РОЗДІЛ 2
МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ ЖИТЛОВОГО СЕРЕДОВИЩА
РАЙОНІВ БАГАТОПОВЕРХОВОЇ ЗАБУДОВИ 1970-80 РР.
2.1. Обумовленість методики дослідження житлового середовища проблематикою формування районів багатоповерхової забудови 1970-80 рр.
Житлове середовище районів багатоповерхової житлової забудови 1970-80 рр. потребує організації простору шляхом регенерування життєпридатних властивостей середовища проживання, підвищення споживчих якостей житлового середовища шляхом здійснення функціональних та планувально-просторових трансформацій. Негативні якості соціального-психологічного, функційного та суб'єктного характеру, які виникають в житловому середовищі районів забудови 1970-80 рр., зумовлюють виділення із сукупності властивостей житлового середовища просторовий, функційний і суб'єктний фактори, які впливають на організацію комфортного середовища проживання, що відповідає пріоритетам та вимогам мешканців як споживачів цього середовища. Як зазначалось вище, це доводить необхідність дослідження простороформування житлового середовища районів багатоповерхової забудови 1970-80 рр., просторової організації, сучасного функціонування житлового середовища районів забудови та співставлення з потребами і вимогами, які висувають мешканці цих районів, щоб визначити архітектурно-планувальні умови та засоби регенерації житлового середовища районів багатоповерхової забудови 1970-80 рр.
Тому розроблена методика (рис. 2.1) передбачає послідовне застосування теоретичних та емпіричних методів дослідження (рис. 2.2) відповідно до поставлених мети та завдань дослідження і складається із наступних етапів:
- виявлення і опис об'єкту та визначення предмету дослідження;
-
вивчення підходів формування житлового середовища районів масової житлової забудови в Україні та за кордоном у ІІ пол. ХХ ст.;
- визначення основних напрямів досліджень житлового середовища і стану дослідженості проблем житлового середовища районів багатоповерхової забудови 1970-80 рр. у вітчизняній і зарубіжній літературі;
- виявлення чинників формування середовища;
- виділення просторової, функціональної і соціальної одиниць житлового середовища районів багатоповерхової забудови 1970-80 рр. як складових об'єкту дослідження;
- визначення змісту та властивостей елементарного простору і елементарної функції, їх взаємодії в просторовій організації житлового середовища районів багатоповерхової забудови 1970-80 рр.;
- побудова типології просторів житлового середовища за їх топологічними та геометричними характеристиками;
- дослідження організації середовища на прикладі елементарної функції входу в будинок;
- соціологічне дослідження з метою виявлення уявлень і потреб мешканців щодо середовища життєдіяльності, визначення його пріоритетних властивостей для жителів та оцінку його споживчих якостей, що дозволило розробити прикладну модель організації житлового середовища, зокрема моделі регенерації внутрішньоквартальних просторів багатоповерхової житлової забудови 1970-80 рр.;
- формулювання принципів та розроблення архітектурно-планувальних засобів регенерації житлового середовища районів багатоповерхової забудови 1970-80 рр. з метою задоволення потреб мешканців, що лягли в основу програми регенерації житлового середовища районів багатоповерхової забудови 1970-80 рр.
2.2. Методи дослідження формування житлового середовища районів багатоповерхової забудови 1970-80 рр.
Теоретичні методи - аналіз, абстрагування, узагальнення, порівняння, пояснення, - які використано під час вивчення та аналізу літературних джерел і науково-дослідних робіт в області теорії архітектури, містобудування, психології архітектури, соціології, статистики і статистичного аналізу за даною проблематикою, проектних матеріалів, соціологічних досліджень в області архітектури і містобудування, вітчизняного і зарубіжного досвіду формування житлового середовища районів масової забудови, дали можливість категоризувати та дефініювати об'єкт та предмет дослідження, виявити стан дослідженості проблеми, конкретизувати зміст та сферу застосування понять регенерації, простору, функції, місця, середовища.
Аналіз (від грец. analysis - розкладення, розчленування) - процедура уявного, а також і реального розділення предмету (явища, процесу), властивості предмету або відношення між предметами на частини (ознаки, властивості, відношення) [134]. Уявний аналіз здійснюється за допомогою понять, суджень і міркувань, а також разом з іншими теоретичними методами є засобом формування понять про стан дійсності та висновків у дослідженні.
Емпіричні методи - натурні спостереження, опис, - застосовані для проведення спостережень за процесами життєдіяльності суб'єктів у житловому середовищі внутрішньоквартального простору з метою опису та дослідження реального функціонування житлового середовища районів багатоповерхової забудови 1970-80 рр. Об'єктом детального просторового аналізу та емпіричних досліджень є житловий масив Сихів у м. Львові (рис. 2.6).
Дослідження реального функціонування житлового середовища районів багатоповерхової забудови 1970-80 рр. дозволило виявити диференціацію території двору за ступенем функціональної насиченості внутрішньоквартального простору та локалізацію суб'єктів діяльності; визначити територіальні резерви повторного освоєння внутрішньоквартальних просторів.
Для проведення містобудівельно-соціологічного дослідження житлових районів багатоповерхової забудови 1970-80 рр. у Львові застосовані метод анкетного опитування експертів для поповнення інтерпретації визначених соціальних явищ і процесів щодо потреб львів'ян і метод анкетного опитування мешканців для виявлення уявлень, пріоритетів та потреб мешканців. За видом статистичного спостереження - це несуцільне анкетне соціологічне дослідження вибіркової сукупності респондентів, яка формувалась випадковим безповоротним методом відбору [66].
Метод анкетного опитування експертів передбачав опитування спеціалістів у галузі предмету проведеного соціологі