РОЗДІЛ 2
СТАН ТА РОЗВИТОК ОБЛІКУ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ
ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ
2.1. Облік витрат з метою визначення фінансових результатів
Одним із факторів, які впливають на формування валового прибутку чи збитку, є собівартість продукції. Відсутність або недостатність роботи на підприємствах із зниження собівартості призводить до зниження рентабельності суспільного виробництва. Аналіз рівня прибутку показує поступове зменшення прибутку в галузях економіки в цілому. Якщо в 1995 році прибуток в усіх галузях економіки країни становив 18806 млн. грн., то в 1998 році він зменшився до 3419 млн. грн. Але починаючи з 1999 року спостерігається зростання прибутку до 18740,6 тис. грн. [165,с.70]. Це свідчить про необхідність підвищеної уваги до собівартості продукції.
Собівартість - це грошовий вираз суми витрат на виробництво конкретного продукту. Введення національних положень бухгалтерського обліку спричинило зміни в трактуванні цілого ряду категорій, в тому числі і витрат. Згідно з П(С)БО 16 "Витрати", витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками). Тобто, витрати можуть бути пов'язані із збільшенням зобов'язань (наприклад, нарахування заробітної плати працівникам, внесків до органів соціального страхування) або із зменшенням активів (наприклад, відпуск виробничих запасів у виробництво). При цьому обов'язковою умовою віднесення до витрат є зменшення власного капіталу. Так, суми нарахованої заробітної плати і витрачених матеріалів будуть визнані витратами тільки тоді, коли вироблена продукція буде реалізована. Дані витрати зменшать складову власного капіталу - прибуток. Інший підхід спостерігаємо в працях зарубіжних вчених. На думку англійських економістів Е.С. Хендріксена і М.Ф. Ван Бреда, визначення витрат як тих, що пов'язані із зменшенням власного капіталу, не має економічного змісту. Це пояснюється тим, що власний капітал визначається як різниця між активами і зобов'язаннями. Отже, один елемент визначається з позиції іншого, який сам не визначений. Ці вчені вважають, що "витрати являють собою несприятливий рух ресурсів, що зменшує прибуток фірми" [178,с.243]. Проте, будь-який несприятливий рух не може вважатись витратами. Тому витрати - це використання чи споживання товарів і послуг в процесі отримання доходу. Відомі американські вчені Г.А. Велш і Д.Г. Шорт дають наступне визначення витрат: "Витрати - це визначена в доларах сума ресурсів, які були використані чи витрачені підприємством протягом певного часу з метою отримання доходу" [58,с.37]. Як бачимо, у визначенні, наведеному в національному стандарті, і у визначеннях зарубіжних вчених під витратами розуміють одне і те ж. Проте, на наш погляд, визначення зарубіжних вчених більш прийнятні, тому що демонструють зв'язок витрат з доходами і, таким чином, визначають, що порядок відображення витрат визначається порядком визнання пов'язаних з ним доходів.
Технологічні особливості підприємств чорної металургії мають суттєвий вплив на побудову і організацію обліку витрат. Ці особливості повинні братись до уваги під час розробки методики обліку витрат з метою створення надійної інформаційної бази, необхідної для визначення стратегії виробництва, забезпечення високої рентабельності. Облік витрат на підприємствах металургійної галузі повинен здійснюватися єдиною бухгалтерською системою з поділом інформації у двох напрямках - фінансовому і управлінському. Це дасть змогу без значних фінансових витрат задовольнити інформаційні потреби як внутрішніх, так і зовнішніх користувачів.
З прийняттям Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" офіційно встановлено, що поряд з веденням фінансового обліку підприємства самостійно розробляють систему і форми управлінського обліку, звітності і контролю господарських операцій [3,с.6]. Необхідність здійснення управлінського обліку обґрунтовано доводиться в численних працях вітчизняних та зарубіжних вчених [28,142,146,180,181,189]. Виходячи з цього, модель обліку витрат включає три складові:
1) облік витрат у фінансовому обліку [59,65,139,140];
3) управлінський облік витрат [45,131,173,196];
3) бухгалтерський облік трансформації елементів у статті витрат (фінансовий та управлінський облік).
Ці складові обліку повинні бути взаємопов'язані, хоча і відповідають різним цілям. Так, німецькі вчені Р. Мюллендорф і М. Карренбауер зазначають: "Не дивлячись на те, що бухгалтерський і виробничий облік забезпечують виконання різних завдань і виділяються на підприємстві в самостійні галузі, між цими двома системами існує тісний взаємозв'язок. Дані про види затрат, що відображаються в системі бухгалтерського обліку, використовуються одночасно і у виробничому обліку" [130,c.14].
На основі розглянутих вище підходів вважаємо, що організаційно облік витрат на металургійних підприємствах повинен здійснюватись в єдиній системі бухгалтерського обліку за двома напрямками - фінансовому і управлінському з врахуванням вимог організаційно-технологічних особливостей галузі.
Важливим моментом для організації та удосконалення управлінського і фінансового обліку витрат, на нашу думку, є науково обґрунтована їх класифікація. На важливість класифікації вказує також В.В. Сопко, який зазначає, що: "Класифікація затрат потрібна для визначення вартості продукції, тобто локальних затрат. Велике значення класифікації затрат в управлінні ними і перш за все для здійснення калькуляції собівартості продукції для різних потреб управління"[163, c.348].
Аналіз літературних джерел в табл. 2.1 свідчить про те, що як серед вітчизняних, так і серед зарубіжних вчених немає єдності в питанні класифікації витрат. Але можна відзначити, що простежуються єдині підходи по відношенню до основних ознак класифікації. Кожна класифікаційна група є необхідною в тих чи інших умовах