РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО В ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОМУ ГОСПОДАРСТВІ
2.1. Об'єкти обліку витрат і калькулювання собівартості
Науковому дослідженню будь-якої методики обліку витрат на виробництво передує чітке визначення його об'єктів. Не складає виключення і методика обліку витрат на підприємствах житлово-комунального господарства. Дослідження об'єктів обліку дозволяє визначити основу методики обліку витрат, яка застосовується на підприємствах ЖКГ у даний час, удосконалити діючу методику, автоматизувати її, наблизити до потреб оперативного управління підприємством.
Ще одним напрямком дослідження, що розкрито в даному розділі, є визначення ієрархії об'єктів обліку витрат на виробництво та калькулювання собівартості. Тобто визначення об'єктів у залежності від необхідного ступеня деталізації (укрупнення) інформації, що є підставою для прийняття управлінських рішень.
Згідно з П(С)БО № 16 об'єкт обліку витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат [132].
У Методичних рекомендаціях № 47 [125] зроблено спробу розширити визначення об'єктів обліку витрат з урахуванням галузевих особливостей ЖКГ. Дане визначення, на нашу думку, суперечить діючому П(С)БО № 16 та загальному визначенню філософської категорії об'єкт. Доведемо наші твердження.
Наведемо визначення, що міститься у Методичних рекомендаціях № 47:
Об'єкт витрат - окремий вид діяльності або роботи (послуги) у цілому, об'єднані за певною ознакою однорідності (наприклад, призначення), які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат і які можна включити до окремої калькуляційної групи. Ступінь деталізації об'єктів витрат та порядок визначення калькуляційних груп є внутрішньою справою кожного підприємства і знаходить відображення в наказі про облікову політику підприємства [125].
Об'єкт (від лат. objectum - предмет) - філософська категорія, що виражає те, що протистоїть суб'єкту в його предметно-практичній та пізнавальній діяльності.
Тобто, з об'єктом повинна бути пов'язана певна діяльність суб'єкта (в нашому випадку - це облік). У наведеному визначенні Методичних вказівок відсутня ув'язка об'єкту з пізнавальною діяльністю суб'єкта - обліком, що входить в протиріччя з визначенням філософської категорії об'єкт.
Як висновок, нами пропонується внести у визначення Методичних рекомендацій № 47 зміни, що полягають у заміні поняття "Об'єкт витрат" на "Об'єкт обліку витрат".
Суперечність наведеного визначення вимогам П(С)БО № 16 полягає, на нашу думку, у спробі поєднання об'єктів обліку витрат та калькулювання собівартості. Про можливість такого поєднання П(С)БО № 16 не свідчить. Таким чином, необхідність відокремлення або поєднання об'єктів обліку витрат та калькулювання собівартості на підприємствах ЖКГ представляє значний науковий інтерес.
Сучасними вченими широко досліджене питання визначення об'єктів обліку витрат та калькулювання собівартості. У межах досліджень широко дискутується ряд моментів, що стосується взаємозв'язку об'єктів обліку витрат та калькулювання собівартості, деталізації (разукрупнення) деяких об'єктів обліку та калькулювання. Усі дискусії стосуються, на наш погляд, однієї проблеми - визначення економічної сутності обліку витрат та калькулювання.
Чітке розмежування обліку витрат та калькулювання собівартості наведено проф. Палієм В.Ф. з посиланням на праці Сопка В.В.: "... Взаємозалежність та взаємозумовленість обліку витрат та калькулювання ще не дає підстав розглядати їх як однорідний, єдиний об'єкт, що підлягає вивченню однаковими методами. Витрати на виробництво спочатку виступають як виробниче споживання та повинні бути вивчені відповідними їх природі, адекватними методами. Тільки отримавши з виробництва готовий продукт, створивши його в результаті виробничого процесу, ми можемо вивчати величину витрат на його виробництво, тобто собівартість продукту..." [148, с.75].
Таким чином, наголошується на необхідності відокремлення обліку витрат та калькулювання, що не виключає їх тісного зв'язку та узгодження. З цією точкою зору погоджуємось і ми.
На нашу думку, виробничий облік витрат на виробництво слугує отриманню повної, достовірної та оперативної інформації з широким спектром аналітичних групувань (об'єктів обліку), що є необхідними для прийняття конкретних управлінських рішень. У цьому аспекті калькулювання є вужчим поняттям як з точки зору оперативності (калькулювання фактичної собівартості проводиться після закінчення операційного циклу), так і з точки аналітичності та повноти (деталізація калькуляції залежить від методів калькулювання, що застосовуються в конкретних умовах).
Деталізація виробничого обліку може бути будь-якою, єдиною умовою при цьому залишається кодування зазначених ознак у первинних документах або інших носіях первинного обліку [148, с.76]
Відокремлення обліку витрат та калькулювання собівартості на підприємствах галузі ЖКГ має, на нашу думку, суттєве значення.
В умовах галузі, що досліджується, необхідність у відокремленні обліку витрат та калькулювання собівартості викликана:
- потребою системи управління в оперативній (одержаній в ході технологічного процесу) інформації щодо розміру окремих витрат на виробництво, згрупованій за певними аналітичними ознаками, з метою оперативного (до закінчення технологічного процесу) коригування можливих відхилень виробничого споживання від заданого (нормативного, планового) рівня;
- необхідністю одержання системою управління даних про розмір фактичної тарифної собівартості житлово-комунальної послуги з метою коригування її можливих відхилень від заданого (запланованого, нормативного, задекларованого в монопольній ціні) рівня.
Отже, облік витрат та калькулювання собівартості в галузі хоча й дуже пов'язані, але вирішують різні завдання системи управління.