РОЗДІЛ 2. ОБҐРУНТУВАННЯ ГРАНИЧНИХ ПАРАМЕТРІВ ПЕРЕХОДУ ШАХТ ДО БЕЗЗБИТКОВОГО РЕЖИМУ РОБОТИ
2.1.Техніко-економічний аналіз стану шахтного фонду України
Виходячи з об'єктивного положення, що склалося в економіці держави, суть якого можна звести до основного моменту - реструктуризація галузі здійснюється в умовах обмежених можливостей державного бюджету по фінансуванню вугільної промисловості. Оцінка стану шахтного фонду України показала, що поряд з необхідністю оновлення (нове будівництво, реконструкція) існують певні резерви для підвищення ефективності його роботи.
Природно, що конкретні напрями використання резервів в процесі реформування й реструктуризації вугільної промисловості для різних шахт істотно відрізняються. Відбір шахт, що мають потенційну нагоду стабілізації і приросту видобування, повинен здійснюватися за певними критеріями і, разом із тим, достатньо об'єктивно формувати групу стабільно працюючих підприємств.
Обов'язковою вимогою до формування даної групи шахт є окупність витрат. Виходячи з норм окупності капітальних вкладень на гірничо-капітальні роботи, термін служби шахти, що залишився, після закінчення робіт повинен бути не менше 10 років. Як показав аналіз стану шахтного фонду, переважна більшість діючих шахт відповідає вимогам окупності витрат протягом терміну служби підприємства, що залишився. Тому критерій "термін служби шахти, що залишився, 10 і більше років" є необхідним, але недостатнім для формування групи стабільно працюючих шахт. Це зумовлює необхідність розширення кругу показників для відбору шахт даної групи [116].
В найбільшій мірі прийняті передумови про об'єктивність і достовірність критеріїв відповідає показник "рівень освоєння виробничої потужності". Природно, чим більша величина цього показника, тим менший об'єм гірничо-капітальних робіт потрібен для модернізації окремих елементів технологічної схеми шахти. Можна припустити, що у ряді шахт для стабілізації й нарощування об'ємів видобутку достатньо обмежитися заміною устаткування. Дослідження показали, що, як правило, значення цього показника повинно бути не нижче 90%. Виходячи із взаємозв'язку між показниками "річна виробнича потужність шахти" і "рівень освоєння виробничої потужності шахти" стабілізувати і наростити видобуток можуть шахти, що мають річну виробничу потужність 500 тис.т і більше. Таке значення показника відповідає і загальноприйнятим поняттям про його оптимальний рівень.
Про важливість і високу ефективність збільшення обсягів видобутку вугілля за рахунок підвищення рівня використання виробничих потужностей свідчать фактичні дані приведені табл.2.1.
По розрахунках, підвищення середньогалузевого рівня використовування виробничих потужностей з фактичного 80,1% в 2002р. до 85% забезпечило б зниження собівартості вугільної продукції на 3,9% і приріст об'ємів видобутку вугілля на 5,1 млн.т.; доведення ж його до нормативного рівня по промисловості (95%) знизило б собівартість на 10,5%, приріст об'ємів видобутку при цьому склав би 15,5 млн.т на рік. Гальмують використання цього резерву застарілі основні фонди (майже половина видобувних механізованих комплексів працюють за межами нормативних термінів експлуатації), гострий дефіцит оборотних коштів у шахт і т.і.
Таблиця 2.1
Розподіл шахт за рівнем використання виробничих потужностей (за станом на 2002р)
Показник
Рівень використання виробничих потужностей, %до 3031-5051-7071-100101-150151-266,7Кількість шахт253632313215Собівартість вугільної продукції, грн./т:
мінімальна133,56125,7892,0288,1963,6968,52максимальна599,04490,78273,00251,87189,29162,11 Проблеми використання внутрішніх резервів технологічних ланок шахт добре кореспондуються з поняттям "економічна надійність". Практично це поєднання можливості функціонування шахти на заданому рівні економічної надійності і функціонально-вартісного аналізу витрат на виробництво по тих же ланках. Аналіз показує, що на переважній більшості вугільних шахт України вузькою ланкою є гірничі роботи при багатократному резервуванні пропускної спроможності решти технологічних ланок. Можна прогнозувати певне підвищення навантаження на лави або збільшення їх кількості на шахтах. Але це збільшення навряд вичерпає існуючі об'єми резервування, забезпечення яких поглинає значні матеріальні і фінансові ресурси. Таким чином, критеріями відбору шахт в групу стабільно працюючих прийняті наступні: рівень промислових запасів вугілля, термін служби шахти, річна виробнича потужність (500 тыс.т і більше) і рівень освоєння виробничої потужності (не менше 80%)[115].
Разом з тим слід зазначити, що використання сукупності даних показників для формування даної групи шахт полегшує рішення поставленої задачі з погляду її формалізації. В окремих випадках до групи перспективних шахт можуть бути віднесені шахти, які по ряду об'єктивних і суб'єктивних причин, в даний час, не досягли необхідних значень показників, прийнятих для відбору шахт, але володіють достатнім потенціалом і за певних умов можуть значно поліпшити роботу. Їх відбір проводився шляхом експертної оцінки можливостей розвитку шахти в перспективі.
Природно, що склад робіт і необхідні витрати для стабілізації і нарощування видобутоку визначаються станом гірничих робіт і виробництва, котрі можуть значно відрізнятися на кожній з шахт даної групи. Тому з погляду перспективи розвитку шахт в часі вони підрозділяються на підприємства, які можуть стабілізувати і поліпшити роботи в різних тимчасових періодах: короткостроковому (до 2005 р.), середньостроковому (до 2010 р.) і далекостроковому (після 2010 р.).
Відповідно до прийнятих умов сформована група перспективних вуглевидобувних підприємств, що мають потенційну нагоду збільшити або стабілізувати видобуток в різні періоди часу. Групу названих підприємств складають 63 шахти і один розріз, що входять в державні холдингові компанії, 5 шахт, віднесених до самостійних по роду господарсько-правово
- Київ+380960830922