Ви є тут

Застосування різних видів лазерного випромінювання у комплексній терапії хворих на гепатит В

Автор: 
Левченко Олена Михайлівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2004
Артикул:
0404U001617
129 грн
Додати в кошик

Вміст

ГЛАВА 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1. Клінічна характеристика хворих

Під нашим спостереженням перебували 375 хворих на хронічний вірусний гепатит В з різним ступенем активності патологічного процесу, які знаходилися на лікуванні у гастроентерологічному відділенні Одеської обласної клінічної лікарні.
Верифікація діагнозів здійснювалася на підставі вірусологічних й серологічних досліджень, стосовно фази захворювання судили за наявністю маркеру інтеграції вірусного геному до геному гепатоциту - HbSAg й маркерів реплікації вірусу: виявлення вірусної ДНК методом PCR, виявлення HbeAg та aHBcor IgM.
300 пацієнтів, які перебували під нашим спостереженням, отримували комплексне лікування з залученням фізіотерапевтичних методів; 75 хворих -лише медикаментозну терапію.
Слід відзначити, що у дослідження залучалися пацієнти, яким етіотропна (противірусна) терапія не призначалася внаслідок наявності у них протипоказань до застосування, була припинена через розвиток сторонніх ефектів інтерферонотерапії, або остання виявлялася неефективною.
Хворі на вірусний гепатит В (ХВГВ), лікування яких містило фізіотерапевтичні методи (основна група), ранжувалися нами залежно від ступеня активності захворювання (згідно Лос-Анжелоської класифікації 1994р.) по наступних групах:
- група 1 - хворі на ХГ з мінімально вираженою активністю;
- група 2 - пацієнти, які страждають від ХГ із слабо вираженою активністю;
- група 3 - хворі на ХГ з помірно вираженою активністю;
- група 4 - хворі, у яких ХГ із слабо вираженою й помірною активністю сполучався з явищами помірно вираженого фіброзу печінки, про наявність якого судили за даними УЗ-дослідження (Учайкин В.Ф. та співав., 2000) та за клініко-лабораторними даними. Враховуючи те, що у хворих 4 групи явища фіброзу у печінці розвивалися на тлі запального процесу різного ступеня виразності, пацієнти цієї групи розподілялися, у свою чергу, по двох групах; група 4А - хворі на ХВГВ із слабо вираженою активністю й ознаками фіброзу у печінці - група 4Б - хворі, явища фіброзу у печінці яких діагностувалися на тлі ХВГВ з помірно вираженою активністю. Розподіл хворих основної групи залежно від тяжкості захворювання, статі й віку представлено у таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Розподіл хворих на ХВГВ
з різним ступенем активності (основна група) за віком й статтю
Група хворихСтатьВікРазом20-29 років30-39 років40-49 років50-59 років60 років і старшеабс.%Група 1ч
ж19
119
152
31
--
-31
2910,3
9,7Група 2ч
ж10
137
95
93
4-
-25
358,3
11,7Група 3ч
ж5
95
118
152
5-
-20
406,7
13,3Група 4Ач
ж-
-7
414
1113
73
137
2312,3
7,7Група 4Бч
ж-
-4
119
1015
64
142
1814
6Разом:абс.
%67
22,372
2496
3256
18,79
3300
-100
-Примітка: *відсоток наводиться щодо загального числа хворих основної групи.
З даних табл. 2.1 видно, що розподіл хворих на ХГ з різним ступенем активності за статтю був приблизно однаковим, за винятком групи 3, серед яких жінок було удвічі більше, аніж чоловіків.
Стосовно розподілу обстежених хворих за віковими групами, слід відзначити відсутність хворих на ХВГВ різного ступеня активності з явищами фіброзу у віковій групі 20-29 років й, навпаки - відсутність хворих на ХВГВ з різним ступнем активності патологічного процесу у печінці, у яких не виявлялося ознак фіброзу, у віковій групі 60 років й старше.
Хворі на ХВГВ різного ступеня активності з помірним фіброзом були, переважно, віком 40 - 59 років, здебільшого, чоловіки.
У 80% хворих 1 групи й 72% пацієнтів 2 групи виявлявся інтегративний тип вірусної інфекції, а репликативний - у 99% хворих 3 групи. Інтегративна форма перебігу вірусної інфекції виявлялася у 6% хворих групи 4А, у решти пацієнтів цієї групи встановлювався репликативний варіант перебігу захворювання, репликативний варіант виявлявся також і у 100% хворих групи 4Б.
207 хворих на ХВГВ, комплексне лікування яких включало фізіотерапевтичні методи, мали супутні захворювання органів шлунково-кишкового тракту. З супутніх захворювань ШКТ, як видно з таблиці 2.2, найчастіше реєструвалися гастрит, холецистит й коліт, при цьому обтяження перебігу ХВГВ призводило до зростання числа хворих, які страждають від супутніх захворювань ШКТ. З даних табл.2.2 видно, що практично в усіх хворих груп 4А й 4Б фіксувалася супутня патологія ШКТ, переважно - гастрит, холецистит й коліт.
Супутні захворювання інших органів й систем виявлено у 74% хворих (222 чол.): ІХС з різним ступенем недостатності кровообігу діагностувалася у 32 чоловік (17%), 7 з них перенесли у минулому гострий інфаркт міокарду; гостре порушення мозкового кровообігу у анамнезі реєструвалося у 7 хворих (4%), від гіпертонічної хвороби страждали 44 чоловіка (24%), гінекологічні захворювання виявлялися у 39 жінок (21 %), аденома передміхурової залози - у 23 чоловіків (12%), цукровий діабет різного ступеня тяжкості - у 7 чоловік (4%), захворювання нирок - у 9 хворих (5%), захворювання органів дихання - у 25 чоловік (13%), сполучена патологія фіксувалася у 12% пацієнтів.
Таблиця 2.2
Розподіл хворих на ХАГВ з різним ступенем активності
(основна група) за частотою супутніх уражень органів ШКТ
Група
Хворих
ГастритВиразкова хвороба шлунку й 12-палої кишкиПан-креа
титХоле
цис
титКолітСполу-чена пато
логіяРазомабс.%*Група 1721232178,2Група 29336653215,5Група 362711874119,8Група 4А1726141355727,5Група 4Б1915161186029Разом: абс581022494127207100
Примітка: *відсоток наводиться щодо числа хворих з супутніми захворюваннями ШКТ.
Розподіл обстежених хворих на ХВГВ з різним ступенем активності залежно від тривалості захворювання представлено у таблиці 2.3.
Аналізуючи дані табл. 2.3, можна помітити, що збільшення тривалості захворювання чітко сполучається із зростанням кількості хворих на ХВГВ з більш тяжким перебігом