РОЗДІЛ 2
МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ СТВОРЕННЯ АДАПТИВНОЇ СИСТЕМИ ТЕХНІЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ І РЕМОНТІВ УСТАТКУВАННЯ З УРАХУВАННЯМ ПОТОЧНОЇ ВИРОБНИЧО-ЕКОНОМІЧНОЇ СИТУАЦІЇ НА ПІДПРИЄМСТВІ
2.1. Економічна сутність відновлення працездатності устаткування в сучасних умовах та організація технічного обслуговування і ремонтів на гірничих підприємствах
Перехід народного господарства України до ринкової економіки дав можливість підприємствам самостійно визначати політику функціонування і розвитку. Це повною мірою стосується і політики відновлення працездатності устаткування в процесі експлуатації. Прийняття закону про удосконалення амортизації основних засобів [90] зняло з порядку денного питання про визначення оптимальних термінів експлуатації. Залежно від виду продукції, що випускається, попиту, фінансово-економічного стану підприємство може використовувати прискорену амортизацію, модернізацію чи технічне переозброєння, не звертаючи уваги на величину фізичного або морального зношення устаткування. При цьому устаткування, що вивільняється, може здаватися в оренду чи продаватися іншим підприємствам з менш сприятливим фінансово-економічним становищем.
Гірничі підприємства володіють високою інерційністю основних фондів [20]. Це обумовлено, по-перше, високою вартістю активної частини основних засобів (0,5-0,8 млрд. грн.), а, по-друге, низькими темпами науково-технічного прогресу в створенні нового гірничотранспортного устаткування. Так, наприклад, екскаватор ЕКГ-5А, модернізований ЕКГ-4,6 був розроблений 60 років тому, ЕКГ-8І - 40 років тому. Створення і використання нових екскаваторів типу ЕКГ-12,5 у 90-ті роки показало їхню низьку ефективність. Буровий верстат СБШ-250МН експлуатується теж більш 40 років.
Швидшими темпами розвивається автомобільний транспорт. На зміну 15-25-тонним КрАЗам і МАЗам прийшли в 70-х роках 27 і 40-тонні БілАЗи, а потім 75-тонні (80-ті роки), 110 і 150-тонні (90-ті роки). В даний час добре зарекомендували себе БілАЗи серії 7513 вантажопідйомністю 130 тонн.
Однак слід зазначити, що в зв'язку з розпадом Радянського Союзу українські гірничовидобувні підприємства стали імпортерами гірничо-транспортного устаткування: екскаватори і бурові верстати виготовляють у Росії на заводі "Уралмаш" і Краснодарському машинобудівному заводі, автосамоскиди - у Білорусії (БілАЗ).
Крім того з огляду на високу вартість одиниці устаткування (1-5 млн. грн.) стає зрозумілим, що в короткий термін замінити все фізично зношене (зношення складає 40-100% див. табл. А.1) і морально застаріле устаткування практично неможливо, тим більше, що за нього необхідно розраховуватися валютними коштами.
Ще однією проблемою є те, що на багатьох підприємствах з відкритим способом розробки глибина кар'єрів у найближчі 5-10 років досягне граничної позначки і необхідно буде приймати рішення про перехід на підземний спосіб розробки. Це обумовлює корінну заміну технологічного устаткування. Інші кар'єри вступили в стадію доробки родовища, що однозначно визначає недоцільність технічного переозброєння.
Тому організація ефективного управлінського обліку, аналіз економічних наслідків фізичного і морального зношення і, на цій основі, економічне обґрунтування розроблення нових підходів до відновлення працездатності гірничого устаткування, є важливою умовою забезпечення конкурентоздатності підприємств і продукції, що випускається ними.
У процесі відновлення працездатності основних засобів особлива роль належить капітальному ремонту, модернізації і заміні устаткування. Вони знаходяться в тісному взаємозв'язку і взаємозалежності, доповнюють один одного й в поєднанні з нагромадженням капіталу підприємств становлять процес простого і розширеного відтворення знарядь праці. Разом з тим вони є найбільш трудомісткими і капіталомісткими процесами, спрямованими на часткове чи повне усунення суттєвого фізичного і морального зношення.
Менш ресурсомісткими є процеси технічного обслуговування і поточних ремонтів устаткування. Справа в тому, що основні засоби, що перебувають в експлуатації, систематично піддаються чищенню, змащенню, профілактичним оглядам та іншим регламентованим операціям, а також дрібним (поточним) ремонтам, що спрямовані на попередження передчасного фізичного зношення і раптового (аварійного) виходу з ладу машин і устаткування. У процесі дрібного ремонту знарядь праці найчастіше досягається поліпшення паспортних експлуатаційних характеристик. Це підтверджує практика своєчасної заміни аварійних деталей, а також відновлення і зміцнення зношених деталей, заміна їх більш стійкими до зношення, азотування і легування тертьових поверхонь. Це дозволяє збільшити термін служби як окремих деталей, так і устаткування в цілому, довше зберігати працездатність засобів виробництва.
В існуючій у гірничо-металургійному комплексі України виробничо-економічній ситуації (високий рівень зношеності устаткування при дефіциті виробничих і фінансових ресурсів) багато підприємств у технічній політиці роблять основну ставку не стільки на відновлену вартість устаткування, скільки на підтримку її у прийнятних (допустимих) границях, які визначаються фінансово-економічним станом підприємства.
У зв'язку з викладеним вище, актуальною науково-практичною задачею є удосконалення системи підтримки працездатності гірничих машин як форми відновлення вартості знарядь праці протягом усього періоду технічної експлуатації, що, у першу чергу, полягає в удосконалюванні управління технічним обслуговуванням і поточними ремонтами устаткування, пошуку шляхів зниження витрат на відбудовні роботи, підвищенні якості ремонтного обслуговування і, в остаточному підсумку, створенні адаптивної системи ТОіР.
Сучасний ГЗК складається з 5-7 структурно відособлених, але послідовно і послідовно-паралельних взаємозалежних підрозділів (рис. 2.1).
Рис. 2.1. Структурно-відособлені основні підрозділи гірничо-збагачувального комбінату
У кожному підрозділі функціонує велика кількість унікального, коштовного у
- Київ+380960830922