеніт" із використанням об'єктивів із фокусною відстанню 50, 135, 250, 400 мм. Таким чином сфотографовано близько 500 об'єктів (табл. 2.1).
* Опис. Описано характер застосування типу фактури (опис зовнішнього вигляду фактури, назва фактурного елементу, пов. тощо). При з'ясуванні типу фактури на верхніх поверхах використовувався театральний бінокль 2,5х. Для опису спочатку було застосовано методику запису на папері, яку з часом було замінено більш швидким та зручним записуванням на мікрокасетний диктофон "Aiwa" TP-M720. Розшифрування касет полягало в упорядкуванні інформації у таблиці, які містили адресу споруди та опис характеру застосування типу фактури. Структура опису характеру застосування типу фактури: а) матеріали: камінь, тиньк, в окремих випадках указувались інші матеріали (наприклад, цегла, керамічна плитка); б) назва елементу (руст, дзеркало, площина); в) розташування на фасаді (цоколь, поверхи, під (над, між) вікнами, еркер, фриз, аттик) та в інтер'єрі (стіна, стеля); г) частина споруди (фасад, вестибюль, проїзд, сходова клітка, брандмауер); д) стан збереження фактури (вказати причини руйнування чи спотворення).
В табл. 2.2 представлено інструментарій натурних та камеральних досліджень типів фактур.
2. Класифікація та розробка термінології фактур. Послідовність дослідження:
* Огляд та аналіз літератури з виготовлення фактурних тиньків, архітектурних словників, а також розширеного кола літературних джерел для з'ясування принципів класифікації фактур.
* Систематизація натурних досліджень методами порівняльного аналізу та статистичного опрацювання для попереднього виділення основних типів та підтипів фактур у львівській архітектурі.
* Розробка класифікації та термінології фактур на основі роботи попередників. На відміну від останніх автор керувався передусім візуальною характеристикою типу фактури, а не способом його виготовлення. На думку автора, такий метод надає типології фактур більшої визначеності, оскільки зовнішньо подібні типи
фактур можуть виготовлятись різними способами та навпаки. Наприклад, піктографічна фактура, яка за характером виконання належить до комбінованих типів фактур, за візуальною характеристикою виділена автором в окремий тип. Таким чином для Львова було визначено наступні основні типи фактур (33 типи, подано за алфавітом): гротова фактура, джгутоподібна фактура, зубчаста фактура, піктографічна фактура, рифленка, сітчаста фактура, текстильна фактура, торцьована фактура, "укладанка", фактура "під бучарду", фактура "під деревину", фактура "під діамант", фактура "під килим", фактура "під кошик", фактура "під кратери", фактура "під ламаний камінь", фактура "під листя лавру (дуба)", фактура "під луску", фактура "під лущений пісковик", фактура "під мурування з гальки", фактура "під оpus incertum", фактура "під полігональне мурування", фактура "під пір'я", фактура "під пластичну масу", фактура "під риб'ячий хребет", фактура "під рукавицю", фактура "під сталактити", фактура "під червоточину", фактура "під шубу", фактура хаотичних ком (штрихів), "хвильки", "штрихи", "штрихи-хвильки" [64].
* Розробка термінологічного словника типів фактур для кращої орієнтації та зручності пошуку. Словник включає в себе прийняту автором назву типу фактури, назву цього типу фактури у вітчизняних (колишніх радянських) та закордонних (польською та англійською мовами) спеціальних виданнях (табл. 2.3).
3. Визначення принципів застосування типів фактур в архітектурі Львова 1870-х - 1930-х рр. Послідовність дослідження:
* Визначення пануючих у досліджуваний період архітектурних стилів. Це історизм, сецесія (у тому числі Арт Деко), функціоналізм.
* Установлення датування фасадів для визначення властивих кожному стилю типів фактур та принципів їх застосування. Це було здійснене за допомогою пошуку, проведеного автором у виданнях, присвячених архітектурі Львова, зокрема, періоду ІІ пол. ХІХ - І пол. ХХ ст. В деяких випадках дату спорудження було виявлено в процесі натурних досліджень: на фасаді (найчастіше на аттику) чи на підлозі вестибюля. Приблизне датування інших фасадів, що дозволяло їх віднести до певної с